Заняття №16

Особливості пухлинного росту в дитячому віці. Дизонтогенетичні пухлини. Тератоми та тератобластоми.

1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття

Класифікація пухлин дитячого віку

1. Пухлини I-го типу: тератоми (яєчників, яєчок, внутрішньочерепні, зіва), тератобластоми (нефробластома – пухлина Вільмса).

2. Пухлини II-го типу: виникають із ембріональних камбіальних клітин: медулобластома (пухлина мозочка), ретинобластома, нейробластома (локалізується в наднирникових залозах, симпатичних вузлах, грудній порожнині, заочеревинному просторі).

3. Пухлини III-го типу: пухлини, які виникають за типом дорослих (лейкози, злоякісні лімфоми, остеоми, хондроми, саркома Юінга (остеосаркома)).

Особливості пухлин у дітей:

1. Пухлина часто виникає з ембріональних тканин у результаті порушення формування органів і тканин у внутрішньоутробному розвитку (тератоми).

2. Частіше зустрічаються доброякісні варіанти пухлини.

3. Якщо розвивається злоякісна пухлина, то частіше саркома, рідше рак.

4. Перебіг пухлин нетиповий (доброякісні можуть рости інвазивно (ангіоми), а злоякісні – експансивно (нефрома, гепатома)).

Злоякісні пухлини частіше зустрічаються в дітей 3-5 років.

Тератоми є доброякісними зрілими пухлинами, які складаються одночасно з декількох видів тканин, здатні до малігнізації і розвиваються в результаті вад розвитку.

Дизонтогенетичні пухлини судинного походження

Гемангіома – пухлина з кровоносних судин, має автономний, прогресуючий ріст. У дітей спостерігаються два основних типи: капілярна та кавернозна гемангіоми.

Капілярна гемангіома – гамартома з проліферуючих капілярів, має вигляд часточкового вузлика синюватого або червонуватого кольору. Це найчастіша доброякісна пухлина в дітей. Однак іноді, особливо в дітей грудного віку, вона починає швидко рости. Локалізуються капілярні ангіоми переважно в шкірі, рідше – у печінці й інших органах і характеризуються високою проліферативною здатністю. Вони можуть вкриватися виразками, і тоді в дітей грудного віку вони служать джерелом сепсису. Особливістю капілярних ангіом є інфільтративний характер росту, з чим пов’язані часті рецидиви після їхнього видалення. Метастазів пухлина ніколи не дає.

Кавернозна гемангіома – скоріше вада розвитку судин, ніж власне пухлина, зустрічається в дітей рідше, ніж капілярна. Локалізується в печінці, шкірі, шлунково-кишковому тракті та в інших органах. У дітей грудного віку зрідка спостерігаються вроджені гігантські кавернозні ангіоми, що займають до 2/3 об’єму печінки. Такі хворі гинуть від кровотеч. Гемангіоми можуть рубцюватися – мимовільна регресія.

Відносно рідко в дітей зустрічається ангіосаркома – злоякісна пухлина з судин.

Лімфангіома зустрічається в дітей рідше, ніж гемангіома. У гіпертрофічній лімфангіомі відбувається проліферація ендотелію лімфатичних капілярів, утворюються кавернозні порожнини з муфтами з лімфоїдних клітин у їхніх стінках. Розвиток кавернозної лімфангіоми може супроводжуватися макрохейлією та макроглосією. Спостерігаються вроджені гігантські лімфангіоми шиї, які можуть досягати розміру дитячої голівки. Пухлина проростає в органи шиї, призводить до асфіксії або вдруге інфікується. Видалення її неможливо. Пухлина складається з численних порожнин, вистелених ендотелієм, між ними є бідна на клітини пухка мезенхімальна тканина, спостерігається проліферація солідних тяжів з ендотелію та капілярів, за рахунок яких і здійснюється інфільтративне зростання.

Рідко в дітей зустрічається лімфангіосаркома.