6.4. Умови праці та фактори, що їх визначають

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці.

Під умовами праці розуміється сукупність елементів виробничого середовища, що оточують працівника в процесі виробництва і впливають на функціональний стан людини, її працездатність, здоров'я, усі сторони її розвитку, і, насамперед, на ставлення до праці та її ефективність.

Умови праці формуються в процесі виробництва і визначаються типом і рівнем техніки, технології й організації виробництва.

Умови праці поділяють на соціально-економічні і виробничі.

Соціально-економічні умови праці включають усе те, що впливає на рівень підготовки працівника до участі в праці, на відновлення робочої сили (рівень утворення і можливість його одержання, можливість повноцінного відпочинку, умови побуту і т. д.).

Виробничі умови праці − це всі елементи виробничого середовища, що впливають на працівника в процесі праці, на його здоров'я і працездатність, на ставлення до роботи.

Фактори, які визначають умови праці та впливають на здоров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

• соціально-економічні, які мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

• психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці);

• санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішнє виробниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

• естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);

• соціально-психологічні, що характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці вирізняє десять складових які впливають на працездатність людини:

1. фізичне зусилля, що передбачає пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці. Вирізняють такі його рівні: незначне, середнє, тяжке і дуже тяжке;

2. нервова напруга, яка визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особливими вимогами до точності, небезпека для життя. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

3. темп роботи, що визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Може бути помірним, середнім, високим;

4. робоче положення, що визначається положенням тіла людини стосовно до засобів виробництва. Розрізняють такі його види: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

5. монотонність роботи, яка полягає в багаторазовості повторення одноманітних короткочасних операцій. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

6. температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють такі стадії впливу цих факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

7. забрудненість повітря, що визначається вмістом домішок у повітрі та їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

8. виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму - в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

9. вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

10. освітленість у робочій зоні. Визначається в люксах, має два рівні: недостатня й погана або сліпуча.