7.4. Норми трудових витрат
Для організації праці у виробництві необхідно знати, яка кількість праці означеної кваліфікації потрібна для виконання замовлення роботодавця або на яку роботу повинна бути встановлена норма праці.
Праця вимірюється або кількістю часу, потрібного для виробництва одиниці продукції, або кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу. Нормувати працю означає встановити технічно обгрунтовані норми трудових витрат.
Розрізняють наступні види технічно-обгрунтованих норм праці:
норма часу НЧ – час, який необхідно витратити для виконання заданої праці з урахуванням означених організаційно-технічних умов;
норма виробітку НВ – кількість продукції, яку необхідно виготовити за одиницю часу;
Між змінами норм часу нормами виробітку існують такі співвідношення:
,
норма обслуговування НО – кількість одиниць устаткування, чисельність робітників, робочих місць або розмір виробничої площі, яку повинен обслуговувати робітник або бригада за визначених організаційно-технічних умов;
норма чисельності НЧис – необхідний штат робітників за даних організаційно-технічних умов і обсягу робіт для обслуговування означеного устаткування, робочих місць, робітників та ін.
норма управління НУ – це оптимальна кількість робітників або структурних підрозділів, які треба закріпити за керівником, менеджером тощо.
Нормоване завдання НЗ – це встановлені за допомогою методів нормування обсяг і склад робіт, які повинні виконати однин робітник або бригада робітників за означений період з додержанням вимог щодо якості праці з урахуванням чотирьох чинників.
Умовний розподіл часу зміни на категорії (дивись питання 7.2.) дає змогу скласти технічну норму часу за формулою:
Технічна норма часу, розрахована на одиницю продукції, називається штучною НЧ шт
Якщо продукція випускається партіями або серіями, то норма часу (НЧпарт) розраховується за формулою:
де n − кількість продукції в партії або в серії.
Технічні норми використання устаткування, агрегатів, машин, апаратів є основою для визначення технічної потужності підприємства. Технічна потужність обладнання – це максимально можлива його пропускна спроможність, розрахована на основі прогресивних технічних норм його використання, передової технології, організації праці і виробництва за умов зниження втрат матеріальних і трудових ресурсів у виробництві.
7.5. Методи нормування праці
У практиці нормування трудових витрат використовують два види методів – аналітичні та сумарні. Основним методом нормування є аналітичний, який має два різновиди - аналітичний розрахунковий та аналітичний дослід-ний.
Аналітияні методи характеризуються розчленуванням операції на складові частини, детальним вивченням та аналізом витрат часу, розробленням такої структури операції та таким змістом її елементів, що забезпечують мінімальні витрати часу у виробництві при високих темпі і якості роботи та найменшому стомленні робітника.
Аналітично-розрахунковий метод базується на визначенні тривалості усіх елементів норми часу на операцію за допомогою розрахунків на основі єдиних, міжгалузевих та галузевих нормативів часу (на верстатні, навантажувально-розвантажувальні, ремонтні роботи, базова система мікроелементів нормативів часу - БСМ-1, БСМ-2 та ін.).
Аналітично-дослідний метод (індивідуальна фотографія робочого дня, самофотографія, хронометраж, фотографія виробничого процесу, бригадна фотографія робочого дня, тощо) дозволяє установити тривалість елементів робочого процесу та норму часу або норму виробітку за допомогою використання методів вивчення витрат робочого часу (індивідуальна, бригадна фотографія робочого часу, фотографія виробничого процесу, хронометраж та ін.) безпосереднім спостереженням у виробничому процесі за діями робітників, машин, апаратів, вивченням фактичних витрат робочого часу, аналітичним обробленням одержаних матеріалів. Цей метод більш трудомісткий, за його допомогою розробляють норми й нормативи технічного нормування.
Сумарний метод нормування базується на визначенні норми часу на всю операцію в цілому (сумарно) без розчленування її на складові частини. Він має такі різновиди: досвідний, статистичний, порівняльний, розцінювальний.
Методи технічного нормування трудових витрат використовують залежно від цілей, типів, особливостей організаційно-технічних умов виробництва, його масштабів, завдань управління та підприємницької діяльності для встановлення технічно обгрунтованих норм трудових витрат у виробничому процесі.