12. Поетична біографія українського народу.

Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути вродливим і ніжним, сильним і хоробрим?

Багатьох митців надихали її багатющі мелодії, безмежна широта й краса її образів, її чарівна сила, що викликає в душах найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, думки і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершин

людської гідності, до людяності, до творчості.

Багатьом трудівникам — чи то в лузі та ще й при березі, чи в полі на роздоллі, чи серед степу широкого, чи в шахті під землею, чи на заводі за верстатом — надавали легкості й бадьорості

геніальні ритми української пісні.

Чи не кожна мати співала цих легких, як сон, пісень над колискою своїх діточок.

На крилах пісень приходило до дівчат кохання.

Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія народу‑трудівника, народу‑воїна, народу, що багато віків бився, як лев, за свою свободу, віддаючи всю свою силу, кров, життя, як казав великий Шевченко, «без

золота, без каменю, без хитрої мови», на виковування в боротьбі свободи, права на гідне життя, на виявлення всіх своїх здібностей.

Тяжка й кривава була історія, бодай не вернулась. І народ, який був позбавлений багатьох можливостей, у кривавій боротьбі вилив свою душу, свій поетичний геній в єдине, на що була змога,— у пісню, у безсмертну народну пісню. Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине,

От де, люди, наша слава,

Слава України.

Честь і слава українському народові, що створив ці пісенні скарби, якими можемо з гордістю ділитися з людством, викликаючи в нього подив і захоплення.

Ми маємо бути достойними цих коштовних перлин, берегти їх і очищати ними наші душі й серця, передавати цей неоціненний скарб нашим дітям і внукам!

13. Коштовні пам’ятки Київської Русі

Про визначну роль Києва як столиці однієї з найбільших держав східної Європи за часів середньовіччя свідчать не лише старовинні літописи, залишки архітектурних споруд, але й велика кількість скарбів, знайдена на його території. Вони — неоціненне джерело

для дослідження історії, економіки, торгівельних зв’язків, політики, соціального устрою, духовного розвитку і культури. Матеріали, з яких виготовлено коштовні речі, мають особливе значення в дослідженні давньоруських ремесел. Знайдені коштовності свідчать про певні події, що пов’язані із навалами кочових орд та між князівськими усобицями.

Для світової науки і культури поняття «київські скарби» стало синонімом найвеличніших досягнень першої східнослов’янської держави. Коштовні речі, знайдені в Києві, складають майже третину скарбів, виявлених на території колишньої Київської Русі. Вони не просто предмети побуту чи ювелірні прикраси, виготовлені майстрами з дорогоцінних металів, це — дивовижні безцінні пам’ятки історико‑культурної спадщини однієї з найвеличніших середньовічних держав — Київської Русі. Київські скарби налічують сотні вишуканих виробів, у яких відображені не лише далека епоха й досягнення наших пращурів в ювелірному ковальстві та литві, техніках карбування, гравірування, емалі, чорніння, але й передано яскраві образи епохи переходу від язичництва до християнства. Найбільш поширеними є зображення Богородиці, Ісуса Христа, архангела Михаїла, архангелів та святих апостолів, а також дивовижні образи первісної доби давніх слов’ян.

Майже всі скарби було знайдено на території міста, забудованій в давні часи. Отже, ймовірно, що їхні власники ховали свої коштовності в землі біля садиб монастирів та церков.

Переважна більшість коштовних знахідок — жіночі прикраси, виготовлені із золота чи срібла. Причому срібних ювелірних виробів значно більше. Це підтверджує припущення істориків, що в середньовічній Європі золота було мало, тож срібло, яке добували в багатьох державах тих часів, було більш поширене. У Європі золото з’явилося лише наприкінці XV — на початку XVI століття, після відкриття Америки. У Київську Русь золото потрапляло через Візантію, а срібло — з азіатських та західноєвропейських країн.

У Києві знайдено близько одинадцяти тисяч арабських монет, майже двісті візантійських і незначну кількість монет західноєвропейських країн. Великий інтерес викликала знахідка унікальної монети так званого особливого київського типу — гривні, що являла собою зливок певної ваги і форми. На території Києва знайдено майже двісті монет саме такого типу. Знахідки подібних грошових скарбів дають можливість історикам зробити висновки не лише про місце давньоруських заховань, але й про торгові зв’язки

Київської Русі з іншими державами.

Накопичення коштовних речей у великій кількості відбувалося, звичайно, у заможних родинах. Срібні та золоті жіночі прикраси передавалися з покоління в покоління і в мирні часи зберігалися вдома. А от під час небезпеки скарби складали в глиняні горщики чи бронзові казанки і, заливши воском, закопували поблизу оселі, намагаючись у такий спосіб вберегти рід від пограбування.

Нині переважну кількість дорогоцінних виробів часів Київської Русі зберігає Музей історичних коштовностей України в Києві.