зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

5.Не повинно бути жодної особи, яка б поєднувала три основні функції внутрішнього контролю: санкціонування, облік та збереження.

6.З метою уникання зловживань необхідно проводити періодичний перерозподіл обов‘язків, навчати та заохочувати працівників, які мають необхідну кваліфікацію та допуск до визначених видів робіт.

7.Слід проводити внутрішні перевірки, щоб робота одного співробітника контролювалася іншими.

8.Повинен здійснюватися контроль за збереженням майна, заснований головним чином на «системі доступу», що обмежить доступ до майна сторонніх осіб.

9.Необхідно здійснювати контроль за повнотою та точністю первинних документів, що забезпечує виконання тільки санкціонованих операцій, їх правильне відображення і виправлення в облікових реєстрах [4, c. 72-74].

Виконання цих вимог дасть кращі результати підприємству та поліпшить стан його керованості та ефективності. Адже внутрішній контроль на підприємстві є гарантом успішності здійснення господарської діяльності, усунення недоліків та вирішення проблемних питань, які виникають у процесі функціонування підприємства.

Висновок. Отже, суттєвими проблемами внутрішнього контролю є те, що керівники підприємств не завжди вникають у сутність, мету і завдання контролю, не приділяють належної уваги побудові ефективної системи його здійснення.

Хоча і досі залишається ряд проблемних питань щодо практичного запровадження внутрішнього контролю на українських підприємствах, проте власники та управлінський персонал аналізують та шукають шляхи його ефективного запровадження. Саме тому важливим завданням є більш ґрунтовне дослідження системи внутрішнього контролю з наданням рекомендацій щодо шляхів подальшого його впровадження у практику роботи підприємств.

Список використаних джерел:

1.Подолянчук О.А. Класифікація контролю за організаційними формами та видами сільськогосподарського підприємства / Вісник Львівської комерційної академі. – 2011. – ғ35. – 482 с.

2.Бєлік В. Д. Підходи до організації системи внутрішнього контролю / В. Д. Бєлік // Міжнародний збірник наукових праць – 2009. –

ғ3(15) – С. 84-110.

3.Подолянчук О. А. Сутність внутрішнього контролю та проблеми

його впровадження у сільськогосподарських підприємствах / О. А. Подолянчук, А. В. Слободянюк // Збірник наукових праць ВНАУ –

2012. – ғ1(56) – С. 148-148.

4. Корінько М.Д. Контроль та аналіз діяльності суб‘єктів господарювання в умовах її диверсифікації: теорія, методологія, диверсифікація: [моногр.] / М.Д. Корінько. – К.: ДП «Інформ.-аналіт.

агентство», 2007. – 429 с.

121

Наталія Демець Науковий керівник: Откаленко О. М., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ І НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

На сучасному етапі діюча система обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками не є досконалою та не відповідає вимогам прискорення грошового обігу і зміцнення фінансового стану підприємства, що в свою чергу веде до нестабільності у постачанні основними матеріальними ресурсами, які необхідні для виробництва. При цьому несвоєчасні розрахунки в свою чергу формують заборгованість між виробником і споживачами продукції, що призводить до несвоєчасної виплати заробітної плати, що викликає невдоволення працівників та погіршує соціальне становище.

Будь-яке підприємство під час своєї діяльності купує матеріальні цінності, оплачує виконані роботи і надані послуги. На цій стадії виникають розрахункові відносини з постачальниками та підрядниками і від правильної організації розрахунків з ними залежить організація матеріального забезпечення і постачання відповідно до договірних зобов‘язань.

Облік розрахунків з постачальниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств.

Розрахунки – це операції, з одного боку спрямовані на забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, паливом, тарою, а з іншого – реалізація готової продукції.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками – це взаємні розрахунки підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони є переважними, й саме від безперебійності та планомірності організації даних розрахунків вирішальною мірою залежить стан усіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан та платоспроможність [1, с.

345].

Порядок і форми розрахунків з постачальниками визначаються господарськими договорами, внаслідок виконання яких у підприємства виникають поточні зобов‘язання – кредиторська заборгованість. Господарський договір є найбільш поширеною і важливою підставою виникнення зобов‘язання, основною формою реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками за товари, роботи, послуги належать до поточних зобов‘язань підприємства.

Поточні зобов‘язання – зобов‘язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу [2].

122

На сьогоднішній день існують підприємства, діяльність яких можлива тільки завдяки зобов‘язанням за розрахунками з постачальниками та підрядниками.Тобто не маючи власного капіталу, підприємство бере в кредит товар (тобто під реалізацію) і отримує значні прибутки не ризикуючи при цьому власним капіталом. Зобов‘язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядниками займають важливе місце в системі управління діяльністю підприємства, так як приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник, в першу чергу, робить аналіз чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов‘язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність, а також прибутковість [3, с.232].

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств.

Організація фінансового обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками повинна забезпечити:

-своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

-попередження прострочки кредиторської заборгованості [1, с.338].

З метою покращення системи управлінського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками доцільно провести деякі зміни, а саме:

1)ефективніше проводити аналіз кредиторської заборгованості за постачальниками, а також щодо термінів утворення заборгованості або термінів її можливого погашення, що дозволить своєчасно виявляти прострочену заборгованість і вживати заходів щодо її стягнення;

2)контролювати оборотність кредиторської заборгованості, а також стан розрахунків щодо простроченої заборгованості, так як в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально

отримує	лише	частину	вартості	поставленої	продукції,
тому необхідно розширити систему авансових платежів;

3)на високому рівні організувати роботу з договорами, щоб в картці клієнта відрізняти працює він під реалізацію або за системою передоплати;

4)здійснювати контроль кредиторської заборгованості та розміру заборгованості окремих кредиторів, строків погашення боргів за графіком сплати [3, с. 240].

Г.В. Власюк запропонував для полегшення роботи з ведення обліку кредиторської заборгованості за конкретними договорами, ввести в План рахунків додатковий позабалансовий рахунок 10 «Кредиторська заборгованість» з виділенням наступних субрахунків:

- 101 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої ще не настав з вітчизняними постачальниками»;

- 102 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої ще не настав з іноземними постачальниками»;

- 103 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, прострочена з вітчизняними постачальниками»;

- 104 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, прострочена з іноземними постачальниками».

123

Саме за допомогою цих субрахунків полегшується робота бухгалтерів і не потрібно аналізувати кожний договір та вибирати кредиторську заборгованість на 631 субрахунку,бо цей аналіз буде накопичуватись на позабалансових субрахунках – конкретно за кожним договором. Також рахунки допомагатимуть стежити за кредиторською заборгованістю, контролювати терміни її сплати, показувати всю картину щодо заборгованості за кожним договором, щоб більш ефективно планувати розрахунки з постачальниками та підрядниками [4, с. 42].

При раціональній організації управлінського обліку, кредиторська заборгованість може стати додатковим та відносно дешевим джерелом залучення ресурсів. Саме через те, як будуються відносини з контрагентами, узгоджуються умови договорів, контролюються строки поставки та оплати, в найбільшій мірі залежить ефективність використання отриманих ресурсів.

Отже, фінансовий облік розрахунків з постачальниками та підрядниками не є досконалим, і його дослідженню потрібно приділити більшу увагу. Тому що підприємства постійно ведуть розрахунки з постачальниками за придбані в них основні засоби, сировину, матеріали й інші товарно-матеріальні цінності і послуги.

Вищевикладені пропозиції будуть сприяти вдосконаленню організації розрахунків та їх обліку, зниженню кредиторської заборгованості і зміцненню фінансового стану підприємства.

Впровадження ефективної системи управління заборгованістю дасть можливість підприємству контролювати та погашати її в установлені строки. У такому випадку залучені кошти будуть виступати для підприємства додатковим та відносно дешевим джерелом його фінансування.

Список використаних джерел:

1.Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік : [підруч. для студ. спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів] / Ф. Ф. Бутинець.

–Житомир: ПП Рута, 2006. – 832 с.

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов‘язання»: Наказ Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. ғ 20

3.Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: підручник / О. В. Лишиленко.

–[3-тє вид., переробл. і доп.]. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 670 с.

4.Власюк Г. В. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками / Г. В. Власюк // Держава та регіони. – 2009. –

ғ 5. – С. 40–44.

Наталія Демець Науковий керівник: Патраманська Л.Ю., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИДАМИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Контроль є необхідним, так як проводиться з метою дотримання законності при здійсненні господарських операцій, виконання певних правил,

124

що регламентують діяльність підприємств і витрачання коштів, сировини та інших ресурсів, а також і виконує профілактично-захисну функцію. Він сприяє збереженню власності, правильному витрачанню ресурсів, дотриманню фінансової, виконавчої й трудової дисципліни

Класифікація державного фінансового контролю (ДФК) за видами має важливе значення для визначення повноважень його суб‘єктів і попередження зайвого дублювання функцій в їх діяльності. Варто зазначити, що вона є досить складною, тому на види найчастіше поділяють не ДФК, а контроль чи фінансовий контроль. Незважаючи на численні наукові дослідження єдиної, однозначної класифікації ДФК за видами нині не має, а тому дана тема є досить актуальною.

Дану проблему у своїх працях розглядали багато науковців, зокрема Ю.М. Бажал, М.Т. Білуха, С.І. Бобир, В.В. Бурцев, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Е.О. Вознесенський, Л.І. Вороніна, Ю.А. Данилевський, Н.І. Дорош, В.П. Дяченко, З.В. Гуцайлюк, Є.В. Коломін, М.В. Кужельний, В.Г. Мельничук, В.М. Мітрофанов, В.М. Родіонова, В.К. Савчук, В.В. Сопко, В.О. Шевчук, С.О. Шохін та багато інших.

Метою дослідження є аналіз існуючих класифікацій державного фінансового контролю, виявлення їх переваг та недоліків.

Контроль – це цілеспрямований вплив на об‘єкти управління, який передбачає систематичний нагляд, спостереження за їх діяльністю для з‘ясування відхилень від норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконання.

Існують різні види фінансового контролю, що викликано багатогранністю функцій фінансового контролю. Одним із головних видів виступає державний фінансовий контроль.

Вид контролю – складова частина системи контролю із властивим їй змістом, призначена для здійснення функції контролю згідно зі своїми завданнями, правами та обов‘язками. Виокремлено такі види контролю: державний, позавідомчий, відомчий, аудиторський, громадський. Класифікація не зовсім вдала, оскільки позавідомчий і відомчий контроль є видом державного контролю, а громадський і аудиторський виходять за межі системи ДФК, тому вони не можуть бути його видами [1, с.135].

Класифікація ДФК, розроблена за суб‘єктним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль містить такі складові, як: фінансовий контроль Президента; аудиторський фінансовий контроль; парламентський фінансовий контроль; фінансовий контроль органів виконавчої влади; внутрішньогосподарський фінансовий контроль; відомчий фінансовий контроль; фінансовий контроль кредитних органів; позавідомчий фінансовий контроль; громадський фінансовий контроль [2, с.70-71].

При такій класифікації ДФК на види застосовано різні критерії його поділу, які наведено на рис. 1.

Цілком слушним є твердження І. Дрозд і В. Шевчука, що різновиди контролю характеризуються низкою ознак, притаманних елементам контролюючої системи: суб‘єкт – контрольні дії – об‘єкт. Розглядаючи

125

суб‘єкт контролю як пріоритетний системоутворюючий критерій, виокремлюють такі види контролю:

прямий (безпосередній) контроль, який виконують його

ініціатори;

представницький (опосередкований) контроль;

ініціативний, який випливає з власної волі та розсуду його

суб‘єктів;

примусовий (обов‘язковий), зумовлений зовнішніми обставинами, які спонукають суб‘єктів до його здійснення.

Класифікація державного фінансового контролю

			президентський
	за суб‘єктами державного
			парламентський
	фінансового контролю
			органів виконавчої влади
			аудиторський
	за суб‘єктами фінансового
			кредитних органів
	контролю
			громадський
			відомчий
	за обсягами повноважень органів
	контролю		позавідомчий
			внутрішньогосподарськийй

Рис.1. Класифікація ДФК залежно від ознак

Розроблено автором на основі даних [2, с.72-74]

Наступним елементом класифікації видів контролю І. Дрозд і В. Шевчук вважають підконтрольний об‘єкт. У зв‘язку з цим дослідники виокремлюють:

економічний контроль - спрямований на відстеження реальної економіки, сфери створення і руху потоків товарів, робіт і послуг;

фінансовий контроль – покликаний перевіряти віртуальну економіку, сферу фінансів [3, с.30-33].

Недоліком класифікації контролю за підконтрольним об‘єктом є те, що такі ж види контролю визначаються авторами і за іншим критерієм: за ступенем охоплення господарської сфери, за формою власності об‘єктів контролю. Класифікація за таким критерієм суперечлива, бо, наприклад, проведення на державному підприємстві перевірки приватною аудиторською фірмою не є ознакою здійснення державного контролю.

Л. Савченко, підтримуючи класифікацію фінансового контролю за формами на попередній, поточний та наступний, для обґрунтування своєї позиції посилається на Лімську декларацію керівних принципів аудиту державних фінансів. Однак стверджується, що ефективний попередній

126

контроль є невід‘ємною частиною надійної системи управління довіреними грошовими і матеріальними засобами. При цьому зазначено, що під попереднім контролем слід розуміти перевірку, яка проводиться до здійснення адміністративних фінансових дій вищим органом або іншими контрольними організаціями. Усі інші види контролю – це контроль за фактом, тобто перевіряються вже здійснені дії [4, с. 42].

Отже, класифікація контролю є необхідною з метою чіткого розмежування функцій контрольних органів, що було зазначено у дослідженні, а тому висвітлення питання класифікації ДФК за видами має досить велике значення. Вид контролю є складовою цілого, яка відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (суб‘єктами), об‘єктами контролю, предметом контролю чи методами здійснення контрольних дій. Запропонована класифікація державного фінансового контролю за суб‘єктами державного фінансового контролю, за суб‘єктами фінансового контролю та за обсягами повноважень сприятиме чіткому визначенню повноважень його суб‘єктів і попередженню зайвого дублювання в їх діяльності.

Список використаних джерел:

1.Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній,

Г. Л. Вознюк. — К. : Знання, 2007. — 1072 с.

2.Державні фінанси: підручник / С. О. Булгакова, В . Г. Барановська, Л. В. Єрмошенко, О. Т. Колодій та ін.; за ред. А. А. Мазаракі : у 5 т. — Т. 5. Державний фінансовий контроль. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. — 303 с.

3.Дрозд І. К. Державний фінансовий контроль : навч. посіб. / І. К. Дрозд, В. О. Шевчук. — К. : ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. — 304 с.

4.Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні : монографія / Л. А. Савченко. — Ірпінь : Акад. держ. податк. служи України,

2011. — 407 с

Дарина Джерелюк Науковий керівник: Овсюк Н.В., к.пед.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ НА ПІДПРИЄМСТВА ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Торгівля є однією з провідних галузей економічної діяльності та найрозвиненішою формою підприємництва. Торгівля – це вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування товарів від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надання пов‘язаних із цим послуг. Торговельна діяльність – ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції,

127

або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача.

Актуальність роботи полягає в необхідності вдосконалення організації бухгалтерського обліку в оптових організаціях, як одного з основних елементів аналізу фінансового стану підприємства.

Метою даної роботи є дослідження особливостей документального забезпечення надходження товарів на підприємства оптової торгівлі та визначення ролі підприємств в оптовій торгівлі в інфраструктурі товарного ринку.

Наукові дослідження по даній темі ведуться низкою зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Г. Партин, Ф. Бутинець, Т. Банасько, Т. Белозєрова, І. Бігдан, Н. Бразілій, Е. Брукінг, Н. Журавльова, І. Замула, І. Криштопа, Т. Польова, Е. Синіцина, Н. Трофимова, С. Шульга та інші. Проте, враховуючи динамічність вітчизняної системи бухгалтерського обліку та наростаючі інформаційні потреби сучасного підприємства ці питання залишаються актуальними та потребують подальшого дослідження.

