43. Монопольна влада на ринку праці.

МОНОПОЛЬНА ВЛАДА – це здатність фірми впливати на функціонування ринку в першу чергу через призначення ціни на продукцію.

Ступінь монопольної влади – залежить від наявності товарів-замінників, від наявності барєрів та частки ринку, яку контролює фірма: – коефіцієнт, який показує ступінь монополізації влади.

Н айбільш розповсюджений приклад монопольної влади на ринку факторів виробництва зв'язаний із профспілками.

Мал.1 показує криву попиту на робочу силу на ринку без монопсонической влади - крива зводить воєдино граничні прибутковості продуктів фірм, що конкурують за придбання робочої сили. Крива пропозиції робочої сили показує, як члени профсоюза пропонували б свою працю, якби в союзі не було монопольної влади. Тоді ринок робочої сили був би конкурентним і було б найняте L* робітників за зарплату w* (точка А).Мал.1. Графік монопольної пропозиції робочої сили.

Однак через монопольну владу профспілка може вибрати будь-як тарифну ставку і відповідне кількість праці (точно так само, як продавець - монополіст продукції, що випускається, вибирає ціну і відповідний обсяг виробництва). Якби профспілка захотіла максимізувати кількість найманих робітників, вона вибрав би конкурентне рішення в крапці А. Припустимо, що союз вирішив домогтися більш високої, чим конкурентна, ставки зарплати . Тоді він обмежить своє членство до L₁ робітників.

У підсумку фірма буде платити по тарифній ставці w₁. У тих, хто працює, добробут буде більш високим, а в тих, хто не працює, — немає.

Заштрихована площа нижчі кривої попиту на робочу силу, вище кривої пропозиції робочої сили і ліворуч від L₁ являє собою тимчасовий прибуток, що одержують робітники.

Щоб максимізувати прибуток, профспілка повинна вибрати кількість найманих робітників таким чином, щоб граничний доход союзу (додаткова зарплата) дорівнював додатковим витратам по залученню його членів до роботи. На мал. 1 це зв'язано з вибором кількості робочої сили, при якому крива граничного доходу МR перетинає криву пропозиції (тому що крива пропозиції являє собою тимчасові витрати найнятих робітників).

Для максимізації сукупних зарплат, одержуваних усіма робітниками.. на мал. 2 кількість найманих робітників зростає з L₁ доти, поки граничний доход союзу не стане рівним нулю. Тому що подальший найм знижує загальну зарплату, сукупні зарплати максимізуються, коли зарплата дорівнює w₂, а кількість робітників — L₂.

44. Ринок факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції.

Фактори виробництва - це ресурси, використовувані для виробництва товарів і послуг. Доступні суспільству ресурси зазвичай підрозділяються на три великі категорії: людські ресурси (праця), ресурси створені людиною (капітал) і природні ресурси (земля)Виділяються також і інші фактори виробництва, наприклад, підприємницькі здібності, знання і т.д. Особливістю ринків факторів виробництва є те, що вони отримуються не для безпосереднього вжитку, а для виробництва інших товарів. Попит на фактори виробництва пред'являють фірми, що використовують їх для виробництва, а пропозиція виходитиме від власників факторів виробництва, якими є домогосподарства. Особливістю ринку факторів виробництва є те, що стан цього ринку залежить від стану споживчого ринку, тобто для нього характерний вторинний виробничий попит. При цьому фірма, виступаюча на споживчому ринку в ролі продавця, на ринку факторів виробництва в іншій ролі - як покупець.

Попит на фактори виробництва залежить від попиту на виготовлений товар. Попит на фактори виробництва зберігатиметься до тих пір, поки витрати на кожну його додаткову одиницю окупатимуться великими або, принаймні, рівними приростами доходу від продажу готового товару. Отже, придбання додаткового фактораа виробництва залежатиме від співвідношення величини граничного доходу чинника - MRP (збільшення валового доходу в результаті використання додаткової одиниці чинника) і граничних витрат чинника - MRC. Покупка нового чинника виробництва буде для фірми прибуткова до тієї точки, в якій MRP= MRC. Якщо MRP> MRC, то фірма може з прибутком застосовувати додаткову кількість чинника. При MRC > MRP фірмі для прибуткової роботи слід зменшити кількість чинника.

Попит на фактори виробництва при досконалій конкуренції набере наступного вигляду (рис.1), де на осі координат відкладається ціна фактора (P), а на осі абсцис - кількість фактора (Q). Причому кожна точка кривої MRP показує, яка кількість фактора буде придбана до того, як ціна фактора буде нижча або дорівнює граничному доходу.Розвиток міжнародного розподілу праці і зовнішньоекономічних зв'язків може пом'якшити дефіцит природних факторів в національній економіці. Проте у міру зростання обсягів. Ринки факторів – це спеціальні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, з боку позиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших визначаються станом других.Функціонування ринків факторів виробництва здійснюється за тими ж принципами, що і ринки продукції. Типу ринкової структури дослідження, як формується попит на фактори, які чинники його визначають, як формується пропозиція факторів, і які чинники визначають цю пропозицію. Структура ринку повного фактора виробництва пов’язана із особливостями рішень, які приймаються формами і домогосподарствами цін і обсягу факторів на ринках.

Попит на ресурси в умовах конкурентного ринку.

Важливий метод визначення попиту на ресурс полягає в міркуванні, що фірма діє на певний ресурс на ринку із конкуренцією. На ринку ресурсів конкуренція означає, що фірма купує такий невеликий об’єм загальної пропозиції ресурсу, що придбана фірма кількість ресурсу ніяк не впливає на ціни.

Попит фірми на фактора визначається попитом споживачів на ринках готової продукції, тому попит на фактори виробництва називається вторинним попитом.