Тема 14. Становлення глобального менеджменту.

.

Анотація:

Тема присвячена визначенню особливостей національних стилів менеджменту, вивченню передумов формування глобального менеджменту, аналізу основних складових економічної глобалізації, дослідженню форм і характеристик глобальних підприємств, основних принципів глобального менеджменту.

Навчальні завдання:

• визначити характерні риси національних стилів менеджменту;

• розглянути основні наслідки процесу глобалізації;

• вивчити поняття «глобальний продукт» і «глобальний споживач»;

• дослідити основні ознаки глобалізації галузей;

• дати характеристику глобальних компаній;

• визначити принципи глобального менеджменту;

• розглянути переваги глобального виробника;

• з’ясувати цілі міжнародних корпорацій в процесі економічної глобалізації;

• проаналізувати переваги від глобального розширення міжнародних корпорацій;

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Відповідно до менталітету менеджерів і виконавців компаній, історії розвитку економіки і ступеню впливу держави на промислове виробництво існує два типи (стилі) управління:

1. англо-американський тип;

2. німецько-японський тип.

Національний стиль менеджменту визначається: умовами формування; менталітетом нації (оскільки менеджмент – це, в першу чергу, управління людьми); тривалістю формування основних принципів, правил і стандартних схем.

Основними наслідками процесу глобалізації є: поступове зближення рівня економічного розвитку окремих країн і зближення рівня і структури споживання; скорочення культурних відмінностей; виникнення масової культури; зближення освітніх і кваліфікаційних стандартів; використання стандартних технологій, зокрема процедур управління; зміна впливу НТП на виробничі процеси; формування ТНК, що диверсифікують процеси виробництва і збуту в світовій економіці; посилення ролі держави в регулюванні економічних процесів, в т.ч. діяльності ТНК в рамках національної економіки; виникнення нових можливостей для збереження і розвитку бізнесу в умовах кризи або стагнації в національній економіці; формування суспільства масового споживання.

Глобальний продукт – це уніфікований товар, що має характеристики, які дозволяють задовольняти потреби масового покупця з різних регіонів світу.

Глобальний споживач – це споживач, що має схожі потреби і переваги незалежно від місця мешкання.

Основні ознаки глобалізації галузей:

1. зменшення значущості географічного розташування підприємств;

2. підвищення значущості якісно-вартісних характеристик продукції, які виступають як головні конкурентні переваги;

3. зростання числа операцій з об'єднання підприємств-виробників;

4. консолідація збутових організацій, включаючи роздрібні, оптові і вторинні продажі;

5. об'єднання підприємств, що займаються післяпродажним обслуговуванням товарів.

Всі галузі виробництва зараз можна згрупувати за трьома напрямками:

А) глобальні галузі;

Б) мультинаціональні галузі;

В) міжнародні галузі.

Типи міжнародних компаній за М. Портером:

• мультинаціональні підприємства;

• глобальні підприємства.

Етапи процесу створення глобального підприємства:

1. досягнення підприємством високої конкурентоспроможності на внутрішньому ринку за рахунок накопичення і прояву конкурентних переваг в продукті, системі виробництва і управління;

2. здійснення стратегії експансії на зовнішні ринки і поступовий охват максимального числа країн, споживаючих дану продукцію або послуги;

3. входження в різного роду стратегічні альянси, націлені на створення глобального продукту, підвищення ефективності діяльності на основі об'єднання зусиль в сфері досліджень і розробки товару; створення ефективних технологічних процесів, систем збуту і матеріально-технічного постачання.

Типи структур організації діяльності компаній, що функціонують на міжнародних ринках:

• мультинаціональна організаційна модель.

• модель міжнародної компанії.

• глобальна організаційна модель.

• модель транснаціональної організації.

Транснаціональний стратегічний стан має на увазі, що компанія повинна прагнути: досягти глобальної ефективності; забезпечити чутливість до відмінностей країн /ринків; забезпечити максимізацію інноваційної діяльності і організаційне навчання.

Сучасні принципи управління компаніями:

1. здійснення «зворотної диверсифікації»;

2. трансформація основоположних характеристик компанії, збільшення значущості людського капіталу, зростання значущості нематеріальних активів (бренди, патенти та ін.);

3. розширення неформальних відносини з конкурентами і партнерами по бізнесу, що приводить до створення різноманітних стратегічних альянсів;

4. консолідація діяльності навколо профільних напрямів, різке збільшення кількості злиттів і поглинань;

5. трансформація системи корпоративного управління, спрямована на підвищення прозорості діяльності, широку участь у виконанні соціальних програм, як на території приймаючої держави, так і у світовому масштабі, забезпечення інформацією високої якості всіх зацікавлених осіб;

6. розвиток адаптаційної системи, яка визначає характер і стиль відносин з приймаючими державами і припускає урахування національної специфіки, дотримання національного законодавства, пристосування продукції і послуг до місцевих умов;

7. використання глобального маркетингу, за допомогою якого реалізується завдання закріплення компанії на ключових країнових (регіональних) ринках і визначаються загальні риси, властиві різним географічним ринкам.

Етапи формування глобальної статегії:

• формування надійної концепції товару і орієнтація на експорт;

• формування філії в цільовій країні, яка забезпечує маркетинг і реалізацію продукції;

• відтворення виробничих операцій на ключових ринках;

• створення на ключових ринках «клонів» материнської організації, які виконуватимуть багато з функцій центру компанії, зокрема проведення досліджень і розробок, управління кадрами і фінансами;

• формування «глобальної компанії», що має на увазі передачу частини корпоративних функцій, таких як управління торговою маркою або дослідженнями і розробками або назад в старий центр, або в нові центри, які зможуть удосконалити ці види діяльності.

Переваги глобального виробника: скорочення витрат на придбання сировини і комплектуючих в результаті використання положення великого покупця; оптимізація відносини з кінцевими споживачами, тому що глобальна компанія виступає одночасно і глобальним покупцем, і глобальним постачальником; розширення можливостей залучення фінансових ресурсів; скорочення постійних витрат через впровадження загальної системи менеджменту.

Завдання для самостійної роботи: