- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
Согласно ст. 49 Конституции Украины каждый имеет право на охрану здоровья, медицинскую помощь и медицинское страхование. Охрана здоровья обеспечивается государственным финансированием соответствующих социально-экономических, медико-санитарных и оздоровительно-профилактических программ. Государство создает условия для эффективного и доступного для всех граждан медицинского обслуживания. Право на охрану здоровья - это прежде всего обеспечение соответствующего жизненного уровня. Кроме того, это право предусматривает также наличие безопасной для жизни и здоровья человека окружающей среды. Охрана здоровья граждан базируется на ряде принципов, которые закреплены в Основах законодательства Украины о здравоохранении. К ним, в частности, относятся: признание здравоохранения приоритетным направлением деятельности общества и государства, одним из главных факторов выживания и развития народа Украины; соблюдение прав и свобод человека и гражданина в области охраны здоровья и обеспечения связанных с ними государственных гарантий; общедоступность медицинской помощи и других услуг в области здравоохранения; соответствие задачам и уровню социально-экономического и культурного развития общества, научная обоснованность, материально-техническая и финансовая обеспеченность; ориентация на современные стандарты здоровья и медицинскую помощь, сочетание отечественных традиций и достижений с мировым опытом в области здравоохранения; децентрализация государственного управления, развитие самоуправления и самостоятельности работников здравоохранения на правовой и договорной основаниях подобное. В целом здравоохранение можно рассматривать как систему мер, направленных на обеспечение сохранности и развитие физиологических и психологических функций, оптимальной трудоспособности и социальной активности человека при максимальной биологически возможной индивидуальной продолжительности жизни. Основы государственной политики здравоохранения определяет Верховная Рада Украины - путем закрепления конституционных и законодательных основ охраны здоровья, определение ее целей, основных задач, направлений, принципов и приоритетов, установления нормативов и объемов бюджетного финансирования, создания системы соответствующих кредитно-финансовых, фискальных, таможенных и других регуляторов, утверждения перечня комплексных и целевых общегосударственных программ здравоохранения. Реализацию государственной политики здравоохранения возложена на органы исполнительной власти и органы местного самоуправления.
74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
Согласно ст. 54 Конституции Украины, гражданам Украины гарантируется свобода литературного и художественного творчества. Культурное наследие охраняется законом. Государство обеспечивает сохранение исторических памятников и других объектов, представляющих культурную ценность, принимает меры для возвращения в Украину культурных ценностей народа, находящихся за ее пределами. Было принято Основы законодательства Украины о культуре, которые вступили в силу, Закон Украины "О физической культуре и спорте", Закон Украины "О туризме", Закон Украины "О курортах". Кроме того, Президент Украины утвердил своими указами соответствующие положения об органах исполнительной власти, осуществляющих управление в сфере культуры и искусств: 31 августа 2000 года - Положение о Министерстве культуры и искусств Украины, 26 февраля 2002 года - Положение о Государственном комитете Украины по вопросам физической культуры и спорта, 11 апреля 2002 года - Положение об Государственную туристическую администрацию. Компетенция Кабинета Министров Украины в сфере культуры. Кабинет Министров Украины имеет полномочия, определенные Основами законодательства Украины о культуре и другими законодательными актами, в частности он: обеспечивает реализацию политики государства в сфере культуры; осуществляет с участием общественных объединений разработку государственных программ развития культуры и их финансировании; создает условия для возрождения и развития культуры украинской нации, культур национальных меньшинств, проживающих на территории Украины; устанавливает государственные заказы на выпуск литературы, произведений искусств; способствует развитию нетрадиционных форм искусства; осуществляет меры по возврату в собственность народа Украины культурных и исторических ценностей, находящихся за ее пределами; решает в установленном законодательством порядке вопрос о предоставлении заведениям культуры, которые играют значительную роль в духовной жизни народа, статуса национальных; разрабатывает и обеспечивает внедрение научно обоснованных общественно необходимых нормативов культурного обслуживания населения различных регионов Украины, материальных и финансовых норм обеспечения учреждений культуры. Области управления в сфере культуры и искусств. Отраслями управления в сфере культуры и искусств можно считать: управление оборотом объектов национального культурного достояния, регулирования в области искусств, реализацию государственной программы развития физической культуры и спорта, управления туристической и курортной делом. Культурные ценности. К культурным ценностям относятся объекты материальной и духовной культуры, имеющие художественное, историческое, этнографическое и научное значение. Уникальные ценности материальной и духовной культуры, а также объекты (предметы), имеющие исключительное историческое значение для формирования национального самосознания украинского народа, признаются объектами национального культурного достояния и вносятся в Государственный реестр национального культурного достояния. Местные органы управления культурой входят в соответствующих государственных администраций и создают необходимые условия для культурного развития граждан, руководят учреждениями, предприятиями и организациями культуры.