- •1. Мікроекономіка як складова економічної теорії. Предмет мікроекономіки.
- •2. Проблема обмеженості ресурсів та альтернативний вибір
- •3. Модель та крива виробничих можливостей; їх функції в економічному аналізі.
- •6. Загальноекономічні та специфічні методи мікроекономіки.
- •5. Суб’єкти та об’єкти економічних відносин на мікрорівні. Індивід. Домашнє господарство. Фірма. Держава.
- •4. Застосування та межі мікроекономічної теорії.
- •7.. Поняття корисності. Сукупна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності економічного блага.
- •Графік граничної корисності
- •11. Уподобання споживача. Криві байдужості та їх властивості. Гранична норма заміщення.
- •9.. Бюджетне обмеження споживача. Вплив зміни цін та доходу споживача на положення бюджетної лінії.
- •8. Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна та графічна інтерпретація. Вибір оптимального споживчого кошика.
- •10.. Реакція споживача на зміну доходу. Крива «дохід-споживання». Функція Торнквіста.
- •10. Реакція споживача на зміну цін товару. Крива «ціна-споживання». Поняття звичайних благ та благ Гіффена.
- •14. Індивідуальний та ринковий попит
- •12. Ефект заміни та ефект доходу, їх взаємодія.
- •13. 15.Попит та закон попиту. Фактори зміни попиту та обсягу попиту (економічний, алгебраїчний, графічний аналіз).
- •16. Пропозиція та закон пропозиції. Фактори зміни пропозиції та обсягу пропозиції (економічний, алгебраїчний, графічний аналіз).
- •16. Пропозиція та закон пропозиції. Рис ст.31 конспект
- •17.Поняття еластичності. Види еластичності. Практичне застосування теорії еластичності.
- •18. Еластичність попиту за чинниками впливу, фактори що її визначають.
- •19. Еластичність пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.
- •20. Сутність виробничої функції та її властивості.
- •21. Виробництво та витрати. Рівновага виробника: графічна, алгебраїчна та економічна інтерпретації. Рис ст.45-46 конспект
- •22. Поняття і параметри виробничої функції. Сукупний, середній та граничний продукт, їх динаміка на короткостроковому періоді.
- •23. Поняття і види витрат.
- •24. Витрати виробництва в короткостроковому періоді. Закон спадаючої віддачі факторів виробництва.
- •25. Витрати виробництва в довгостроковому періоді. Оптимальний розмір підприємств.
- •26. Характерні риси ринку досконалої конкуренції. Досконало конкурентна фірма та умови її функціонування.
- •27. Сукупний, середній та граничний доходи конкурентної фірми, їх графічне відбиття.
- •28. Конкурентна стратегія фірми у короткостроковому періоді. Ст 68, 69
- •29. Конкурентна стратегія фірми у довгостроковому періоді. Ст. 77
- •30. Досконала конкуренція та ефективність
- •31. Поняття ринкової структури. Види ринкових структур та їх критерії.
- •32. Модель чистої монополії та їх характеристика.
- •33. Різновиди монополій. Монопсонія.
- •34.Державне регулювання монопольної діяльності, антимонопольна політика.
- •35. Визначення ціни та обсягу виробництва, що максимізує прибуток монополіста. Ст. 81
- •36. Економічні та соціальні витрати монополії. Концентрація ринку та її показники.
- •4. Показники концентрації і її оцінка
- •39 Поняття олігополії, причини виникнення, особливості поведінки на ринку.
- •40. Моделі олігополістичного ціноутворення.
- •41. Олігополія та економічна ефективність. Олігополістичні ринкові структури в Україні.
- •42.Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продукту та факторів виробництва.
- •43. Монопольна влада на ринку праці.
- •44. Ринок факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції.
- •46. Попит і пропозиція на досконало конкурентному ринку праці. Ст. 109
- •45. Ринок праці з недосконалою конкуренцією (монопсонічний та олігопсонічний ринки).
- •46.Попит і пропозиція на досконало конкурентному ринку праці.
- •48.Ринок праці в умовах досконалої конкуренції.
- •49. Попит на капітал та пропозиція капіталу. Продуктивність капіталу.
- •50.Види процентних ставок. Ставка відсотка: номінальна та реальна.
- •51. Поняття дисконтованої вартості. Формування процентної ставки як дисконтованої величини капіталу.
- •52. Рентабельність інвестицій. Фактори ринку.
- •53. Ринок землі: особливості попиту і пропозиції. Рівновага на ринку землі.
- •55. Необхідність та вигоди ринкового обміну. Діаграма Еджворта.
- •56. Часткова та загальна рівновага. Ефект зворотнього зв’язку. Закон Вальраса.
- •57. Загальна рівновага за Парето.
- •58. Загальна рівновага та економіка добробуту
- •59/Поняття громадських благ. Попит на громадські блага та ефективний їх обсяг.
- •60Негативні та позитивні зовнішні ефекти. Засоби коригування зовнішніх ефектів: податки та субсидії. Теорема Коуза.
