Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте сутність поняття „ринок праці”.

2. Які основні умови ефективного функціонування ринку праці?

3. Охарактеризуйте елементи ринку праці.

4. Які функції виконує ринок праці?

5.Дайте визначення поняття „кон’юнктура ринку праці”. Які фактори на неї впливають?

6. Розкрийте сутність сегментації ринку праці та дайте характеристику основних його сегментів.

7. Що таке інфраструктура ринку праці?

8. Охарактеризуйте найбільш відомі концепції ринку праці.

9. Охарактеризуйте найбільш відомі моделі ринку праці.

10 Розкрийте сутність основних складових механізму функціонування ринку праці.

Тема 4 Соціально-трудові відносини зайнятості

4.1. Сутність економічної категорії „зайнятість”. Форми і показники зайнятості населення.

4.2. Показники і види безробіття. Закон Оукена.

4.3. Державне регулювання зайнятості населення в Україні.

Теоретична частина

4.1. Сутність економічної категорії „зайнятість”. Форми і показники зайнятості населення

Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності й виконують функції, пов'язані з відтворенням сили на всіх рівнях організації суспільної праці та виробництва. Це одна з найважливіших економічних категорій, оскільки з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту – основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого – відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці.

Зайнятість населення – це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у формі заробітної плати, додаткової грошової допомоги, натуральних виплат і т. ін.

Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми:

Повну зайнятість розглядають на рівні працівника та держави. На рівні окремого суб'єкта ринку праці повна зайнятість — це діяльність працівника протягом повного робочого дня, (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для регіону розмірах. На рівні держави – це стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво, коли оплачувану роботу мають майже 100% працездатного населення.

Глобальна зайнятість – зайнятість, яка враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто зайнятість ведення домашнього господарства, доглядом за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість.

Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, коли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездатного населення. Неповна зайнятість на рівні працівника – це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, неповною оплатою.

Крім перелічених форм зайнятості, виділяють ще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.

Прихована зайнятість – це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів торгівлею, наданням різних послуг населенню.

Сезонна зайнятість характеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво.

Тимчасова зайнятість – зайнятість, пов’язана з тимчасовим характером роботи, а також разовими епізодичними роботами.

Маятникова зайнятість – вид зайнятості, який має постійний характер, але пов’язаний з періодичними переміщеннями працівників під час трудової діяльності.

Залежно від сфери прикладання праці виділяють основну і додаткову зайнятість.

Основна або первинна зайнятість – це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

Додаткова або вторинна зайнятість – це зайнятість понад нормативний робочий час.

Нестандартна зайнятість представлена в основному самозайнятими і членами сім'ї, які їм допомагають. Самозайняті – особи, які самостійно організовують свою роботу власним коштом, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію. Члени сім'ї, які допомагають самозайнятим – це особи, які працюють без прямої оплати на підприємств родичів. Вони не отримують заробітної плати, але отримують зиск від збільшення загальних доходів своєї сім'ї. Самозайнятість зосереджена в основному у дрібному виробництві та сфері послуг (магазини, кав'ярні, ресторани, перукарні тощо).

За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяється на:

• зареєстровану зайнятість (наймана праця, підприємництво, самозайнятість);

• неформальну зайнятість – діяльність, реєстрації якої, не передбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо);

• тіньову зайнятість – діяльність, дозволену законом, реєстрацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних причин не здійснюється;

• кримінальну зайнятість – діяльність, заборонену законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).

Кількісно зайнятість характеризується її рівнем:

; ,

де – рівень зайнятості населення;

– загальна чисельність населення;

– число зайнятих у загальній чисельності населення;

– число безробітних у загальній чисельності населення.

У міжнародній статистиці вихідним показником для аналізу зайнятості є рівень економічно-активного населення, тобто його частка в загальній кількості населення.