19. Еластичність пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції – це процентна зміна величини пропозиції, яка викликана процентною зміною ціни. Еластичність пропозиції характеризується коефіцієнтом еластичності. Коефіцієнт еластичності пропозиції (ЕS) - це відношення відсоткової зміни величини пропозиції до відсоткової зміни ціни. Коефіцієнт еластичності пропозиції розраховується за формулою: Якщо одинична зміна ціни викликає більшу ніж одинична зміну величини пропозиції, то пропозицію називають еластичною. Коефіцієнт цінової еластичності ES > 1. Якщо одинична зміна ціни викликає меншу ніж одинична зміну величини пропозиції, то пропозицію називають нееластичною. Коефіцієнт цінової еластичності 0 < ES < 1. Якщо одинична зміна ціни викликає таку ж одиничну зміну величини пропозиції, то пропозицію називають одинично еластичною. Коефіцієнт цінової еластичності ES = 1. У теорії розглядають також випадки абсолютно еластичної та абсолютно нееластичної пропозиції. Абсолютно еластичною вважають пропозицію, якщо мінімальне підвищення ціни викликає збільшення пропозиції до безконечності. Коефіцієнт еластичності у такому разі ES = ∞. Абсолютно нееластичною вважають пропозицію, якщо за будь-якої ціни обсяги пропозиції залишаються незмінними. Коефіцієнт еластичності у такому разі ES = 0. На еластичність пропозиції товару впливають такі фактори: можливість переходу від виробництва інших товарів до виробництва даного виду товару. Якщо цей процес переходу буде легким, то пропозиція товару буде високоеластичною;

мобільність факторів виробництва: легкість, з якою потрібні ресурси можуть бути залучені до виробництва; витрати виробництва: якщо збільшення обсягу виробництва товару пов'язане з різким подорожчанням виробництва, то еластичність пропозиції цього товару буде невисокою; фактор часу: в умовах досить короткого періоду часу пропозиція є абсолютно нееластична.

Абсолютно нееластична Еластична Абсолютнонееластична

пропозиція пропозиція пропозиція

20. Сутність виробничої функції та її властивості.

Процес перетворення ресурсів у товари та послуги описують за допомогою виробничої функції. Виробнича функція відображає залежність між витратами факторів виробництва та максимально можливим обсягом виробництва блага. Виробнича функція визначає технологію — спосіб поєднання різних ресурсів і описує множину технічно ефективних варіантів виробництва. З перебігом часу технологія постійно удосконалюється, що дає змогу підвищувати ефективність виробничого процесу. Технологія – це практичні знання про різні способи поєднання виробничих факторів при виготовленні благ. Обсяг виробленої фірмою продукції залежить від кількостей використаних ресурсів — праці, капіталу, сировини і матеріалів тощо. Проте в аналітичному вигляді виробничу функцію найчастіше записують як Q = f (L,K), де Q — обсяг випуску продукції, L і К — обсяги праці та капіталу. З перебігом часу кількість наявних факторів і технологія виробництва можуть змінюватися. Залежно від тривалості часового проміжку, аналізуючи процес виробництва, вирізняють три випадки. Миттєвий період — це проміжок часу, упродовж якого усі фактори є незмінними. Відтак максимальний обсяг виробництва також залишається постійним, тобто розширення виробництва у миттєвому періоді неможливе. Короткостроковий період — проміжок часу, протягом якого хоча б один з факторів залишається постійним. Довгостроковий період — це проміжок часу, достатній для того, щоб змінити обсяги усіх використовуваних ресурсів, у тому числі виробничих потужностей. Технологічно-ефективний спосіб виробництва дозволяє виготовити максимально-можливий обсяг продукції із заданого обсягу ресурсів. Економічно-ефективний спосіб виробництва – найбільш дешевий з усіх технологічно-ефективних. Властивості виробничої функції: абсолютна необхідність факторів виробн.; взаємозамінність факторів виробн.; зміна використ факторів виробн. є більш еластичною в довгостроковому періоді; монотонність.

Виробнича функція багато в чому схожа на функцію корисності в теорії поводження споживача. Це пояснюється тим, що стосовно ресурсів підприємство є споживачем і виробнича функція характеризує саме цей аспект — виробництво як споживання.

Виробничі відносини на мікрорівні — це передусім технологічні відносини. Технологія являє собою сукупність прийомів і способів перетворення вихідних ресурсів на готову продукцію. Кожна технологія характеризується певною комбінацією факторів, необхідною для забезпечення випуску певного блага.

Виробничий процес, як правило, може бути організований по-різному, із застосуванням різних технологій. Виробнича функція описує множину технічно ефективних способів виробництва продукції. Спосіб виробництва вважається технічно ефективним, якщо не існує ніякого іншого способу, в який для виробництва заданого обсягу продукції витрачається менша кількість принаймні одного виду ресурсів без збільшення споживання всіх інших ресурсів. Якщо ж спосіб А припускає використання одних ресурсів у більшій, а інших — у меншій кількості, ніж спосіб Y, то обидва способи розглядаються як технічно ефективні й обидва включаються у виробничу функцію. Отже, спосіб виробництва є технічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим у разі використання точно визначених обсягів ресурсів.

Після того, як підприємство визначило технічно ефективні способи виробництва, воно повинно вибрати з них один — економічно ефективний, тобто який забезпечує виробництво заданого обсягу продукції з мінімальними витратами чи за заданого розміру витрат забезпечує максимум випуску. Такий підхід дає змогу за збуту продукції збільшувати прибуток, обчислений як різниця між виторгом від реалізації продукції і витратами. Який з технічно здійсненних способів буде обрано і реалізовано, залежить від багатьох факторів, насамперед — від цін відповідних ресурсів.

Важливо мати на увазі, що виробнича функція відповідає деякому даному рівню технології. Якщо рівень технології змінюється внаслідок удосконалення матеріально-речовинних і особистісних факторів виробництва, то відповідно змінюється й виробнича функція. Виробнича функція — це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.

На мікроекономічному рівні кожна фірма має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. У той же час виробнича функція може бути застосована до окремих галузей, видів виробництва і навіть до виробництва окремого підрозділу підприємства.\

Як правило, виробнича функція має теоретичне значення, але не позбавлена й практичного застосування. її широко використовують економісти для оцінки окремих ресурсів, що забезпечують економічне зростання. Першим варіантом у цьому плані була так звана виробнича функція Кобба — Дугласа, змістом якої є аналіз залежності обсягу виробництва від використання двох основних ресурсів — капіталу і праці.