8.3. Потреба у капіталі та форма власності

Наступним блоком питань розділу, що розглядається, при розробці дано­го розділу бізнес-плану, є форма власності і можливість її зміни. Тут необхід­но довести необхідність змін у правах власності в зв'язку з розвитком фірми. Так, якщо при плануванні товарної і виробничої політики виявлено необхідність здійснення довгострокових інвестицій, то варто передбачити варіант їх здійснен­ня за допомогою збільшення статутного фонду, випуску облігацій і т.п.

При цьому необхідно враховувати можливі зміни в структурі керування під впливом перерозподілу прав власності, а також переваги і хиби різноманітних організаційних форм функціонування фірми. Дані особливості тих або інших організаційних форм бізнесу потрібно розглядати з погляду їхньої зручності у формуванні капіталу, керуванні і зниженні рівня ризику для інвестора.

Першим і, може бути, головним чинником прийнятим у розрахунок при виборі форми власності, є потреба у залученні капіталу. Останній висновок про його розмір може бути сформований лише при розрахунках параметрів фінан­сового розділу бізнес-плану, тому, у процесі розробки необхідно використову­вати приблизні оцінки. В міру формування фінансового розділу їх уточнюють.

Природно, що початкові оцінки потреби в притягненні коштів визнача­ються на підставі вже наявних даних про витрати при реалізації проекту. У числі їхніх джерел можуть бути як позикові кошти, так і власні. Останні формуються за рахунок прибутку і наявних нерозподілених результатів ро­боти минулих років. У якості попередніх оцінок потреби в ресурсах прий­мається потреба в збільшенні основного й оборотного капіталу. Порядок розрахунку цих параметрів розглянутий у попередній темі. Термін, протя­гом якого передбачається забезпечити надходження інвестицій приймається на рівні строку до початку продажу плюс 6-8 місяців.

Таким чином, у якості початкового варіанта обсягу інвестицій прий­мається результат такого розрахунку:

Пк = Дпоз + Дпок - Нп - ДВ, (8.1)

де Пк - потреба в притягненні додаткового капіталу;

Дпоз - додаткова потреба в придбанні основних засобів;

Дпок - додаткова потреба в притягненні оборотних коштів;

Нп- залишок нерозподіленого прибутку по балансу;

ДВ - очікувані додаткові внески засновників.

Дана попередня оцінка потрібна в якості орієнтира для обґрунтування можливих джерел залучення інвестицій. Після її уточнення у фінансовому розділі, необхідно надати інвесторам розгорнуту схему одержання фінансо­вих коштів. Важливо повідомити скільки грошей підприємці самі вклали в підприємство, скільки вони хотіли б одержати у виді позички, яку частку могли б надати в обмін на конкретні фінансові зобов'язання.

Тобто дана схема подання матеріалу визначається не логікою формування плану, а зручністю для ознайомлення з його змістом. Крім того, у цій частині бізнес-плану повинна бути інформація про організаційну форму бізне­су, яку неможливо обґрунтовано викласти без даних про потребу в капіталі.

При виборі організаційної форми бізнесу підприємцю доводиться мати спра­ву з трьома головними перемінними: відповідальність, контроль, податки.

Відповідальність звичайно прямо пропорційна розміру коштів, що за­лучаються з зовнішніх джерел Якщо вони невеликі, то краще зупинити свій вибір на індивідуальному підприємництві, тому що воно характери­зується найменшим впливом з боку держави та простою схемою оподат­кування. Таким чином, знаючи параметри власного бізнесу, з огляду на власні амбіції й інші особисті чинники, можна визначитися з перевагами і недоліками можливих організаційних форм підприємництва (табл. 8.3.).

Наступним елементом аналізованого аспекту бізнесу є ступінь участі. Вона означає форму внесення інвестицій і прав інвестора в керуванні. Світовій практиці відомі такі:

1. Термінова позичка. Це засіб одержання фіксованої суми грошей на ос­нові погашення основного боргу і відсотків до визначеного терміна.

2. Кредитна лінія. Звичайно являє собою угоду про фінансування оборот­ного капіталу з визначеною стелею.

3. Конвертована облігація. Своєрідна "гібридний цінний папір", що дає право через фіксований проміжок часу обміняти їх на акції.

4. Привілейовані акції. Являє собою інструмент, що свідчить про участь ЇЇ володаря в капіталі фірми, і надає право на одержання дивідендів у першо­черговому порядку й у заздалегідь визначеному розмірі.

5. Звичайна акція. Являє собою частковий інструмент, використовуваний для поповнення капіталу в обмін на частку власності і прав у керуванні фірмою.

Обираючи конкретну форму фінансування, необхідно враховувати особ­ливості адресата. Так універсальні банки звичайно не цікавляться часткою у статутному фонді, але зацікавлено розглядають пропозиції по позичках. У відношенні здійснення прямих інвестицій ситуація виглядає цілком проти­лежною. Тут інвестора цікавить не просто частка в капіталі, а такий її розмір, що гарантує вплив на керування фірмою.

Таблиця 8.3

Переваги та недоліки організаційних форм підприємництва

Найменування організаційних форм	Переваги	Недоліки
Індивідуальне підприємство	Простота формування, по­вна свобода в прийнятті управлінських рішень, міні­мальні вимоги до урахуван­ня, простота і низький рі­вень оподатковування.	Складності з притяг­ненням джерел фі­нансування, найбіль­ше високий ступінь ризику і відповідаль­ності.
Товариства	Кращі можливості для керу­вання і притягнення інвес­тицій, обмежена відповіда­льність.	Великий вплив осо­бистих чинників у керуванні фірмою.
Акціонерні товариства	Кращі можливості для при­тягнення інвестицій, прос­тота у визначенні частки власності.	Найбільше високий рівень оподаткову­вання, максимальний контроль і вимоги до звітності.