- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
Государственное управление иностранными делами - это деятельность органов государства, направленная на проведение внешней политики Украины. Согласно ст. 18 Конституции Украины внешнеполитическую деятельность Украины направлена на обеспечение ее национальных интересов и безопасности путем поддержания мирного и взаимовыгодного сотрудничества с членами международного сообщества на основе общепризнанных принципов и норм международного права. С целью обеспечения национальных интересов Украины ее внешнюю политику направляют на выполнение важнейших задач, среди которых: утверждение и развитие Украины как независимого, демократического государства, обеспечение стабильности международного положения Украины; сохранение территориальной целостности государства и неприкосновенности его границ; включение национального хозяйства в мировую экономическую систему для его полноценного экономического развития, обеспечения граждан и повышения благосостояния народа; защита прав и интересов граждан Украины, ее юридических лиц за рубежом, создание условий для поддержания контактов с зарубежными украинскими и выходцами из Украины, оказание им помощи в соответствии с международным правом. Украина как субъект международного права осуществляет непосредственные сношения с другими государствами, заключает с ними договоры, обменивается представительствами, участвует в деятельности влиятельных международных организаций (ООН, НБРЕ, СНГ и др.). В объеме, необходимом для эффективного обеспечения национальных интересов. Среди правовых актов, определяющих основы внешней политики, полномочия и задачи государственных органов Украины, следует назвать Декларацию о государственном суверенитете Украины от 16 июля 1990 г., Акт о независимости Украины от 24 августа 1991 p., Конституцию Украины, Заявление о безъядерном статус Украины от 24 октября 1991 p., Основные направления внешней политики Украины и т.п.. Определение основ внешней политики Украины отнесено к полномочиям Верховной Рады Украины. Согласно Основным направлениям внешней политики Украины Украинское государство реализует внешнюю политику на таких началах: проводит открытую внешнюю политику, стремится к сотрудничеству со всеми заинтересованными партнерами, избегая зависимости от отдельных государств или групп государств; строит свои двусторонние и многосторонние отношения с другими государствами и международными организациями на основе принципов добровольности, взаимоуважения, равноправия, взаимовыгодности, невмешательства во внутренние дела; Украина не является врагом ни одного государства, осуждает войну как орудие национальной политики и др.. К полномочиям Верховной Рады во внешнеполитической деятельности относится также: заслушивание ежегодных и внеочередных посланий Президента Украины о внутреннем и внешнем положении Украины; объявление по представлению Президента Украины состояния войны и заключение мира, одобрение решения Президента Украины об использовании Вооруженных Сил Украины и других воинских формирований в случае вооруженной агрессии против Украины; предоставление в установленный законом срок согласия на обязательность международных договоров Украины и денонсация международных договоров Украины и т.п.. Президент Украины выступает гарантом государственного суверенитета, территориальной целостности Украины, обеспечивает государственную независимость, национальную безопасность и правопреемственность государства. Как глава государства он представляет его в международных отношениях, осуществляет руководство внешнеполитической деятельностью государства, ведет переговоры и заключает международные договоры Украины, принимает решение о признании иностранных государств; назначает и освобождает глав дипломатических представительств Украины в других государствах и при международных организациях; принимает верительные и отзывные грамоты дипломатических представителей иностранных государств; осуществляет иные полномочия, определенные Конституцией Украины. Важную роль в осуществлении внешней политики Украины выполняет Кабинет Министров Украины, который обеспечивает государственный суверенитет и экономическую самостоятельность Украины, реализует внутреннюю и внешнюю политику государства. В целях повышения эффективности, целенаправленности и согласованности осуществления внешней политики Украины координацию деятельности министерств, других органов исполнительной власти и учреждений в сфере внешних отношений возложены на Министерство иностранных дел Украины.