- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
Правовое регулирование управления в сфере науки и научно-технической деятельности. Управления в этой сфере осуществляется на основе Закона Украины "О научной и научно-технической деятельности" в редакции от 1 декабря 1998 p., a также Положением о Министерстве образования и науки Украины, утвержденного Указом Президента Украины 7 июня 2000 г. № 773/2000 . Развитие науки и техники является определяющим фактором прогресса общества, повышения благосостояния его членов, их духовного и интеллектуального роста. Этим обусловлена необходимость приоритетной государственной поддержки развития науки как источника экономического роста и неотъемлемой составляющей национальной культуры и образования, создание условий для реализации интеллектуального потенциала граждан в сфере научной и научно-технической деятельности, целенаправленной политики в обеспечении использования достижений отечественной и мировой науки и техники для удовлетворения социальных, экономических, культурных и других потребностей. Объект управления в сфере науки и научно-технической деятельности. Объектом управления в этой сфере является научная и научно-техническая деятельность, а также учреждения науки и другие научные, а также образовательные учреждения, в отношении которых государство в лице органов исполнительной власти принимает определенные регулирующие решения. Научная деятельность - интеллектуальная творческая деятельность, направленная на получение и использование новых знаний. Основными ее формами являются фундаментальные и прикладные научные исследования. Научно-техническая деятельность - интеллектуальная творческая деятельность, направленная на получение и использование новых знаний во всех областях техники и технологий. ее основными формами (видами) являются научно-исследовательские, опытно-конструкторские, проектно-конструкторские, технологические, поисковые и проектно-изыскательские работы, изготовление опытных образцов или партий научно-технической продукции, а также другие работы, связанные с доведением научных и научно-технических знаний к стадии практического их использования. Научное учреждение - юридическое лицо независимо от формы собственности, созданной в установленном законодательством порядке, для которой научная или научно-техническая деятельность является основной и составляет более 70 процентов общего годового объема выполненных работ. Министерство образования и науки Украины является центральным органом исполнительной власти, деятельность которого направляется и координируется Кабинетом Министров Украины. Оно является главным (ведущим) органом в системе центральных органов исполнительной власти по обеспечению реализации государственной политики в сфере образования, научной, научно-технической, инновационной деятельности и интеллектуальной собственности. Полномочия Министерства образования и науки Украины в области науки и научно-технической деятельности. Этот орган разрабатывает основы научного и научно-технического развития Украины, обеспечивает развитие научного и научно-технического потенциала Украины, организует и координирует инновационную деятельность, координирует развитие общегосударственной системы научно-технической информации, координирует деятельность органов исполнительной власти по разработке общегосударственных научных и научно-технических программ и контролирует их выполнение, осуществляет руководство системой научной и научно-технической экспертизы, обеспечивает интеграцию отечественной науки в мировое научное пространство с сохранением и защитой национальных приоритетов. Центральным органом государственной исполнительной власти в области управления наукой является также Высшая аттестационная комиссия Украины. Этот орган проводит анализ и оптимизацию сети диссертационных советов по присуждению ученых степеней с учетом потребностей государства и существующего научного потенциала, утверждает решения специализированных ученых советов по присуждению ученых степеней доктора и кандидата наук, а также решений Ученых советов научных учреждений относительно присвоения ученого звания старшего научного сотрудника. Научную деятельность осуществляют научные учреждения, научные организации, высшие учебные заведения III-IV уровней аккредитации, общественные организации. Каждая организационная форма имеет свои определенные особенности. Непосредственно в сфере организации науки действуют специализированные органы исполнительной власти, а также государственные учреждения. Органы управления научных учреждений. Органами управления научных учреждений являются: руководство учреждения, его ученый совет, общее собрание Национальной академии наук Украины и общее собрание отраслевых академий наук Украины. Национальная академия наук Украины и отраслевые академии наук - Украинская академия аграрных наук, Академия медицинских наук Украины, Академия педагогических наук Украины, Академия правовых наук Украины, Академия искусств Украины - являются государственными научными организациями, которые основаны на государственной собственности. Средства на обеспечение деятельности академий ежегодно определяются в Государственном бюджете Украины отдельными строками. Финансирование академий может осуществляться за счет других источников, не запрещенных законодательством Украины. В состав академий могут входить научные учреждения, предприятия, организации, объекты социальной сферы, обеспечивающих их деятельность.