41. Олігополія та економічна ефективність. Олігополістичні ринкові структури в Україні.

Олігополія – це ринкова структура, представлена невеликою кількістю великих фірм, кожна з яких власними діями спроможна впливати на ринкову ціну будучи при цьому змушеною орієнтуватися на дії конкурентів.

Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і граничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Отже, олігополіст завжди обирає таке співвідношення "ціна-обсяг", де обсяг менший, а ціна вища, ніж на конкурентному ринку. Суспільство, погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію. Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в короткотерміновому, але й в довготерміновому періоді, що пов'язане з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів.На думку деяких економістів, олігополія навіть більш небажана, ніж монополія, оскільки чиста монополія перебуває під постійним контролем держави, а олігополія, маскуючись під монополістичну конкуренцію, обходить антимонопольне законодавство.Деякі вчені вказують на позитивний ефект олігополії. На їх думку, певні втрати суспільства від панування олігополії перекриваються виграшем від впливу олігополії на науково-технологічний прогрес (НТП).

Прикладами загальнодержавних товарних ринків з олігопольною структурою в Україні є ринок послуг мобільного зв’язку, ринок коксу, ринок моторних бензинів, ринок пива, тютюнових виробів, торфу, цементу. На регіональному рівні олігопольну структуру здебільшого мають ринки послуг з перероблення сільськогосподарської продукції.

У той же час на олігопольних ринках існує підвищений ризик антиконкурентних змов суб’єктів господарювання, які призводять до послаблення або усунення конкуренції, встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам додаткових зобов’язань, що не стосуються предмета угод тощо. Найбільш сприятливі структурні передумови для олігополії склалися в торгівлі та агропромисловому комплексі, а найменш сприятливі у гірничо-металургійному комплексі, машинобудуванні та паливно-енергетичному комплексі. Отже, частка олігопольних підприємств зменшилась.

42.Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продукту та факторів виробництва.

Ринок ресурсів – це ринок, на якому внаслідок взаємодії попиту та пропозиції формуються ціни на працю, капітал та землю.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробник не купуватиме працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від продуктивності ресурсу при створенні товару.

У той же час, попит навіть на найпродуктивніший і найуніверсальніший ресурс буде близький до нуля, якщо товар, виготовлений з нього, не матиме збуту. Отже, попит на певний ресурс залежить також від попиту та ціни на виготовлений з нього товар, що реалізується на ринку кінцевих продуктів. Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, що залежить від попиту на товари, що виробляються з їх допомогою.

Особливості ринку ресурсів: 1) ціни на ресурси є витратами для фірм та доходами для домогосподарств; 2)ресурси зазнають постійного розподілу та перерозподілу між фірмами та галузями; 3)попит на ресурси залежить від їхньої ціни, від продуктивності; 4)ринок факторів виробництва існує у 2 формах: досконалої конкуренції та недосконалої конкуренції; 5)цінність ресурсу визначається його продуктивністю, тобто спроможністю збільшувати прибуток в результаті його використання.

MRPф

MRPf – граничний дохід ресурсу (фактора виробництва На ринку досконалої конкуренції, коли ціни на ресурси є стабільними і готова продукція незалежно від її обсягу продається за стабільною ціною, розширення обсягів виробництва буде позначатися зменшенням граничної дохідності ресурсу.Фірма, яка функціонує на ринку недосконалої конкуренції за умови розширення виробництва буде змушена знижувати ціну на готову продукцію, відповідно попит на ресурс буде зменшуватись швидше ніж на ринку досконалої конкуренціїЯк відомо, в короткостроковому періоді діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту продукту, ніж попередня.Граничний продукт у грошовому вираженні (МRР) — це продукт загальної виручки внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора виробництва: МRР =∆ТR / ∆L. Граничні витрати на ресурси (МRС) — це величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю: МRС = ∆ТС /∆L.Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь-якого виду ресурсів до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає приріст валової виручки фірми більший ніж приріст її сукупних витрат. Межею діяльності залучення додаткових ресурсів буде точка, в якій врівноважуються граничний продукт у грошовому вираженні та граничні витрати на ресурс: МRР = МRС.Для моделі конкурентного ринку ресурсів крива попиту на певний ресурс збігатиметься з кривою граничного продукту у грошовому вираженні (рис).Фактори, що впливають на обсяги залучення ресурсів до виробничої діяльності:1) рівень зарплати, який склався на ринку праці. Його зміна перемістить лінію ^ вгору або вниз, що змінить точку її перетину з кривою МRР;2) зміна цін на продукт, тоді переміститься сама крива МRР;

3 ) зміна продуктивної праці.