5.2. Методи вимірювання продуктивності праці

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, умовно-натуральний, вартісний (грошовий) і трудовий методи.

Натуральний метод. Сутність його полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію.

Умовно-натуральний метод. Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте вирізняється якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість кожного виду продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими за спеціальною шкалою. Перевага цього методу − в безпосередній співставленості показників продуктивності праці.

Натуральний та умовно-натуральний методи мають обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, за цими методами не можна врахувати зміни обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції.

Вартісний (грошовий) метод, грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (вироблена продукція, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція). Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв’язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.

Прикладами вартісних показників продуктивності праці є:

1. Вироблена продукція в поточних або порівняльних цінах в розрахунку на одного працівника за певний період часу.

2. Реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний період часу.

Промислові підприємства, де є незавершене виробництво, можуть застосовувати такі показники:

3. Нормативна вартість обробки (НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: основна і додаткова заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються. Недоліком цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

4. Чиста продукція (ЧП) або новостворена вартість в розрахунку на одного працівника за певний період часу. Обсяг чистої продукції розраховується як різниця між обсягом виробленої продукції в діючих цінах і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування:

де ЧП – обсяг чистої продукції;

ВП – обсяг виробленої продукції;

МВ – матеріальні витрати;

А – амортизаційні відрахування;

ЗП – заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;

ПР – прибуток підприємства.

Чиста продукція найбільш повно характеризує внесок підприємства в новусторену продукцію.

5. Умовно-чиста продукція в розрахунку на одного працівника за певний період часу. Умовно-чиста продукція окрім заробітної плати з відрахуваннями включає прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань. Цей показник використовується в галузях з високим рівнем технічної оснащеності Проте використання його обмежене у зв’язку з тим, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку.

6. Нормативна чиста продукція (НЧП) в розрахунку на одного працівника за певний період часу. Сутність цього методу полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Норматив чистої продукції згідно з прийнятим порядком визначається на основі калькуляції з кожного виду продукції і затвердженням оптової ціни, є частиною цієї ціни і відображає величину нової вартості, створеної працею колективу підприємства у процесі виробництва конкретної продукції. Вони мають бути стабільними, тому що обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.

Обсяг нормативно-чистої продукції по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (шт, кг) на норматив і складанням одержаних результатів:

де Пі − план випуску і-х виробів, шт.;

− норматив чистої продукції на і-й виріб, грн;

n − кількість найменувань виробів за планом.

Норматив чистої продукції на виріб визначається:

де — заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн;

Кз — коефіцієнт, співвідношення заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва і заробітної плати основних виробничих працівників;

Пн — нормативний прибуток, грн.

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах.

Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. За науково обґрунтованих норм трудовий метод достатньо точно характеризує динаміку продуктивності праці. Але поряд з цим, він має обмежене застосування, оскільки базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів.