Дисплазія

Дисплазія – це виражені порушення проліферації і диференціації клітин епітелію з розвитком клітинної атипії і порушенням гістоархітектоніки.

Клітинна атипія – це поява в тканині клітин, не типових для неї в нормі (різні розміри клітин, занадто великі або дрібні клітини, збільшення їхніх ядер, збільшення фігур мітозу, атипічні мітози в клітинах тощо).

Порушення гістоархітектоніки (нормальної пошарової будови епітелію) проявляється втратою полярності епітелію і тих його рис, які характерні для даної тканини. При цьому базальна мембрана не порушується, тому дисплазія – це клітинне поняття, а не тканинне.

Причиною дисплазії найчастіше є запалення та порушення регенерації тканини.

Ступені дисплазії:

1. Легка.

2. Середня.

3. Важка.

I-а і II-а ступені дисплазії важко відрізнити від патологічної регенерації, вони найчастіше зворотні.

III-я ступінь дисплазії рідко піддається зворотному розвитку та розглядається як передраковий стан.

Компенсація

Компенсація спрямована на корекцію порушеної функції при хворобі.

Фази компенсації:

1. Фаза становлення компенсації (аварійна) – включення всіх структурних резервів і зміна обміну речовин в ураженому органі (системі);

2. Фаза закріплення – перебудова структури й обміну речовин в органі (системі), які забезпечують їхню функціональність в умовах підвищеного навантаження. Ця фаза може тривати довго (наприклад, компенсована вада серця, компенсований цироз печінки тощо).

3. Фаза виснаження – наростання недостатності компенсаторних процесів, які залежать від багатьох факторів (вік хворого, тривалість і стадія хвороби, характер лікування та ін.).

Необхідно пам’ятати, що оптимальне розкриття компенсаторних реакцій і нормалізація порушених функцій не завжди означає видужання, а нерідко являє собою лише період прихованого перебігу хвороби, яка може зненацька виявитися при несприятливих для хворого умовах.

Морфологічно компенсація проявляється переважно гіпертрофією та гіперплазією. При цьому органи збільшуються в розмірі, але зберігають свою конфігурацію.

Порожнина органа або розширюється (ексцентрична гіпертрофія), або зменшується (концентрична гіпертрофія). Клітини органів збільшуються або в розмірах (гіпертрофія), або в кількості (гіперплазія).

Види компенсаторної гіпертрофії:

1. Робоча (компенсаторна) гіпертрофія.

2. Вікарна (замісна).

Робоча (компенсаторна) гіпертрофія

Розвивається при посиленій роботі органа (наприклад, гіпертрофія склетних м’язів і серця в спортсменів і осіб фізичної праці).

При хворобі посилена робота органа необхідна у випадку наявності в ньому дефектів, які компенсуються посиленою роботою збереженою частин органу, що зберегли свою структуру і функцію.

Приклади робочої гіпертрофії при захворюваннях:

1. Гіпертрофія серця при вадах клапанів (стенозах), артеріальній гіпертензії, звуженні аорти, склерозі судин легенів тощо. При цьому гіпертрофується частіше міокард шлуночків.

2. Гіпертрофія стінки шлунка або кишки вище ділянки стенозу (звуження) просвіту.

3. Гіпертрофія стінки сечового міхура (при аденомі передміхурової залози, яка звужує сечівник).