- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
Административная ответственность юридических лиц осуществляется на общих принципах административной ответственности, имеет признаки, которые присущи административной ответственности физических лиц, то есть она устанавливается законами и иными нормативными актами, нормы которых образуют самостоятельный институт административного права. Основанием ее является административный проступок, за который предусмотрено административные взыскания; применяются многочисленными органами исполнительной власти и судьями (судами); характеризуется оперативностью, применяется за нарушение норм других отраслей права - обслуживает их; имеет особое производство. Наряду с тем административная ответственность юридических лиц имеет свои особенности. Главной особенностью является то, что к административной ответственности привлечены не конкретного гражданина или должностное лицо, а в целом предприятие, учреждение, организацию в лице администрации предприятия. Объективная сторона правонарушений юридических лиц является длительный характер проступков и повторяемость. Самым распространенным видом административного взыскания, которое возлагается на юридических лиц, является административный штраф в различных формах. Нарушение Закона Украины "О защите от недобросовестной конкуренции" влечет штраф до трех процентов выручки от реализации товаров, работ, услуг за последний отчетный год, предшествовавший году, в котором налагается штраф. В вопросе административной ответственности юридических лиц далеко не все решено. Прежде всего, законодательно не разработана концепция ответственности, не определены принципы, в Кодексе Украины об административных правопрушення должны быть закреплены не только положение о возможности привлечения к административной ответственности юридических лиц и виды взысканий, которые на них накладываются, но и, по возможности, состав проступков. Возможно, целесообразно выделить отдельную главу в КоАП Украины об ответственности юридических лиц.
36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
К несовершеннолетнему в возрасте от 16 до 18 лет за совершение административных правонарушений применяются меры, предусмотренные ст. 24-1 КУоАП. В отдельных случаях несовершеннолетние согласно ч. 2 ст. 13 КУоАП могут нести административную ответственность на общих основаниях (в случае осуществления мелкого хищения, нарушения отдельных правил дорожного движения, мелкого хулиганства, стрельбы из огнестрельного, холодного метательного или пневматического оружия в населенных пунктах, злостного неповиновения, нарушения правил поведения с огнестрельным, холодным или пневматическим оружием и боевыми припасами). Однако и в этих случаях не исключается применение мер, предусмотренных ст. 24-1 КУоАП. Исключение составляют дела о злостном неповиновении (ст. 185 КУоАП). К несовершеннолетнему не может быть применен административный арест.
37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
Административное принуждение - это метод волевого обеспечения согласно правовой норме поведения граждан, должностных и юридических лиц посредством применения мер воздействия, урегулированных административно-правовыми нормами, с целью достижения соответствующего порядка, пресечения и предупреждения правонарушений, привлечение к ответственности правонарушителей. Административное принуждение характеризуется следующими особенностями: - Применения административного принуждения всегда сочетается с широким использованием многогранных воспитательных средств, с активным формированием правосознания, нетерпимого отношения к антиобщественным поступкам; - Административное принуждение используется в государственном управлении для охраны общественных отношений, возникающих в этой сфере государственной деятельности; - Меры административного принуждения применяются, как правило, органами исполнительной власти и их должностными лицами без обращения в суд; - Применять меры административного принуждения правомочны не все органы исполнительной власти и не все их должностные лица, а лишь те из них, кому такое право предоставлено законодательными актами (государственные инспекции, военизированные правоохранительные формирования - милиция, служба безопасности, пограничные, внутренние войска и др.. ); - Административно-принудительные меры могут применяться не только в связи с совершением правонарушений; - В отличие от других видов государственного принуждения, которые по своей сути, как правило, равнозначны соответствующему виду юридической ответственности (например, уголовно-правовое принуждение практически полностью совпадает с уголовной ответственностью), административное принуждение по содержанию значительно шире административную ответственность. Ведь административная ответственность - это составляющая административного принуждения; - Меры административного принуждения применяются как к физическим, так и к юридическим лицам (в последних могут применяться, например, такие меры, как ограничение или запрет проведения определенных работ, приостановление деятельности различных объектов и т.п.); - Деятельность по применению мер административного принуждения осуществляется в соответствии с административно-процессуальных норм, которые на это время закрепляются преимущественно на уровне подзаконных актов, и от норм материального права в основном не отделены (за исключением норм, регулирующих порядок применения административных взысканий); - Меры административного принуждения весьма разнообразны, они могут иметь характер морального, имущественного, личного влияния, допускается применение физической силы и огнестрельного оружия; - Меры воздействия применяются именно в принудительном порядке, то есть независимо от воли и желания субъекта, к которому применяется, часто с возможностью использования для его реализации других принудительных мер; - Применяется административное принуждение с тройной целью: 1) для предотвращения различных антиобщественных проявлений, недопущение возникновения определенной противоправной ситуации, 2) для пресечения начатого или уже совершенного противоправного деяния и обеспечения производства по делам об административных проступках; 3) для наказания лиц, совершивших правонарушения . Соотношение административного принуждения и принуждения, предусмотренных ¬ ного нормами административного права заключается в том, что административное принуждение - это понятие родовое. В зависимости от цели назначения все меры административного принуждения могут быть сведены в соответствующие однопорядковые группы. В последние годы специалистами по административному праву предложена трехчленная классификация этих мер: 1) административно-предупредительные меры; 2) меры административного пресечения и обеспечения административного производства; 3) административные взыскания. Каждый вид принуждения имеет специфические особенности, определяющие его сущность и особенности, относительную самостоятельность в системе государственного принуждения. Следовательно, указанный события вполне касается принуждения, предусмотренных ¬ ного нормами административного права. Как отмечает Аверянова В.Б., большинство отечественных административистов поддерживает разделение административного принуждения на меры предупреждения, пресечения и административной ответственности, т.е. отнесения административного принуждения к указанным мерам. Вместе приведена классификация, как и любая другая, несколько условна, потому время от времени подвергается критике, ее главная цель - максимально полно выяснить сущность мер административного принуждения, основания и порядок их применения в нормах административного права.