Тема 9. Інновації в міжнародних корпораціях

План заняття:

1. Технологічна та інноваційна політика: сутність, рівні управління.

2. Стратегії міжнародних корпорацій в сфері інновацій.

3. Інноваційний менеджмент міжнародних корпорацій.

4. Форми, засоби і особливості міжнародного обміну технологіями.

5. Типи технологічної політики міжнародних корпорацій.

6. Моделі розміщення НДДКР.

7. Структури управління НДДКР.

Питання та завдання:

1. Сутність технологічної та інноваційної політики міжнародних корпорацій.

2. Моделі інноваційної діяльності міжнародних корпорацій.

3. Рівні управління інноваційним розвитком міжнародних корпорацій.

4. Фактори формування інноваційної політики міжнародних корпорацій.

5. Міжнародні інноваційні стратегії.

6. Інноваційний менеджмент в міжнародних корпораціях.

7. Організаційне конструювання в міжнародних корпораціях.

8. Організація інноваційної діяльності.

9. Фінансування науково-технічної діяльності.

10. Міжнародний обмін інноваціями.

11. Ліцензування і патентування нововведень.

12. Кооперування в сфері інновацій.

13. Напрямки технологічної політики міжнародних корпорацій.

14. Моделі розміщення науково-дослідних підрозділів міжнародних корпорацій.

15. Організація управління НДДКР.

Ситуації для обговорення

Ситуація 1. Швейцарська фармацевтична міжнародна компанія Novartis відправила 250 млн. дол. на рахунок американських лабораторій, що базуються в Кембриджі. Як вважають експерти, це є початком тенденції переміщення розробки нових технологій з Європи до США. Зараз в Сполучених Штатах базується 50% світової фармацевтичної промисловості, тоді як в Європі – 30%. Крім того, більше 65% усіх нових медикаментів, що з’явилися на ринку за останні 5 років – американські.

Питання:

1. Які факти обумовили виведення НДДКР компанії Novartis за кордон?

2. Чому фармацевтичний ринок європейських країн і США так розрізняються?

3. Чи може така технологічна політика Novartis негативно вплинути на стан компанії?

Ситуація 2. Корпорація Xerox створила відділення внутрішньофірмового ризикового бізнесу Xerox Tehnology Ventures (XTV) у 1989 році і надала йому капітал у розмірі 30 млн. дол. США. Будь-який інженер або група інженерів компанії Xerox може звернутися в це відділення для одержання коштів, необхідних для проведення ними самостійних досліджень і розробок. Надалі взаємини відділення XTV з кожною групою розроблювачів будуються на тій же основі, що і при традиційному ризиковому бізнесі. При цьому відділення Xerox Tehnology Ventures не слід плутати з відділенням Xerox Ventures Capital, що спеціалізується на кредитуванні незалежних ризикових фірм.

Великий практичний інтерес до розвитку внутрішньофірмового ризикового бізнесу виявила інша американська корпорація АТТ, що влітку 1991 р. прийняла рішення про створення відділення внутрішньофірмового ризикового бізнесу. Відділи НДДКР, організовані при кожному відділенні корпорації АТТ, ведуть роботи безпосередньо зв'язані з продукцією, що випускається цими відділеннями, а ризикове відділення AT&T Ventures повинне буде фінансувати НДДКР, що не мають прямого відношення до випуску продукції АТТ і запропоновані ініціативними співробітниками фірми.

Питання:

1. Як співвідноситься діяльність внутрішньокорпоративних ризикових підрозділів із загальною інноваційною політикою міжнародної корпорації?

2. Назвіть внутрішньокорпоративні фактори впливу на ефективність функціонування відповідного ризикового бізнесу.

3. Якими можуть бути варіанти відносин ініціативних співробітників і міжнародних корпорацій?

Ситуація 4. В сучасних умовах міжнародні корпорації все менш коштів витрачають на фундаментальні дослідження. Раніш дуже велика частина фундаментальних досліджень проводилася в Bell Labaratories. Це був національний ресурс, де було винайдено все: від великого вибуху до транзисторів. AT&T також мала змогу фінансувати фундаментальні дослідження, тому що це була монополія. Якщо компанія домовилася з урядом про те, які повинні бути ціни на зв'язок, їй легко було покрити будь-які витрати на дослідження. AT&T просто включала витрати на фундаментальні дослідження в структуру монопольної ціни. Приблизно така ж ситуація була з IBM, що у 1950-1960 рр. контролювала до 60-70% комп'ютерного ринку. Саме тому, що IBM була практично монополією, частково реалізованою державою, вона теж могла підтримувати фундаментальні дослідження.

Зараз в Америці реально залишилася одна компанія, що може собі дозволити фундаментальні дослідження. Це компанія, що є нерегульованою монополією, – Microsoft. І вона дійсно провадить деякі фундаментальні дослідження, але все це цілком незрівнянно з тим, що раніш робили AT&T і IBM. Фінансовий клімат не дозволяє навіть таким великим компаніям, як Hewlett-Packard, вкладати досить грошей у фундаментальні дослідження. А середнім компаніям клімат не дозволяє витрачати кошти навіть на прикладні дослідження.

Питання:

1. Яким чином можна поєднати необхідність великих витрат на фундаментальні дослідження з жорсткою конкуренцією?

2. На яких засадах може бути організоване кооперування робіт з НДДКР між великими корпораціями-конкурентами?