- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
Предмет административного права включает общественные отношения, возникающие в связи с осуществлением негосударственными субъектами делегированных им полномочий исполнительной власти. Предмет административного права составляют общественные отношения, возникающие в целях реализации и защиты прав граждан, создания нормальных условий для функционирования гражданского общества и государства. Такие отношения связаны с: 1) деятельностью органов исполнительной власти, 2) внутри-организационной деятельностью других государственных органов, предприятий, учреждений, организаций, 3) управленческой деятельностью органов местного самоуправления, 4) осуществлением другими негосударственными субъектами делегированных полномочий органов исполнительной власти; 5) осуществлением правосудия в форме административного судопроизводства. Предмет административного права охватывает широкий круг отношений, содержание которых объективно требует правового урегулирования с помощью специфических методов, механизмов. Последнее обстоятельство позволяет определить административное право как профилирующую отрасль, которая вместе с уголовным и гражданским правом образует юридическую основу, обязательную часть возглавляемой конституционным правом системы. При изучении предмета административного права важно знать, что проведение административной реформы в Украине вызвало объективную необходимость его переосмысления и рассмотрения как: - Отношений государственного управления в сфере экономики, социально-культурного и административно-политической деятельности; - Управленческих отношений в системе и в структуре государственных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления (включая отношения государственной и муниципальной службы); - Отношений в связи с организацией и деятельностью административных судов (то есть в сфере административной юстиции); - Отношений в связи с применением мер административной ответственности физических и юридических лиц.
4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
Метод административного права определяется как совокупность определенных общих и специфических способов, используемых законодателем для обеспечения регулирующего воздействия норм административного права. Традиционный взгляд на содержание метода административного права характеризуется следующими чертами. В административном праве используются способы регулирования, присущие обоим общим методам правового регулирования - императивном и диспозитивные. Следовательно общими чертами метода административно-правового регулирования следует считать то, что он реализуется путем: - Использование предписаний (установление обязанностей); - Установление запретов; - Предоставление разрешений. Использование предписаний в административном праве означает возложение обязанности осуществить соответствующие действия в условиях, предусмотренных административно-правовой нормой. Согласно современной теории права речь идет фактически об использовании такой категории, как «позитивные обязательства». Предписания используются в различных формах, а именно: установление соответствующих действий, порядок их осуществления, обеспечение исполнения обязанностей. С помощью предписаний устанавливаются также задачи, функции и полномочия органов исполнительной власти, других субъектов административного права. Установление запретов - это возложение на субъекта правовых отношений прямых обязанностей воздерживаться от совершения в условиях, предусмотренных нормой, тех или иных действий или воздерживаться от них по своему усмотрению. Если в административно-правовом регулировании компетенции органов исполнительной власти, должностных лиц применяется принцип общих запретов (разрешено только то, что прямо предусмотрено законом), то в регулировании статуса граждан должно быть полно использован принцип общих разрешений (разрешено все, что прямо не запрещено законом) . Это полностью соответствует основному назначению государства - обеспечивать реализацию прав и свобод граждан. Используя правовые разрешения, граждане и другие частные лица имеют возможность полнее пользоваться предоставленными им правами, эффективнее защищать их в случае нарушения. Традиционный для административного права императивный метод регулирования существенно дополняется элементами диспозитивного метода. В частности, все большее значение приобретает использование общих разрешений, что может расцениваться как ключевое направление трансформации метода данной отрасли права, что происходит в современных условиях ее развития и реформирования. Ярким примером использования в административно-правовом регулировании общих разрешений является предоставление гражданам огромного массива прав, вытекающих из конституционных прав граждан. В регулировании отношений между органами исполнительной власти и гражданами по поводу реализации указанных прав устанавливается реординация, сущность которой состоит в том, что: а) с одной стороны, гражданам как подвластным объектам предоставляются права требовать от субъектов исполнительной власти надлежащего поведения относительно реализации прав и свобод граждан, б) с другой - на указанных субъектов законом возлагаются четкие обязанности по неуклонному выполнению вышеуказанных требований со стороны граждан. Вместе обеспечивается строгий режим соблюдения субъектами исполнительной власти взятых на себя обязанностей с помощью средств административного обжалования их актов и действий и судебной защиты нарушенных этими актами или действиями прав и свобод граждан. Учитывая это современная трансформация метода административного права свидетельствует его смешанную природу, то есть органическое сочетание в нем типичных признаков как императивного, так и диспозитивного методов правового регулирования.