Тема 11. Торговельні операції міжнародних корпорацій

Анотація:

Тема знайомить з категоріями міжнародних компаній у зовнішньоторговельній діяльності, причинами експортно-імпортної торгівлі міжнародних компаній; розглядає цілі і задачі менеджменту зовнішньоторго-вельної діяльності; досліджує механізм зовнішньоторговельного менеджменту і його інструменти.

Навчальні завдання:

• ознайомитись з основними категоріями і формами міжнародних корпорацій в сфері міжнародної торгівлі;

• розглянути стимули компанії до експортно-імпортної діяльності;

• визначити цілі і задачі менеджменту зовнішньоторговельної діяльності;

• дослідити механізм зовнішньоторговельного менеджменту і вивчити його основні інструменти.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Основні категорії міжнародних компаній в системі міжнародної торгівлі:

1. міжнародні компанії, у яких зовнішньоторговельна діяльність є основним бізнесом. Це – міжнародні торгові компанії.

2. міжнародні компанії, основний бізнес яких зосереджений у сфері виробництва, але які мають в своєму розпорядженні власні спеціалізовані торгові підрозділи.

Особлива роль в міжнародній торгівлі належить спеціалізованим посередникам, які певним чином обслуговують зовнішньоторговельні операції двох названих категорій міжнародних компаній.

Форми міжнародних торгових компаній залежно від сфери зовнішньоторговельної діяльності: спеціалізовані компанії, що здійснюють операції на одному товарному ринку; універсальні, або диверсифіковані компанії, що охоплюють багато галузевих ринків.

Форми міжнародних торгових компаній залежно від цільової спрямованості зовнішньоторговельній діяльності: компанії, що здійснюють експортну торгівлю; компанії, що здійснюють імпортну торгівлю.

Форми міжнародних виробничих компаній залежно від напрямку реалізації продукції: компанії, що реалізують продукцію за кордон, яка вироблена на інших національних підприємствах; компанії, що реалізують власну вироблену продукцію конкретній іноземній компанії; компанії, що реалізують власну вироблену продукцію на зовнішніх ринках через посередників; компанії, що реалізують вироблену продукцію через власні торгові компанії за кордоном.

Стимули компанії до експорту: розширення збуту; використання надмірної потужності; диверсифікація джерел збуту; зниження собівартості одиниці продукції за рахунок збільшення обсягу виробництва (ефект кривої досвіду); розподіл (розсіювання, зменшення) ризиків.

Стимули компанії до імпорту: придбання необхідних ресурсів; дешевші постачання або якісніші товари; диверсифікація джерел постачання (розширення асортименту); зниження ризику переривання або невчасного постачання товарів за рахунок збільшення кількості постачальників.

Цілі зовнішньоторговельного менеджменту міжнародних корпорацій:

1. стабілізація або зміцнення позицій корпорації на світових ринках;

2. розширення масштабів зовнішньоторговельної діяльності;

3. збільшення ступеня диверсифікації (географічної, галузевої, клієнтської) ринків корпорації, освоєння нових ринків;

4. підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності (посилення конкурентоспроможності, максимізація прибутковості і рентабельності) міжнародної корпорації.

Задачі зовнішньоторговельного менеджменту міжнародних корпорацій:

1. визначення обсягів ринків, на які має виходити компанія;

2. визначення часу виходу на зовнішні ринки.

3. визначення масштабів виходу на зовнішні ринки.

4. вивчення середовища, в якому здійснюватиметься зовнішньоторговельна діяльність компанії.

Зовнішньоторговельний менеджмент міжнародних корпорацій – це система методів управління торговими операціями корпорації на міжнародному рівні.

Механізм зовнішньоторговельного менеджменту – це сукупність інструментів, способів управління і стимулювання діяльності міжнародних корпорацій на світових ринках.

До найважливіших інструментів механізму зовнішньоторговельного менеджменту сучасних міжнародних компаній належать:

• інформатизація зовнішніх ринків міжнародних компаній;

• ціноутворення;

• сегментація ринків;

• фінансування зовнішньоторговельних операцій;

• управління через зарубіжні сектори міжнародних компаній.

Інформатизація зовнішніх ринків міжнародних компаній – це процес доведення інформації про продукт, компанію до конкретного ринку, споживача.

Система інформації базується на:

1. маркетинговій формулі «4 Р» – продукт, ціна, місце, просування (англ. – product, price, place, promotion);

2. правилі маркетингу «80/20», тобто 80% операцій компанії припадає на 20% її клієнтів.

Методи реклами продукції, що виробляється та реалізується:

• «штовхай» (push). Використовуються у разі вдосконалення самих способів зовнішньої торгівлі;

• «тягни» (pull). Використовується у разі інтенсивного впливу на попит через засоби масової інформації;

• «тягни-штовхай» (pull & push). Використовується у разі поєднання двох методів.

Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, який передбачає надання в оренду об’єкту інтелектуальної власності (наприклад, бренду) іншим компаніям за визначену плату (роялті).

Ціноутворення – це процес визначення і встановлення ціни на продукцію, що виробляється міжнародною корпорацією

Засоби встановлення цін міжнародними корпораціями на продукцію, що експортується: виробничо-технологічні, або прямі засоби (підвищення якості продукції, зниження витрат виробництва і т.д.); штучні, або непрямі засоби (цінова дискримінація, міжфірмові (картельні) змови, механізм трансфертних, або внутрішньокорпоративних цін).

Сегментація зовнішніх ринків – це класифікація ринків за певними критеріями з метою виявлення і використання найбільш вигідних з них для реалізації продукції корпорації.

Сегментація зовнішніх ринків здійснюється за наступними критеріями:

1. обсяг внутрішніх ринків країн-потенційних імпортерів продукції міжнародної корпорації;

2. категорії клієнтів-покупців;

3. тривалість життєвого циклу даного товару в різних країнах;

4. рівень галузевої диверсифікації;

5. характер реалізації продукції на зовнішніх ринках;

6. характер контролю над ринками;

7. терміни здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Фінансування зовнішньоторговельних операцій – це система фінансового забезпечення ефективної зовнішньоторговельної діяльності міжнародної корпорації.

Методи фінансування зовнішньоторговельних операцій:

1. традиційні методи (міжнародні кредити, в т.ч. банківські і комерційні);

2. нетрадиційні методи (лізинг, факторинг, форфейтинг, зустрічна торгівля.

Управління через зарубіжні сектори міжнародних компаній – це процес формування і встановлення контролю над ринками різних країн за допомогою власних підрозділів.

Сегменти світових ринків, над якими встановлюється контроль за допомогою зарубіжних підрозділів міжнародних корпорацій: а) внутрішні ринки приймаючих країн; б) експортно-імпортні ринки приймаючих країн; в) експортно-імпортні ринки своїх країн; г) експортно-імпортні ринки третіх країн.

Завдання для самостійної роботи: