33. Ранній автопортрет Шевченка

За своє творче життя Шевченко створив понад тридцять автопортретів: від романтичного юнака (1840 р.) до збагаченої досвідом людини, яка прожила нелегке життя (1861 р.).

Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом до художньої творчості Шевченка.

Тарас Григорович став учнем Петербурзької академії мистецтв через місяць після викупу з кріпацтва, у травні 1838 року. Рада Академії розглянула малюнки Шевченка та зарахувала обдарованого юнака одразу до четвертого класу (всього академічних класів

було шість). В Академії Шевченко систематично займався самоосвітою, багато читав і плідно працював, навіть випередивши академічну програму. За екзаменаційні роботи він три роки поспіль здобував срібні медалі. До того ж юний художник складав вірші

і 1840 року видав свою першу збірку — «Кобзар». Це був період духовного й творчого піднесення.

Саме тоді Тарас Шевченко розпочав роботу над автопортретом до свого дня народження. На автопортреті ми бачимо зосереджене обличчя юнака, в якому замріяність поєднується з тривогою, бадьорість — із легкою втомою, добросердечність — із сумом. За допомогою світла і тіні Шевченко виділяє те, на що передусім має звернути увагу глядач. Яскраво освітлене чоло поета, очі, сховані в тіні, дивляться проникливо, спостережливо, з якимось невисловленим запитанням. Округле, без жодної зморшки обличчя двадцятишестирічного юнака, припухлі рожеві вуста, ідеально чисте чоло — і раптом цей погляд, цей трагічний злам брів… В очах відбилося нелегке життя сироти‑кріпака, сповнене поневірянь і принижень. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим, який інтуїтивно передчуває своє нелегке майбутнє.

Ранній автопортрет є окрасою експозиції Державного музею Тараса Григоровича Шевченка в Києві, де зберігаються всі відомі оригінальні малярські та графічні роботи митця.

34. Справжній учений

Познайомитися з Франком було легко. Мене він зустрів відразу як свого звичайного знайомого, пригостив чаєм. У розмові він ніколи не нав’язував своїх переконань іншому, не любив проголошувати свої ідеї, а якщо агітував, то тільки книжками.

Франко був надзвичайно працьовитим: читав книжки, робив нотатки, писав прозові й поетичні твори та наукові статті. Навіть при гостях він продовжував працювати, розмовляючи. Цим можна пояснити таку велику кількість написаних ним творів,

і широкі його знання. Він читав майже всіх авторів в оригіналі, хоча і вивчав іноземні мови самотужки зі словником і граматиками. Іван Якович мав унікальну пам’ять, завдяки їй та великій працьовитості, набув надзвичайно широких знань. Своїми знаннями він ніколи не хизувався, їх можна було виявити мимохідь, принагідно. Я часто мав таку нагоду. Наприклад, перед іспитом із французької мови я ретельно опрацював добу романтизму й поезію Шатобріана, але Франко розповів мені на цю тему набагато більше й докладніше, ніж я написав, спеціально готуючись до іспиту. Іван Якович знав релігію краще, ніж професори теології, а літературу, природничі науки та історію ліпше за деяких учителів тих наук. Взагалі, він мав широкі всебічні знання не як дилетант, а як справжній учений.

Книжки і рибальство були його головними захопленнями в житті. Він зібрав гарну бібліотеку цінних наукових творів, адже не всі потрібні матеріали міг знайти в громадських бібліотеках. Навіть коли грошей не вистачало на прожиток, Франко все ж знаходив їх на книжки. Він не палив, не пив, не грав у карти, не займався спортом, а тільки зрідка відривався від роботи заради рибальства. Це був його єдиний відпочинок. Іван Якович інколи вибирався до невеликої річки чи ставка й вишукував місця, де сиділа риба. Франко прекрасно знав різні породи риб та їх звички, добре розумівся на тому, у яку пору найлегше зловити рибу, але вона цікавила його тільки доти, доки він її не зловив.