1. Питання для самостійного вивчення:

• Ролеві функції міжнародного менеджера в контексті аналізу зовнішнього середовища. Джерело: 4 [с. 51-53].

• Національні стереотипи поведінки та необхідність їх урахування в міжнародному менеджменті. Джерела: 4 [с.71-84], 7 [с.45-68].

• Використання методу сценаріїв при прогнозуванні змін зовнішнього середовища. Джерело: 6 [с.76-77].

2. Зробіть огляд періодичної та навчальної літератури за темами:

• Проблеми внутрішнього та зовнішнього середовищ найбільших міжнародних корпорацій.

• Місце і роль основних секторів зовнішнього середовища міжнародного менеджменту (на прикладі міжнародної корпорації).

• Порівняльна характеристика середовища національних і міжнародних компаній

3. Тести:

1. СКЛАДОВОЮ ЕКОНОМІЧНОГО СЕКТОРУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Є:

А) кон’юнктура;

Б) рівень освіти;

В) політична стабільність.

3. ОСНОВНА ВІДМІННІСТЬ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ВІД ВНУТРІШНЬОГО ПОЛЯГАЄ В:

А) наслідках їх взаємодії;

Б) напрямку впливу;

В) формах регулювання.

3. ДО КОМПОНЕНТІВ СОЦІАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАЛЕЖИТЬ:

А) суспільна думка

Б) звички населення;

В) постачальники ресурсів.

4. ІДЕЯ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З ТРЬОХ ЧАСТИН: МІЖНАРОДНОГО КОНТРАГЕНТА, СЕРЕДОВИЩА ЩО ЙОГО ОТОЧУЄ І ВЗАЄМОДІЇ МІЖ НИМИ ОДЕРЖАЛА НАЗВУ:

А) трикутник Спрутів;

Б) потрійна концепція;

В) екологічна тріада.

5. ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА» ЯВЛЯЄ СОБОЮ:

А) систему правил поведінки у суспільстві;

Б) комплексне ціле, що включає знання, вірування, мистецтво, звичаї і будь-які здібності, звички, придбані людиною як членом суспільства;

В) рівень накопичених моральних норм існування людства.

6. ДО АСПЕКТІВ ПОЛІТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НАЛЕЖИТЬ:

А) кримінальна обстановка;

Б) комунікаційні труднощі, мовні розходження

В) велика відстань, часові розходження

7. ДО ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НАЛЕЖИТЬ:

А) грошова система країни;

Б) організаційна структура міжнародної корпорації;

В) функціональна структура міжнародної компанії.

8. ДО ЕЛЕМЕНТІВ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НАЛЕЖИТЬ:

А) екологія;

Б) організаційна структура міжнародної корпорації;

В) клімат.

9. ОСНОВНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ ПОЗАСОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Є:

А) можливість існування за обов’язкової наявності соціального середовища

Б) неможливість впливу на соціальне середовище

В) можливість існування за відсутності соціального середовища

10. МОДЕЛЬ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЩО МАЄ ПЯТЬ РІВНІВ ТУРБУЛЕНТНОСТІ РОЗРОБИВ:

А) Ансофф І.;

Б) Спроут Г.;

В) Спроут М.

Тема 3. Стратегічне планування в міжнародних корпораціях

Анотація:

Тема знайомить з основами стратегічного планування в міжнародних корпораціях, визначає рівні стратегічного планування в міжнародних корпораціях, досліджує корпоративні стратегії і стратегії структурних підрозділів міжнародних корпорацій.

Навчальні завдання:

• з’ясувати сутність стратегічного менеджменту і стратегічного планування в міжнародних корпораціях;

• визначити основні етапи процесу стратегічного планування;

• розглянути рівні стратегічного планування в міжнародних корпораціях;

• дослідити корпоративні стратегії;

• ознайомитись зі стратегіями структурних підрозділів.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Стратегічний менеджмент в міжнародних корпораціях є динамічним процесом, що складається з таких основних етапів:

1. Стратегічний аналіз середовища.

2. Встановлення головної мети розвитку.

3. Формування стратегії.

4. Реалізація стратегії.

5. Контроль та оцінка результатів.

Стратегічне планування – це процес визначення голов­них цілей міжнародної корпорації, ресурсів, необхідних для їх досягнення та політики, спрямованої на придбання та викори­стання цих ресурсів.