- •61.Недосконалість ринку та необхідність державного втручання в ринкову економіку.Функції держави на мікро рівні.
51. Поняття дисконтованої вартості. Формування процентної ставки як дисконтованої величини капіталу.
Дисконтована вартість – сьогоднішнє значення суми, яка може бути оримана в майбутньому. Практику дисконтування використовують з двома цілями:
визначення на скільки зросте в майбутньому вкладена сьогодні сума FVt = PV * (1+i)t, де FV – майбутня сума
PV – вкладена сума.
дозволяє визначити суму, яку необхідно вкласти на сьогодні, щоб в майбутньому отримати бажану суму
Дисконтування дозволяє визначити Р капітального активу в конкретний момент часу .
Дисконтування застосовується для визначення доцільності купівлі і продажу машин чи устаткування, здійснення інвестицій, позик, але не застосовується для оцінки ціни землі, тому що земля – ресурс безстрокового користування.
На ринку фінансового капіталу представниками попиту є фірми, пропозиції – домогосподарства, а посередниками – банки. Ціною використання фінансового капіталу є відсоток.
R – плата за використання позичених коштів.
К – сума позичених коштів.
i = R / K * 100%
Номінальна процентна ставка I = r + p
На процентну ставку впливають ризик, термін позики, ступінь монополізації грошово – кредитного ринку, оподаткування.
Формування фінансових ресурсів та їх використання є довготривалим процесом, пов’язаним із часовим вибором.
52. Рентабельність інвестицій. Фактори ринку.
Рентабельність інвестицій - показник прибутковості інвестиційної діяльності підприємства, який обчислюють діленням суми чистого прибутку, отриманого від інвестиційної діяльності підприємства за певний період, на суму інвестиційних ресурсів підприємства, вкладених в об'єкти реального та фінансового інвестування.
Метод розрахунку рентабельності інвестицій ROI (return on investment) в літературі називають ще середньою нормою прибутку на інвестиції АRR (аverage rate of return) або розрахунковою нормою прибутку АRR (ассоunting rate of return). Bизначення RОІ може здійснюватись як на основі доходу до сплати податків та процентів за банківський кредит - ЕВIT (earnings before interest and tax), так і на основі доходу після сплати податків, але до сплати процентних платежів, - ЕВІТ (1 - П), де П виступає в якості ставки оподаткування згідно iз законодавством. Однак частіше використовують величину доходу після оподаткування, оскільки вона більш точно характеризує прибутковість проекту.
ROI=(EBIT(1 – П))/((Bп+Вк)/2);
де RОІ- рентабельність інвестицій;
ЕВІТ - дохід підприємства до сплати податків та процентних платежів;
П – ставка оподаткування;
Bп, Вк – вартість активів на початок і кінець досліджуваного періоду.
При оцінці інвестиційних проектів розраховане значення ROI порівнюють із прийнятим для п-ва рівнем рентабельності. Проект вважатиметься економічно вигідним, якщо значення показника ROI перевищує величину рентабельності, прийняту інвестором. Крім того, цей метод використовується для порівняльної оцінки альтернативних варіантів вкладення капіталу. Проект можна вважати ефективним, якщо його ROI не менше, ніж величина банківської облікової ставки. Цей метод не тільки встановлює факт прибутковості проекту, але й оцінює ступінь його прибутковості.
Інвестиційний ризик визначимо як потенційну можливість недосягнення запланованих цілей інвестування (у вигляді прибутку або соціального ефекту) і в результаті непередбачених втрат коштів і отримання грошових збитків або прибутку, але менших, ніж планувалося, розмірів.
Ризик важко нейтралізувати повністю, але ним можна керувати. Його треба заздалегідь оцінювати, розраховувати, описувати, планувати заходи, що мають знизити вірогідність небажаних подій при реалізації інвестиційного проекту. Такий комплекс заходів становить зміст управління ризиком (рис. 7.1). Він дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від них. Повністю захиститися від ризику неможливо.
Майбутня невизначеність інвестиційних процесів залежить від багатьох факторів, які можуть бути розглянуті в кількох групах.
1. Фактори, що залежать від випадковостей у перебігу економічних процесів (мінливість споживчих настроїв населення, зміни в поведінці партнерів, коливання світових цін, зміна політичних умов у країні й світі тощо).
2. Фактори, пов'язані із змінами природних умов (кліматичні умови, стихійні лиха).
3. Фактори, пов'язані з неповнотою доступної інформації або з недосконалістю методів обробки інформації щодо майбутніх подій. Проект інвестування є лише прогнозом того, що може бути в разі інвестування обраним способом.
4. Фактори, пов'язані з недостовірністю зібраної інформації для планування наслідків інвестування (фіктивні, недостовірні да-ні).
5. Фактори, пов'язані з людським чинником, з психологією, мінливістю поведінки людей, які працюють безпосередньо на проект або формують його зовнішнє середовище.
