6. Символ щедрого таланту.

В історії науки небагато імен, які були б відомі всьому світові, кожній освіченій людині. Перша у світі жінка, яка була професором і академіком, видатним математиком, механіком і астрономом, а також здібною письменницею,— Софія Василівна Ковалевська є символом неабиякого таланту і яскравого характеру.

З дитинства Софійка мріяла про долю поетеси: писала вірші і навіть мала задуми кількох великих поем. В підлітковому віці талановита й наполеглива дівчина зробила кілька математичних відкриттів. У двадцять років, під час вивчення геометрії,

власним, відмінним від класичного шляхом Софія вивела число пі — співвідношення між довжиною кола і його діаметром.

А два роки по тому, коли їй до рук випадково потрапив підручник з фізики, вона самотужки розібралася в тригонометричних формулах.

За тих часів жоден вищий навчальний заклад царської Росії не приймав на навчання жінок. Здобути вищу освіту можна було тільки в закордонному університеті, для чого необхідний був паспорт, отримати який дівчина могла тільки з дозволу батьків або

взявши шлюб. Оскільки батьки не поділяли запальної мрії дивчини про закордонне навчання, Софії довелося фіктивно одружитися з Володимиром Ковалевським, молодим ученим‑зоологом. Цьому шлюбові судилося стати щасливим. Молоде подружжя переїхало до Німеччини, де Софія мала змогу вивчати математику. Дуже скоро вона стала улюбленою ученицею одного з математичних світил, відомого на весь світ. Дівчина виконала три роботи, котрі викликали великий резонанс у наукових колах. І ось небувалий в історії європейської науки випадок: 24‑річній Софії Ковалевській на основі цих робіт заочно присуджено ступінь доктора філософії і математики!

Софія Ковалевська прагнула практичного застосування своїх знань, проте ні науковий ступінь, ні визнання її заслуг, ні сприяння видатних учених, навіть особиста енергія не допомогли їй одержати дозвіл на викладання. Тож Софія Василівна повернулася до Росії та відійшла від наукової роботи.

Проте коло інтересів Софії Ковалевської залишалося надзвичайно широким. Її цікавили і мистецтво, і література. Крім того вона жваво займалася публіцистичною діяльністю.

Коли трагічно загинув її чоловік, Ковалевська пристала на пропозицію працювати приват‑доцентом у щойно відкритому Стокгольмському університеті. У цей період розквітла наукова й літературна діяльність Софії Василівни.

З’явилася і літературна перлина — автобіографічні нотатки «Спогади дитинства», просякнуті неабиякою, іноді навіть суворою до себе й оточуючих правдивістю і водночас глибоким ліризмом і сповнені влучних алегорій, тонких спостережень. Нотатки принесли авторці загальне визнання. Та все ж головною її цариною залишалася математика. Лекції в Стокгольмському університеті, які Ковалевська читала німецькою і швецькою мовами, були дуже популярними. Видавала вона і науковий журнал. Софія Василівна дуже полюбилася шведській інтелігенції, її ласкаво називали «наш професор Соня».

Тоді ж Софію Василівну першою із жінок було обрано членомкореспондентом Петербурзької академії наук. Проте вона так і не одержала права викладати у вищих навчальних закладах Росії.