36. Економічні та соціальні витрати монополії. Концентрація ринку та її показники.
Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат: за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни; монополія не досягає виробничної ефективності, оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди ; монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для оптимального обсягу випуску P> MC.Суспільство може платити за монопольну владу ще й додаткову ціну: ٠ орієнтуючись на максимізацію прибутку, а не обсягу випуску, монополія може ігнорувати ефект масштабу і мати вищі витрати на одиницю продукції;٠ монополія може як сприяти розвитку науково-технічного прогресу, забезпечуючи за рахунок вищих прибутків впровадження новітніх досягнень у виробництво, так і гальмувати його, скуповуючи винаходи і не використовуючи їх;٠ соціально непродуктивними є видатки для утримання чи зміцнення ринкової влади: рекламу, лобіювання своїх інтересів, спроби уникнути державного регулювання та ін.;٠ утримання незадіяних надлишкових виробничих потужностей як засіб переконання потенційних конкурентів у недоцільності їх виходу на даний ринок.Через наявність суспільних втрат монополія вважається неефективною ринковою структурою. Виняток становить природна монополія – ринкова структура, яка забезпечує мінімізацію витрат завдяки економії на масштабі, що проявляється на всіх рівнях виробництва. Концентрація - це ступінь зосередження, насиченості, густоти чого-небудь, у даному випадку - ринку товарів і послуг. Рівень концентрації впливає на поведінку учасників ринку: вибір обсягу випуску і ціни продукції з урахуванням конкурентів і партнерів на ринку. Високий рівень концентрації - явна ознака можливої монополізації ринку і, отже, високого бар'єра для аутсайдерів, які мали намір ввійти в ринок.Концентрація не має однозначного кількісного вираження. Виміряти концентрацію і визначати її рівень можна по-різному. Найбільш простий показник концентрації ринку - це кількість функціонуючих на ньому фірм: чим їх менше, тим вищий рівень концентрації ринку з погляду його монополізації. Чим менше учасників ринку, тим легше їм усвідомити взаємну залежність і тим скоріше підуть вони на співробітництво. Такий показник концентрації ринку у вигляді коефіцієнта можна отримати, розділивши одиницю на число фірм, що діють на ринку. Але цей показник не відбиває важливого для оцінки ринкової ситуації характеру розподілу учасників ринку за їх розмірами.
Концентра́ція ри́нку (англ. market dominance) визначається індексом Херфіндаля-Хіршмана (англ. Herfindahl-Hirschman Index або HHI), який розраховується за такою формулою:
де si — ринкова доля компанії i, а N — кількість усіх компаній. Таким чином на ринку, де працюють 2 компанії, і кожна з яких має однакову ринкову долю у 50%, індекс Херфіндаля-Хіршмана дорівнюватиме 0.502 + 0.502 = 1 / 2.
Цей індекс може мати значення від 0 до 10.000 (або від 0 до 1,000). Він являє собою суму квадратів ринкових долей усіх компаній певної галузі, причому більше значення індексу означатиме більш концентрований ринок (отже менше конкуренції та більше ризиків для клієнтів). Державний департамент юстиції США визначає ступінь концентрованості ринку таким чином[29]:
індекс має значення нижче 0,1 (або 1.000) — незначна концентрація ринку,
індекс має значення від 0,1 до 0,18 (або від 1.000 до 1.800) — середня концентрація ринку,
індекс має значення вище 0,18 (або 1.800) — висока концентрація ринку.
У США будь-яке злиття компаній, яке підвищує індекс Херфіндаля-Хіршмана на 0,1 пункт (або 100 пунктів) на ринку середньої концентрації (і на 0,05 / 50 пунктів на ринку з високою концентрацією), автоматично призводить до застосування до цього випадку антимонопольного законодавства[30].
Економічна концентрація - прагнення до збільшення розмірів підприємств.
У принципі, процес економічної концентрації підприємств представляється в значній мірі не залежним від економічного і суспільного ладу, оскільки він викликаний прагненням забезпечити більш високу рентабельність шляхом зниження витрат, що приводить, природно, до підвищення продуктивної потужності підприємств з метою добитися більш високої продуктивності праці. Проте форми, способи і цільова спрямованість процесу можуть значно відрізнятися залежно від того, при якому економічному і суспільному ладі він проходить.
При будь-якому суспільно-економічному ладі процес концентрації може мати дві форми:
горизонтальна концентрація, при якій об'єднуються підприємства, діючі на одній і тій же стадії даного процесу виробництва;
вертикальна концентрація, при якій об'єднуються підприємства, що включаються в справу на різних стадіях процесу виробництва або що займаються різними, але взаємодоповнюючими видами діяльності.
В країнах Європейського економічного співтовариства використовуються і інші критерії виділення ринку.
1. Показник зміни виручки при зміні ціни.
2. Кореляція цін товарів в часі.
3. Географічна обмеженість ринку.