Теоретична частина

12.1. Система трудових показників

Система трудових показників включає: показники по персоналу, продуктивності праці та заробітній платі.

Сутність і показники продуктивності праці та заробітної плати розглянуто вище (див. тема 5 та тема 9 відповідно).

Показники чисельності та структури кадрів.

Кількісна характеристика кадрів підприємства характеризується такими показниками:

Спискова чисельність – це чисельність працівників спискового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих за цей день працівників.

Явочна чисельність – це чисельність працівників спискового складу, що прийшли на роботу. Різниця між явочним і списковим складом характеризує простої (відпустки, хвороби, відрядження).

Середньоспискова чисельність працівників за місяць визначається складанням чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день місяця, разом зі святковими і вихідними днями, та діленням отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Кількість працівників у вихідний або святковий день береться така, як у попередній день.

Середньоспискова чисельність працівників за квартал або рік визначається складанням середньоспивкової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства у квартал або рік і діленням отриманої суми на кількість кварталів або місяців.

Фонд ресурсів праці в людино-днях або людино-годинах, який визначається множенням середньоспискової чисельності працюючих на середню тривалість робочого періоду в днях або годинах.

Структура персоналу підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників.

Розрізняють дві категорії персоналу:

Промислово-виробничий персонал (ПВП) – це всі працівники, які пов’язані з процесом виробництва продукції (працівники основних, допоміжних, підсобних і обслуговуючих цехів і служб, науково-дослідних, конструкторських відділів і лабораторій тощо).

Непромисловий персонал – це працівники житлового господарства, медичних закладів, установ дошкільного виховання і культури тощо.

ПВП поділяється на дві основні групи: робітники і службовці.

До робітників належать працівники, які безпосередньо зайняті створенням продукції або матеріальних благ. Вони в свою чергу поділяються на основних і допоміжних. Основні – це працівники, що безпосередньо впливають на предмет праці і створюють продукт; допоміжні – зайняті обслуговуванням виробництва продукції.

До групи службовців входять такі категорії працівників, як керівники, спеціалісти та технічні виконавці. Віднесення працівників до тієї чи іншої групи визначається класифікатором професій робітників і посад.

12.2. Планування праці

12.2.1 Методичні основи планування праці

Планування праці − це:

• забезпечення підвищення темпів зростання продуктивності праці над темпами підвищення середньої заробітної плати;

• дотримання правильних співвідношень у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості і якості їхньої праці при встановленому розмірі загального фонду заробітної плати;

• посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу в цілому в поліпшенні техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства;

• забезпечення потреби в кадрах необхідної кваліфікації, а також підвищення кваліфікації працівників підприємства.

Основою для розробки плану по праці є:

1. виробнича програма;

2. план підвищення ефективності виробництва;

3. норми і нормативи витрат праці і зарплати.

План по праці містить такі планові показники:

• зростання продуктивності праці (планується в грошових одиницях і у відсотках до попереднього періоду);

• чисельність ПВП;

• нормативи витрат зарплати на одиницю продукції за показником, що застосовується для планування продуктивності праці;

• фонд заробітної плати;

• фонд матеріального заохочення;

• середня заробітна плата з урахуванням виплат з фонду матеріального заохочення;

Чисельність, фонд і середня заробітна плата плануються за категоріями працівників.

Додатками до плану по праці є:

• розрахунки планового балансу робочого часу одного робітника;

• продуктивності праці за факторами;

• чисельність і фонд зарплати допоміжних робітників;

• трудомісткість продукції, що випускається;

• план підготовки і підвищення кваліфікації кадрів підприємства;

• розбивка показників непромислової групи за господарствами: ЖКГ, дитячі сади й установи, капремонт будинків і спорудження господарським способом та ін.