Тема 7. Управління і комунікації в міжнародних корпораціях

Анотація:

Тема розглядає питання організації системи управління міжнародних корпорацій, аналізує основні структури управління міжнародних корпорацій, характеризує проблеми комунікаційного процесу в міжнародних корпораціях.

Навчальні завдання:

• вивчити сутність процесу управління міжнародною корпорацією;

• ознайомитися з основними способами організації діяльності системи управління міжнародної корпорації;

• визначити основні підходи до організації системи менеджменту міжнародної корпорації залежно від організації бізнесу за кордоном;

• розглянути основні структури управління міжнародних корпорацій;

• дослідити діяльність спеціалізованих відділів в центральних службах управління міжнародних корпорацій;

• визначити сутність і особливості діяльності дочірніх компаній з управління закордонною діяльністю міжнародних корпорацій;

• ознайомитися з поняттям і складовими комунікаційного процесу в міжнародних корпораціях.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Міжнародна корпорація – це компанія, що є національною за капіталом, але інтернаціональною за сферою своєї діяльності, яка здійснюється за кордоном відпо­відно до місцевих законів і особливостей.

Способи організації діяльності системи управління:

1. створення самостійного підрозділу (відділення) із закордонних операцій;

2. розподіл діяльності за функціональною ознакою;

3. розподіл діяльності за виробничо-технологічними напрямками;

4. розподіл діяльності за регіональною ознакою;

5. використання матричної організаційної структури управлін­ня.

Основні структури управління міжнародних корпорацій: централізована і децентралізована.

Фактори, що впливають на вибір структури управління міжнародної корпорації: розміри компанії; значення і характер закордонної діяльності компанії; ступінь диверсифікованості і складності продукції, що випускається; характер експортованої і виробленої на закордонних підприємствах продукції; специфіка ринків цільових країн і рівень конкуренції на них.

Ступінь централізації або децентралізації визначають наступні фактори: кількість рішень, прийнятих на нищих рівнях управління; важливість даних рішень; наслідок рішень, прийнятих на нищих рівнях; обсяг контролю за роботою підлеглих; ступінь делегування вищим керівництвом своїх повноважень нищим рівням управління.

Переваги централізованої структури управління міжнародної корпорації: поліпшення контролю і координації виконання усіх функцій; уникнення розростання і розвитку одних відділів за рахунок інших; раціональніше використання досвіду персоналу центрального адміністративного органу.

Переваги децентралізованої структури управління міжнародної корпорації: надання права прийняття рішень керівникові, що знаходиться ближче усього до виникаючої проблеми; стимулювання ініціативи; сприяння професійному росту керівників.

Центральна служба управління міжнародних корпорацій – це функціональна служба на загальнокорпоративному рівні, що здійснює підготовку інформації та рекомендацій з усіх питань, які входять до компетенції служб з наступною передачею їх вищій ланці керівництва для прийняття рішень.

Форми спеціалізованих відділів в рамках центральних служб:

• відділи з удосконалення організаційної структури управління;

• відділи, що займаються питаннями перспективного планування, визначення раціонального сполучення принципів централізації і децентралізації управління, а також розробки гнучких організаційних механізмів;

• відділи, що спеціалізуються на загальнокорпоративному контролі, маркетингу, організації й обслуговуванні виробництва.

Міжнародне відділення – це структурно незалежний, відособлений від виробничих відділень організаційно-економічний центр управління зовнішньоторговельною діяльністю міжнародної компанії.

Функції міжнародного відділення:

1. здійснення цілеспрямованого і безперервного організуючого впливу на всі підрозділи інтернаціональної структури зовнішньоторговельного апарату;

2. розробка загальних напрямків і конкретних цілей функціонування і розвитку зовнішньоторговельного апарату в цілому і його окремих підрозділах;

3. визначення засобів, форм і методів досягнення цих цілей;

4. внесення коректив у систему пріоритетів діяльності;

5. розвиток спеціалізації і кооперування виробництва між дочірніми компаніями;

6. здійснення експортних операцій з країни місцезнаходження материнської компанії;

7. збут продукції, виробленої на підприємствах закордонних дочірніх компаній як на місцевих ринках, так і на ринках інших країн.

Основна мета управлінської діяльності міжнародного відділення – забезпечення чіткої взаємодії між різними структурними ланками зовнішньоторговельного апарату.

Зовнішньоторговельний апарат міжнародного відділення – це система органів і служб, об'єднаних функцією управління процесом реалізації і закупівлі товарів за кордоном, а також здійснення зв'язку закордонних філій і дочірніх компаній між собою і з материнською компанією по технологічній лінії.

Дочірні компанії з управління закордонною діяльністю міжнародних корпорацій являють собою юридично незалежні (на відміну від міжнародних відділень), засновані як правило у виді акціонерного товариства закордонні комерційні підприємства, основна частина капіталу яких належить материнської компанії.

Концерн – група дочірніх компаній навколо іншої компанії (материнської), що тримає акції цих підприємств, з метою вирівнювання певних галузевих сезонних коливань і ризиків; переміщення капіталу в більш прогресивні галузі; здійснення капіталовкладень при наявності значних ліквідних засобів; створення «економічної імперії» при наявності індивідуальної власності.

Комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку окремих структурних одиниць міжнародної корпорації.

Формальні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку структурних одиниць міжнародної корпорації засобами, які передбачені організаційною структурою.

Види формальних комунікацій в міжнародній корпорації :

• спадні комунікації;

• висхідні комунікації.

Неформальні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку структурних одиниць міжнародної корпорації неформальними, не передбаченими організаційною структурою засобами.

Зовнішні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку за межами міжнародної корпорації.

Внутрішні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку у межах міжнародної корпорації.

Комунікаційні мережі міжнародних корпорацій – це сукупність засобів постійного зв’язку на основі створених і функціонуючих інформаційних каналів.

Інформаційна система міжнародної корпорації – це обладнання і процедури збору, обробки і передачі адекватної, своєчасної і достовірної інформації для планування, контролю, оцінки та координації виробничої діяльності міжнародної корпорації, включаючи операції за кордоном.

Завдання для самостійної роботи: