Змістовий модуль 3 етика бізнесу і розвиток глобального менеджменту

Тема 13. Етика та соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

Анотація:

Тема присвячена дослідженню сутності конфліктів в системі міжнародного менеджменту, визначенню поняття етики бізнесу, вивченню особливостей соціальної відповідальності бізнесу, дослідженню методів управління соціально-етичною політикою в міжнародній корпорації.

Навчальні завдання:

• вивчити теорію конфліктів і розглянути причини їх виникнення в системі міжнародних економічних відносин;

• розглянути основні норми та наслідки діяльності міжнародних корпорацій;

• розкрити сутність поняття «етика бізнесу», розглянути принципи всесвітньої етики та етичні норми сучасного міжнародного бізнесу;

• визначити сторони етичних конфліктів макрорівня;

• вивчити теорію соціальної відповідальності бізнесу;

• розглянути особливості екологічної політики міжнародних корпорацій;

• дослідити взаємозв’язок корпоративної культури й етичні стандарти;

• дати характеристику етичної політики міжнародної корпорації.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Конфлікт – це зіткнення різноспрямованих цілей, інтересів, думок, поглядів або позицій суб'єктів взаємодії, що зафіксовані у жорсткій формі.

Види конфліктів:

1. абстрактні і реальні конфлікти;

2. відкриті і закриті конфлікти;

3. економічні конфлікти;

4. правові конфлікти;

5. організаційно-технологічні конфлікти;

6. етичні конфлікти;

7. конструктивні і неконструктивні конфлікти.

Етапи динаміки конфлікту: виникнення об’єктивної передконфліктної ситуації; визначення ситуації як конфліктної; конфлікт; вирішення конфлікту; післяконфліктна ситуація.

Кодекси поведінки – це погоджені на багатосторонній основі документи, що формулюють конкретні принципи і норми регулювання міжнародного бізнесу.

Основними кодексами поведінки в міжнародному бізнесі є: Універсальний кодекс (розроблений під егідою Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОС)); Кодекс поведінки у сфері передачі технологій і звід принципів і правил щодо обмежувальної діло­вої практики (розроблений під егідою ЮНКТАД); Тристороння декларація про принципи, що стосуються багатонаціональних підприємств і соціальної політики (розроблена під егідою МОТ).

Етика – це сукупність норм поведінки, мораль (правила мо­ральності) певної групи.

Принципи всесвітньої етики: дотримання світового законодавства; соціальна відповідальність; управління навколишнім середовищем; взаємозалежність і відповідальність за цілісність; поважне ставлення до житла.

Етична поведінка в бізнесі – це прихильність корпорації до коректної конкуренції, заснованої на відмові від монополь­ного положення й активного використання адміністративного ресурсу; уникнення участі в конфліктах, пов'язаних з позаеко­номічним переділом власності; відсутність агресивності при здійсненні стратегічного курсу; транспарентність.

Сфери етики бізнесу: макроетика і мікроетика.

Найбільш розповсюдженими порушеннями етичних норм бізнесу, які складно припинити в рамках діючого законодавства, є такі: промислове шпигунство; маніпулювання інформацією; переманювання кадрів; випуск продукції низької якості; нечесна реклама; завищення цін і картельні змови; недостовірна інформація у звітності; ухиляння від сплати податків у повному обсязі; штучні обмеження ділової практики.

Основні складові ділової репутації: етика у відносинах із зовнішніми партнерами; етика у відносинах з внутрішніми партнерами; репутація топ-менеджерів; ефективність менеджменту; якість продукції; ставлення до персоналу, розвиток соціальної інфраструктури.

Учасники етичних конфліктів на макрорівні: структурні підрозділи міжнародних корпорацій; окремі міжнародні корпорації; міжнародні корпорації і приймаючі держави; міжнародні корпорації і споживачі; міжнародні корпорації та інвестори; міжнародні корпорації і локальні співтовариства; міжнародні корпорації та організації по захисту навко­лишнього середовища.

Корпоративна соціальна відповідальність – це добровільне прийняття обов'язків з вирішення соціальних про­блем економічним агентом.

Соціальна відповідальність знаходить свій прояв у: здійсненні благодійних акцій; розвитку соціальних програм різної спрямованості, при­значених для задоволення потреб працівників і місцево­го співтовариства; усуненні дискримінації за статтю, національністю і расою; додатковому інформуванні споживачів про якісні харак­теристики продукції, постачальників – про особливості технологічних процесів.

Основні підходи до аналізу й оцінки соціальної відповідальності бізнесу: ринковий підхід; підхід з позицій державного регулювання; підхід з позицій «корпоративної совісті»; підхід з позицій «зацікавленої особи».

Корпоративна культура – це унікальний прояв синтезу відносно статичних глибинних психологічних особливостей індивідуумів окремих національностей і правил, принципів, по­стулатів діяльності груп людей, обмежених рамками організації.

Етапи удосконалення корпоративної культу­ри:

1. Аналіз клімату й оцінка стану корпоративної куль­тури.

2. Створення уявлення про те, якою має бути міжнародна корпорація та її окремі підрозділи.

3. Визначення напрямів стратегічних змін щодо подолання недоліків і розвитку позитивних тенденцій і їх послідовне здійснення.

Етична політика – це система заходів, правил і процедур, спрямованих на реалізацію місії міжнародної корпорації на ос­нові дотримання задекларованих етичних принципів.

Основні цілі етичної політики:

• дотримання прав споживачів;

• забезпечення найбільш ефективного використання при­родних і трудових ресурсів у країнах базування;

• урахування національних особливостей;

• стимулювання і сприяння розвитку держав базування

Етапи формування соціально-етичної політики міжнародної кор­порації:

1. Розробка місії корпорації.

2. Формування принципів поведінки співробітників корпорації і зобов'язання корпорації в досягненні безпечних, здорових і сти­мулюючих високу продуктивність праці умовах, недопущення дискримінації, дотримання всіх положень трудового законодав­ства, забезпечення прийнятного морального клімату в колективі.

3. Розробка політики відносно захисту навколишнього.

4. Розробка і доведення до кожного співробітника загальних правил поведінки і нормативних документів, що описують організаційно-правові вимоги до конкретних посад.

5. Формування стандартів поведінки, пов'язаних з прийняттям рішень у конфліктних ситуаціях і звичайній діяльності, а також зобов'язання співробітників щодо нерозголошення конфіденційної інформації або інформації, що представляє комерційну таємницю.

6. Створення служби, яка сприяє розв'язанню конфліктів і вживає заходів у разі протиправних дій.

7. Формування політики відносно поводження із замовни­ками і постачальниками, заснованої на дотриманні етичних норм і довірі.

8. Створення загальних принципів звітності корпорації пе­ред акціонерами, що приймаються державою, громадськими організаціями і локальними товариствами.

Завдання для самостійної роботи: