3.2. Елементи ринку праці

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили.

В економічній літературі відсутня єдина думка, що слід вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи результат праці. Але більшість дослідників вважає, що товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила.

Специфічні рису товару „робоча сила”:

1. живий товар, купівля якого на певний час називається наймом;

2. не відчужується від власника - найманого працівника в процесі купівлі-продажу;

3. зумовлює подовження відносин роботодавця та найманого працівника до часу звільнення останнього;

4. носієм його є живий організм, із власним характером, психологією прагненням до самовираження;

5. відіграє вирішальну роль у створенні доходів суспільства (економіко-математичні дослідження граничної продуктивності праці показали, що обсяг виробленої продукції на 75% створюється працею найманих працівників і на 25% – капіталом ;

6. не приносить доходу, якщо його не продати;

7. потребує нових життєвих благ для підтримки та відтворення;

8. оплачується роботодавцем після його використання;

9. не можна покласти на зберігання;

10. не знищується у процесі використання, а навпаки множиться, хоча і є виробничим ресурсом.

Попит на рику праці – це суспільна платежеспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом та структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон’юнктурою ринків капіталу, товарів, послуг тощо.

На рівні окремого роботодавця попит на ринку праці залежить від:

• попиту на продукцію фірми;

• стану виробництва (особливості технології, розміри і ефективність капіталу, досконалість методів організації праці тощо);

• фонду заробітної плати, який роботодавець може запропонувати для найму певної кількості працівників визначеної якості.

Пропозиція на ринку праці це контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. Рішення про пропозицію трудових послуг працівники приймають індивідуально, тому важливу роль при цьому відіграє прихильність до професії, престиж праці та фірми роботодавця, можливість реалізувати творчі здібності, культурні або релігійні інтереси тощо. Хоча, звісно, основним стимулом виступає реальна заробітна плата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю.

На макро-рівні на розмір пропозиції впливає:

1. демографічна ситуація;

2. характер і зміст праці;

3. інтенсивність вивільнення працівників;

4. ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів;

5. система оплати праці;

6. кон’юнктура ринків капіталу, товарів , послуг тощо.

Ціноутворення на ринку праці має специфічні особливості. Заробітна плата найманого працівника повинна містити не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім’ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Верхній рівень обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства даного підприємства.

Кон’юнктура ринку праці – це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає рівень заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон’юнктури:

• трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

• трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

• рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон’юнктури, властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворює в сукупності загальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили, рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображена на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Попит і пропозиція на ринку праці

З рисунка видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і, відповідно, зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча − дефіцит працівників.