Стратегія міжнародної корпорації – це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку, що охоплює сфери, засо­би та форми діяльності, систему внутрішніх взаємовідносин, а також позицію щодо зовнішнього середовища і призначений для забезпечення здійснення місії та досягнення цілей міжна­родної корпорації.

Місія міжнародної корпорації – це основна загальна мета її діяльності, чітко виражена причина існування корпорації, що деталізує її статус і забезпечує напрям і орієнтири для визна­чення цілей і стратегій для різних структурних підрозділів.

Стратегічна ціль – це бажаний стан майбутнього, якого прагне досягти міжнародна корпорація в довготривалому пе­ріоді.

Стратегічний план – це послідовність дій, спрямованих на їх досягнення.

Мо­дель збалансованої системи показників (ЗСП) – це формат опису діяльності організації за допомогою певного набору показників для кожної стратегічної перспективи.

Структура ЗСП складається з чотирьох елементів: фінансова діяльність, клієнтська складова, внутрішні бізнес-процеси, складова навчання та розвитку.

В рамках міжнародної корпорації існує три рівні стратегії: корпоративна стратегія, стратегія структурних підрозділів, функціональна стратегія.

Основні стилі розробки стратегій: стратегічне планування; стратегічний контроль; фінансовий контроль.

Стратегія корпоративного рівня – це сукупність дій, спря­мованих на придбання конкурентних переваг шляхом вибору напрямів розвитку і управління кількома структурними підроз­ділами в різних галузях або на різних товарних ринках.

До стратегій корпоративного рівня належать:

• корпоративні стратегії розвитку;

• корпоративні стратегії здійснення закордонних операцій;

• корпоративні стратегії глобальної діяльності.

Корпоративними стратегіями розвитку є: стратегія зростання, стратегія скорочення, стратегія поєднання.

Стратегія зростання здійснюється шляхом щорічного значного підвищення рівня короткострокових та довгостроко­вих досягнень над рівнем показників попереднього року.

Види стратегії зростання: стратегія концентрації, або стратегія проникнення на ри­нок; стратегія розвитку ринку; стратегія розробки товару; стратегія диверсифікації.

Стратегія скорочення передбачає відмову від нерентабель­них видів продукції, продаж неприбуткових підрозділів або вихід з ринків.

Види стратегії скорочення:стратегія переорієнтації; стратегія економії (скорочення витрат); стратегія часткової ліквідації; стратегія ліквідації.

Стратегія поєднання всіх альтернатив, як правило, вико­ристовується міжнародними корпораціями, які активно діють в декіль­кох галузях та на різних ринках.

До корпоративних стратегій здійснення закордонних операцій належать: стратегія створення нових підрозділів (дочірнє або спільне підприємство); ліцензування; франчайзинг; експорт; офшорне виробництво.

Корпоративні стратегії глобальної діяльності залежать від вибору міжнародною корпорацією напрямку розвитку на користь гло­бальної інтеграції або високої швидкості реакції на цих ринках.

Тиск щодо глобалізації – це система чинників, які сприяють вибору глобальної інтег­рації. Ці чинники поділяються на дві групи:

• чинники, що сприяють розширенню;

• чинники, пов'язані зі специфікою галузі.

Тиск щодо локалізації – це система чинників, що потребують швидкої реакції на місце­вий попит. До таких чинників належать:

• відмінності в інфраструктурі і традиційній практиці;

• відмінності в прихильностях та уподобаннях споживачів;

• відмінності в каналах розподілу;

• вимоги урядів країн-господарів.

Залежно від дії тиску щодо локалізації та глобалізації та на основі моделей міжнародного менеджменту, міжнародні корпорації обирають одну з чотирьох стратегій гло­бальної діяльності: глобальна стратегія; міжнародна стратегія; мультиринкова стратегія; транснаціональна стратегія.

До стратегій структурних підрозділів належать: стратегія лідерства за витратами; стратегія диференціювання; стратегія фокусування; стратегія замкненості.

Функціональними стратегіями є: маркетингова стратегія; виробнича стратегія; фінансова стратегія; інноваційна стратегія; стратегія постачання; стратегія управлін­ня персоналом.

Завдання для самостійної роботи: