58. Загальна рівновага та економіка добробуту
Загальна рівновага – це стан рівноваги, за якого у всій економічній системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги. Цінами загальної рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного блага не перевищує обсягу його виробництва. Загальна рівновага відображає ефекти зворотного зв’язку. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на зміни, що виникають на споріднених ринках.
Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємозв’язок ринків готової продукції і ринків факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції, яка дозволяє забезпечити одночасну рівновагу множини ринків.
З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один. Конкретний вибір пов’язаний з конкретним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.
Функція
суспільного добробуту
ранжирує індивідуальні розподіли
залежно від індивідуальних уподобань,
а рівень суспільного добробуту
виступає
деякою функцією від індивідуальних
функцій корисності
і зростаючою функцією корисності
кожного індивіда:
.
Існують численні різновиди функції суспільного добробуту, найбільш відомими з яких є:
функція суспільного добробуту Бентама (класична утилітаристська функція) – представляє рівень суспільного добробуту як суму індивідуальних функцій корисності членів суспільства: ;
функція добробуту Роулза (мінімаксна) – показує, що зростання суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найнижчим його рівнем:
;
функція суспільного добробуту Бергсона – Семюелсона (індивідуалістична):
Максимізація
функції суспільного добробуту у
відповідній графічній моделі (рис. 12.2)
передбачає суміщення кривих рівного
добробуту або суспільних
кривих байдужості
з межею можливих корисностей
,
що дозволяє
визначити точку рівноваги. Будь-який
інший стан на межі можливих корисностей
неоптимальний щодо суспільного добробуту,
хоча є Парето-оптимальним. У точці
рівноваги забезпечується максимальний
рівень добробуту
економічних
суб’єктів, проте такий розподіл – лише
один з можливих варіантів справедливого
розподілу.
59/Поняття громадських благ. Попит на громадські блага та ефективний їх обсяг.
Отже, суспільні блага, забезпечують потреби всіх членів суспільства в одинаковій мірі, незалежно від того, хто за них заплатив. Існують два види благів: «чисті» та «недосконалі». «Чисті» блага характеризуються невинятко-вістю, що передбачає неможливість перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього. «Недосконалі» у свою чергу характеризуються об-меженими можливостями використання. Сучасний ринок неспроможній вирішити багато важливих проблем еко-номічного розвитку через наявність притаманній йому дефектів: циклічності економічного розвитку, монопольної влади, недостатньої інформованості, не-спроможності забезпечувати виробництво суспільних благ, зовнішніх ефектів, нерівномірного розподілу суспільних благ, що суперечить принципу справед-ливості. Тому держава змушена втручатися у функціонування ринку і регулю-вати ряд економічних процесів. Оскільки ринок неспроможній забезпечити громадян суспільними бла-гами (національна оборона, громадський порядок, освіта тощо) держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва. Попит на суспільні блага визначається за допомогою «фантомних» кривих попиту.
Громадські блага, як і більшість інших суспільних товарів, вимагають досить значних витрат на виробництво і розподіл, які тому зазвичай не вписуються в критерії ринкової ефективності. Той факт, що приватні ринки не поставляють (або постачають занадто мало) суспільних товарів, служить основним мотивом для багатьох дій держави. Скільки має витрачати держава на виробництво і розподіл суспільних благ предмет жарких бюджетних баталій парламентаріїв. Так, витрати на оборону складають, не секрет, істотну частину бюджетних витрат, що формуються головним чином за рахунок податкових надходжень від підприємств і населення (прямих і непрямих).
Попит на суспільні блага не у всьому ідентичний попитом на приватні блага. Перш за все, кожен споживач не довільно змінювати може кількість використовуваного ним суспільного блага, а змушений споживати дану кількість цілком. Наприклад, усі мешканці країни даної користуються одним і тим же кількістю літаків військових, що захищають їх від зовнішнього нападу. Очевидно, що у всіх споживачів ці індивідуальні кількості рівні:
Q, = <7, =«,=... =<?", Де Q - загальний обсяг пропозиції даного громадського блага, що дорівнює соціальному кількості суспільного блага;
qi - кількість цього суспільного блага, споживана У споживачем-му (/ = 1, +2, ..., і). Далі, всі споживачі отримують певну вигоду від споживання суспільного блага водночас. Отже, гранична суспільна вигода від споживання додаткової одиниці суспільного блага складається із суми всіх граничних вигод його споживання:
MSB = MBt + мвг +
МВП = ^ мь,,
Таким чином, загальна крива попиту на загально вною благо може бути отримана шляхом не горизонтального, а вертикального підсумовування індивідуальних кривих попиту, що виражають індивідуальну готовність кожного з споживачів оплатити дану кількість суспільного блага у відповідності зі своєю індивідуальною вигодою від споживання цього блага.
Для досягнення ефективного використання ресурсів суспільне благо повинне проводитися в такому обсязі, при якому, за звичайним правилом прийняття оптімальньк економічних рішень, гранична вигода від споживання блага дорівнює граничним витратам випуску цього блага.
Таким чином, існує деякий однозначно визначається оптимальний обсяг суспільного блага, який забезпечує найбільшу ефективність використання ресурсів.
Отже, для ефективного розміщення благ в економіці дане суспільне благо повинне проводитися в такому обсязі, щоб гранична суспільна вигода від споживання даного обсягу стала рівною граничним витратам випуску додаткової кількості даного блага до загального обсягу випуску Qs.Іншими словами, дане суспільне благо повинно випускатися до такої кількості Qs, поки громадська (нагадаємо, сумарна) готовність сплатити за цей кількість (у розмірі Р) не стане рівною граничним витратам випуску цієї кількості даного блага (у розмірі MC (QS).Для визначення цього обсягу потрібно точно знати громадські переваги щодо суспільного блага.