Заняття №1 Предмет і завдання патоморфології. Основні етапи розвитку патоморфології. Методи патоморфологічних досліджень. Розтин (автопсія).

1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття

Патоморфологія (від грецьк. pathos – біль, страждання, хвороба), наука, що вивчає структурні (матеріальні) основи хвороби. Патоморфологія як фундаментальна наука перебуває на стику медичної теорії і практики.

Клінічне та прикладне значення патоморфології складається з вивчення структурних основ усього розмаїття хвороб людини, специфіки кожного захворювання, тобто – з вивчення морфології хворої людини.

Завдання патоморфології:

1. Вивчення причини виникнення (етіологія) патологічних процесів і хвороб;

2. Вивчення механізмів розвитку (патогенез) патологічних процесів і хвороб;

3. Вивчення морфологічних основ механізмів (морфогенез) розвитку патологічних процесів і хвороб;

4. Наслідки хвороби (видужання та його механізми (саногенез), інвалідизація, ускладнення);

5. Смерть і її механізми (танатогенез), посмертні зміни;

6. Розробка вчення про діагноз.

Загальна патоморфологія людини, насамперед патологія клітини та морфологія загальнопатологічних процесів, є змістом курсу загальної патоморфології.

Матеріал для дослідження патоморфологія одержує при розтині трупів, хірургічних операціях, проведенні біопсії та експерименту.

Об’єкти та методи дослідження патоморфології

При розтині трупів померлих – аутопсії (від грецьк. autopsia – бачити власними очами) знаходять не тільки патологічні зміни, які призвели до смерті, але й встановлюється динаміка морфофункціональних змін. Це дає можливість вивчити стадії розвитку багатьох захворювань. Органи та тканини, узяті при аутопсії, вивчають за допомогою макроскопічних і мікроскопічних методів дослідження. При розтині підтверджується правильність клінічного діагнозу чи виявляється діагностична помилка, встановлюються причини смерті хворого, особливості перебігу хвороби, виявляється ефективність застосування лікувальних препаратів, діагностичних маніпуляцій, розробляється статистика смертності та летальності тощо.

Операційний матеріал (вилучені органи та тканини) дозволяє патологоанатому вивчати морфологію хвороби в різні стадії її розвитку та використовувати при цьому різноманітні методи морфологічного дослідження.

Біопсія (від грецьк. bios – життя й opsis – зір) – прижиттєве взяття тканини з діагностичною метою. Матеріал, отриманий за допомогою біопсії, називається біоптат. За допомогою біопсії клініка одержує об’єктивні дані, які підтверджують діагноз, що дозволяє судити про динаміку процесу, характер перебігу хвороби та прогноз, доцільність використання й ефективність того чи іншого виду терапії, про можливу побічну дію ліків.

Експеримент дуже важливий для з’ясування патогенезу та морфогенезу хвороб. Хоча в експерименті важко створити адекватну модель хвороби людини, моделі багатьох захворювань людини створені та створюються, вони допомагають глибше зрозуміти патогенез і морфогенез хвороб. На моделях захворювань людини вивчають дію тих чи інших лікарських препаратів, розробляють методи оперативних втручань, перш ніж вони знайдуть клінічне застосування.

Таким чином, патологоанатом, якого стали називати клінічним патологом, стає повноправним учасником діагностики, терапевтичної чи хірургічної тактики та прогнозування захворювання.