21. Виробництво та витрати. Рівновага виробника: графічна, алгебраїчна та економічна інтерпретації. Рис ст.45-46 конспект
Виробництво – це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) для виготовлення товарів, послуг, інформації. У процесі виробництва споживаються такі ресурси або фактори виробництва: земля, капітал, праця, підприємницькі здібності. Усі фактори, що використовуються у виробництві кількісно обмежені. До основних мікроекономічних параметрів підприємства крім виручки і прибутку належать також витрати виробництва. Загальні витрати факторів виробництва і грошові витрати, що здійснюються підприємством з метою виробництва продукції, називаються витратами виробництва. Рівновага виробника – це стан у якому виробникові вдається досягти виробництва заданого обсягу продукції з мін витрат або із заданого обсягу ресурсів виготовити макс обсяг готової продукції. Механізм встановлення рівноваги виробника аналізують за допомогою ізоквант та ізокост. Точку рівноваги виробника можна визначити двома різними способами. Перший з них полягає у тому, щоб за незмінних цін ресурсів та рівня витрат фірми на придбання факторів виробництва знайти таку комбінацію витрат, яка забезпечує максимальний обсяг виробництва продукції. Рис У точці дотику ізокости до ізокванти Q2 дійсно фірма досягає максимального випуску при заданих бюджетних можливостях, оскільки обсяг виробництва, що відповідає ізокванті Q2 більший ніж, то що відповідає ізокванті Q1. Комбінації праці і капіталу, які б дозволили отримати обсяг виробництва Q3 для фірми недоступний.
Другий
метод полягає у знаходженні такої
комбінації факторів, яка забезпечує
мінімізацію витрат фірми за наявного
обсягу виробництва продукції. Рис.
Алгебраїчна інтерпретація: в т дотику
ізокванти до із окости кути нахилу
кривих співпадають
(L
і K
міняємо місцями). Економічна інтерпретація
(лекція т6). При заданому рівні виробн.
мін витрат досягається за умови використ
фірмою такої комбінації ресурсів для
якої відношення граничного продукту
ресурсу до його ціни є однаковим для
всіх вхідних ресурсів. За такої умови
кожна остання грош од витрачена на
придбання дод од ресурсу праці чи
капіталу забезпечує однаковий приріст
обсягу готової прод.
22. Поняття і параметри виробничої функції. Сукупний, середній та граничний продукт, їх динаміка на короткостроковому періоді.
Виробнича функція
показує співвідношення між будь-якою
комбінацією факторів виробництва і
максимально можливим обсягом продyкцiї.
Виробнича функція будується для певної
технології. Може бути використана для
визначення мінімальної кількості витрат
для виробництва будь-якої кількості
товарів.Якщо весь спектр комбінацій
виробництва уявити як витрати: - праці
(L); - капіталу (К); - матеріалів (М), то
виробнича функцiя може бути: Q = f(L, К, М),
де Q - максимальний обсяг продукції, що
виробляється при даній тexннології і L,
К, М. Властивості виробничої ф-ції.
Границя для збільшення обсягу виробництва,
що може бути досягнено шляхом збільшення
витрат основного ресурсу при незмінності
інших. Певна комплементарність факторів
виробництва, але без скорочення обсягів
виробництва можлива і певна взаємозамінність
цих факторів. Зміни у використанні
факторів виробництва більш еластичні
у довгостроковому періоді ніж у
короткостроковому. Короткостроковий
період - це період виробництва, протягом
якого деякі фактори не можуть бyти
змінені. Довгостроковий період - це
період виробництва, протягом якого
виробники мають можливість і час для
зміни всіх факторів виpoбництва продукції.
Сукупний продукт(TP) — загальна к-сть
готової продукції виготовленої всіма
одиницями змінного фактору;Середній
продукт ( AP) — це к-сть виробленої
продукції на одиницю затрат змінного
фактора: AP = TP/L.
Граничний продукт (MP)
приріст готової продукції який припадає
на додаткову одиницю залученного
продукту.
Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.
На мікроекономічному рівні кожна фірма має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. У той же час виробнича функція може бути застосована до окремих галузей, видів виробництва і навіть до виробництва окремого підрозділу підприємства. Отже, однофакторна короткострокова функція виробництва показує обсяг випуску продукції, що може бути отриманий за зміни обсягів застосування змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів.
За вивчення частинної варіації факторів використовують поняття «загальний продукт», «середній продукт» і «граничний продукт».
Загальний (сукупний) продукт (Тotal Рroduct, ТР) — це максимально можливий випуск продукції у разі використання певної кількості змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів. Зауважимо, що ТР — лише інше позначення випуску Q.
Середній продукт (Аverage Рroduct, AP) — це обсяг сукупного продукту в розрахунку на одиницю певного фактора виробництва:
AP = TP/x (2.4)
Він може бути розрахований як для змінного, так і для постійного фактора.
Наприклад, формула для розрахунку середнього продукту праці має такий вигляд:
APL=TP/L
а для капіталу
APk=TP/K
Середній продукт праці (АРL) фактично характеризує продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРK) — продуктивність капіталу (капіталовіддачу, фондовіддачу).
Граничний продукт (Мarginal Рroduct, MP) — це приріст загального продукту (ΔТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора (Δх):
MP=∆TP/∆x (2.5)
Відповідно граничний продукт праці розраховують за формулою
MPL=∆TP/∆L
а граничний продукт капіталу (у тому разі, коли капітал є змінним фактором) за формулою
MPk=∆TP/∆K
Економічна теорія надає величезного значення категоріям, що виражають граничні (додаткові, прирістні, маржинальні) величини. Звичайно прикметник «граничний» означає ефект малої зміни кількості, у контексті розглядуваного питання — малої кількості витрат фактора даного виду. Якщо витрати змінного фактора збільшувати нескінченно малими порціями, то граничний продукт виражатиме не що інше, як граничну продуктивність фактора, тобто продуктивність (віддачу) останньої одиниці (частини, порції) цього фактора, залученої у виробничий процес. Це поняття посідає дуже важливе місце в теорії виробництва. Зіставляючи граничну продуктивність ресурсу та його ринкову ціну, підприємство вирішує питання про доцільність додаткових витрат на цей ресурс.