6. Помилки або не кращі рішення менеджерів проекту.
7. Вихід з ладу обладнання, що використовується в проекті інвестування.
Серед факторів, які найчастіше становлять небезпеку в реалізації інвестиційних проектів (кризового рівня), слід назвати: технічні аварії, вибухи, пожежі, витік конфіденційної інформації, рекламації на якість продукції, збої в комп'ютерній мережі (інформаційній системі) управління підприємством, кримінальні події, стихійні лиха, різке загострення конкуренції на ринку, ворожість влади, смерть ключового фахівця проекту.
До цих об'єктивних факторів слід додати кілька характерних для України потенційних причин ризику, серед яких можуть бути: різко-ва зміна законодавства, необов'язковість і безвідповідальність партнерів, нечесна конкуренція, зв'язки менеджерів з криміналітетом.
Невизначеність характеризує неоднозначність умов, які враховані в розрахунках очікуваної дохідності інвестування. Невизначеність проявляється багатоваріантністю результатів інвестування.
Ризик можуть спричинювати несприятливі умови, загальні для всіх сфер економіки, у цьому разі він називається систематичним (загальноекономічним). Якщо ризик пов'язаний з умовами саме цього проекту, то це індивідуальний ризик (несистематичний).
Залежно від факторів ризик поділяється на кілька типів (рис. 7.2). Фактично будь-яка подія або дія інвестора щодо інвестування може мати ризик, призвести до зриву проекту, а отже, зумовити назву певному виду ризика. Наприклад, ризик низької якості будівельних робіт, ризик впливу на проект значної девальвації гривні, ризик виходу з ладу технічного обладнання, ризик втрати кваліфікованого персоналу, ризик припинення договору оренди приміщень, що потрібні проекту, тощо. Потенційно можлива ситуація в ході реалізації проекту дає однойменний ризик. Виокремлюються також агреговані типи ризиків.
Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можна зарахувати до зовнішніх умов інвестування (зовнішні ризики).
Під зовнішніми факторами слід розуміти умови, які інвестор і його менеджери, як правило, не в змозі змінити, але повинні їх прогнозувати та враховувати, бо вони істотно впливають на стан проекту. До зовнішніх факторів належать: загальний стан економіки країни, ситуація на фінансовому ринку, поведінка партнерів проекту, передусім підприємств-постачальників і споживачів, ситуація та фінансовому ринку, взаємодія з органами влади, місцевим населенням.
Внутрішні ризики пов'язані передусім з можливими помилками в плануванні та організації проекту: у виборі стратегії розвитку проекту, в організації управління проектом, у використанні ресурсів, у якості продукту проекту. Потенційними джерелами внутрішнього ризику можна вважати такі фактори:
- недостатній досвід менеджерів;
- фахова необізнаність персоналу;
- недоброчесність менеджерів;
- низький рівень маркетингу;
- недостатня гнучкість проекту;
- відтік комерційне важливої інформації;
- технологічна недисциплінованість;
- невмотивованість персоналу;
- недоліки фінансового планування;
- поганий догляд за обладнанням.
Технічний ризик об'єднує недоліки та помилки багатьох аспектів інвестування: якість проектування, технічна база, обрана технологія, організація управління проектом, перевищення кошторису тощо.
Фінансовий ризик пов'язаний з тим, що не буде досягнуто очікуваних результатів у фінансовій частині проекту: кредитний ризик, валютний ризик, помилки при виборі джерел та обсягів фінансування проекту, помилки в прогнозах прибутку, у його використанні, незадовільний фінансовий стан партнерів, затримка з надходженням коштів від реалізації, неплатоспроможність покупців продукції та власні завищені витрати за проектом тощо.
Інноваційний ризик можливий в разі інвестування в наукові дослідження, у виробництво нових товарів, використання нових технологій, що призводить до підвищених витрат і ускладнює пошук споживача.
Комерційний ризик пов'язаний із проблемами з реалізацією продукції, її транспортуванням, погіршенням якості, зниженням платоспроможності споживача продукції проекту, підвищенням витрат, різними штрафними санкціями.
Маркетинговий ризик виникає внаслідок прорахунків при оцінюванні ринкових умов дії проекту: ринок збуту й постачання сировини та матеріалів, організація реклами та збутової мережі, обсяг ринку, час виходу на ринок, цінова політика, низька якість продукції.
Екологічний ризик пов'язаний з опрацюванням питань впливу на навколишнє середовище, з можливою аварійністю, з налагодженням стосунків з місцевою владою та населенням.
Ризик учасників проекту пов'язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів. Ризики взаємопов'язані. Зміни одних спричинюють подальші зміни в усій системі інвестиційного проекту. Ризики варто досліджувати і аналізувати на якісному та кількісному рівнях, застосовуючи метод моделювання ризику. Інструментальні засоби кількісного аналізу дають змогу диференціювати ризики, моделювати їх дію, ідентифікувати тип ризику, оцінювати можливі наслідки (втрати), формувати заходи протидії.