- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
Промышленность - ведущая отрасль хозяйственного комплекса государства, которое имеет целью извлечение и переработку природных богатств. От состояния и развития промышленности зависят состояние и развитие других отраслей хозяйства, социально - культурного и административно - политического строительства, а следовательно, и уровень жизни граждан, развития общества, государства в целом. Промышленность подразделяют на тяжелую (производство средств производства) и легкую (производство предметов потребления), а также на нефтяную, угледобывающую, текстильную, пищевую и другие виды (в зависимости от конечного продукта), которые составляют подотрасли промышленности. В свою очередь, подотрасли промышленности разделяют на еще более мелкие - так называемые суботрасли промышленности. Например, подотрасль текстильной промышленности объединяет текстильные, швейные и другие предприятия; подотрасль горной промышленности - горнодобывающие, горно-обогатительные, горно-металлургические и другие предприятия и тому подобное. Как объект управления промышленность является достаточно сложной системой, объединяющей различные подотрасли. Отраслевая организация промышленности определяет прежде сложную структуру органов государственного управления в этой области, их различные полномочия. Правовые основы организации и управления промышленностью в Украине находят свое отражение в Конституции, законах Украины «О предпринимательстве», «О промышленно финансовых группах в Украине» и др.., Актах Президента Украины, Кабинета Министров Украины ведомственных актах. Управление промышленностью осуществляют по отраслевому принципу с учетом территориального и межотраслевого управления. Оно имеет целью: координации и дальнейшем развитии производительных сил общества и государства; рост эффективности труда, снижение себестоимости продукции, повышение ее качества и конкурентоспособности на мировом рынке; защита и наполнение внутреннего рынка отечественными товарами, услугами и т.п.. Наряду с промышленными предприятиями государственного сектора в новых экономических условиях дальнейшего развития приобретают промышленные предприятия негосударственных форм собственности: акционерные, частные, совместные (в том числе с международным капиталом) и др.. Государственное управление ими имеет свои, весьма существенные отличия от управления промышленными предприятиями общегосударственной и коммунальной собственности и сводится в основном к воздействию на них экономическими мерами (налоговой, таможенной, финансовой политикой и т.д.) и контроля за их деятельностью.
66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
Сельское хозяйство (агропромышленный комплекс), которое призвано обеспечивать общество продовольствием и сырьем для промышленного производства, охватывает производство сельскохозяйственной продукции, ее заготовку (закупку) и переработку. С учетом исключительной значимости этой сферы для народного хозяйства ее отнесено к приоритетным. Приоритетности социального развития агропромышленного комплекса обеспечивает государство путем различных организационно-экономических и правовых мер. На это направлено концепции Национальной программы возрождения села на 1995-2005 годы, одобренную постановлением Верховной Рады Украины от 4 февраля 1994 г. Реализация задач этой концепции предусматривает: проведение аграрной реформы, создание экономического механизма рыночного типа; формирования многоотраслевой производственной сферы села на современной технологической основе , совершенствование структуры производства в агропромышленном комплексе; восстановление плодородия земли; рационального использования природных ресурсов; разработка системы законодательных и нормативных актов; усовершенствование государственной структуры управления развитием села исходя из межотраслевого характера проблем и т.д.. Верховная Рада Украины определяет государственную политику в сфере агропромышленного комплекса, устанавливает правовые основы его функционирования, утверждает национальные и другие программы экономического, научно-технического, социального и культурного развития села, устанавливает объемы бюджетного финансирования, направления и объемы инвестиционной политики. Президент Украины и Кабинет Министров Украины определяют потребность государства в сельскохозяйственной продукции и сырье, осуществляют политику поддержки отечественного производителя сельскохозяйственной продукции, защиты внутреннего рынка и др.. Президент Украины и Кабинет Министров Украины в пределах своей компетенции и бюджетного финансирования создают, реорганизуют и ликвидируют центральные и местные органы государственного управления агропромышленным комплексом. Органы АРК осуществляют правовое регулирование отношений в сфере сельского хозяйства, утверждают и реализуют программы по вопросам социально-экономического и культурного развития агропромышленного комплекса и села АРК. Соответствующие функции в сфере управления агропромышленным комплексом выполняют на подведомственной им территории областные, районные местные государственные администрации, органы местного самоуправления. Так, органы местного самоуправления решают вопросы передачи земельных участков в собственность, предоставление их в пользование, в том числе на условиях аренды; регистрируют права собственности, права пользования землей и договоров на аренду земли, изъятие (выкуп) земель, взимание платы за землю, ведение земельно-кадастровой документации; согласовывают строительство жилых, производственных, культурно-бытовых и других зданий и сооружений на земельных участках. Они также организуют и осуществляют государственный контроль за соблюдением земельного и природоохранного законодательства, использованием и охраной земель, природных ресурсов общегосударственного и местного значения, воспроизведением лесов, решают земельные споры.