Аналіз надходження та реалізації товарів на підприємстві оптової торгівлі здійснюється за такими показниками:

-динаміка загального обсягу по видах і товарних групах оптового товарообороту в діючих і порівнянних цінах;

-частка оптового товарообороту в розрізі товарних груп і за загальним обсягом на товарних ринках регіону;

-частка роздрібних і інших покупців у загальному товарообігу і за основними товарними групами і оцінка можливість роботи з ними в перспективі;

-заявка покупців і структура оптового товарообігу;

-відношення оптово-складського товарообороту до роздрібного і коефіцієнт звенності руху товару, що обчислюється як відношення валового товарообігу (всіх видів оптових і роздрібних) до чистого (роздрібному в динаміці у зоні діяльності підприємства і в порівнянні з показниками по регіону в цілому) [2].

Оптова торгівля – це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами постачання партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Залежно від умов постачання, зазначених у договорі, приймання товару здійснюється:

-на складі підприємства-покупця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-продавцем;

-на складі підприємства-продавця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-покупцем;

-у місці розвантаження транспортних засобів, розпечатування опломбованих транспортних засобів та контейнерів;

-на складі перевізника, якщо доставка здійснюється підприємствами залізничного, повітряного, водного, автомобільного транспорту [1].

128

У випадку відсутності таких документів або деяких із них приймання товару не призупиняється, а складаються акти про фактичну наявність отриманого товару із зазначенням документів, яких не вистачає.

Товари, що надійшли на оптові склади, приймаються на підставі:

-рахунків-фактур,

-товарно-транспортних накладних,

-акта приймання товарів без рахунка постачальника,

-податкової накладної (рис.1)

Рис. 1. Підстави приймання товарів, які надійшли на оптові склади

Первісною вартістю товарів, придбаних за плату, є собівартість товарів, що складається з таких фактичних витрат:

-сум, що сплачуються відповідно до договору постачальнику, за винятком непрямих податків;

-сум ввізного мита;

-сум непрямих податків у зв'язку з їх придбанням, що не відшкодовуються підприємству;

-транспортно-заготівельних витрат;

-інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням товарів і доведенням їх до стану, придатного для використання, втрат і нестач товарів

умежах норм природного убутку, виявлених у процесі оприбуткування, що мали місце під час їх транспортування.

Опосередковуючи початкову фазу товарного обігу, оптова торгівля забезпечує:

129

-формування товарних потоків і спрямування їх від виробників до покупців із мінімальним рівнем витрат обігу та максимальною швидкістю товароруху;

-формування, збереження й управління запасами товарів, необхідними для своєчасного забезпечення суб‘єктів товарного ринку в разі зміни кон‘юнктури;

-формування попиту на нові товари, просування їх на товарний ринок;

-спонукання товаровиробників до виготовлення нових товарів, відповідно до змін запитів та вподобань покупців, підвищення їхньої купівельної спроможності;

-професійне обслуговування й консультування покупців, особливо стосовно технічно складних товарів і товарів спеціального призначення.

Отже, можна зробити висновок, що підприємства оптової торгівлі є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, на них припадає найвагоміша частка його товарообороту. Підприємство оптової торгівлі є організаційно-адміністративною одиницею, яка об‘єднує колектив працівників і має свої органи управління. Характерною рисою підприємства є його економічна діяльність та єдність, спільність результатів праці, матеріальних ресурсів та фінансових коштів, єдність обліку та звітності.

Список використаних джерел:

1.Ткаченко Н.М Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. Вищ. Навч. закл. Екон. Спец. -5-те вид.,

2011. – С. 784

2.Юрченко Ю. О. Концептуальні напрями розвитку отвової торгівлі / Ю. Юрченко // Економіка України. - 2009. - ғ 12. - С. 77-82

Тетяна Довгань, Людмила Чорна Науковий керівник: Дзюба О.М., к.е.н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ: ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ

Проблема оподаткування доходів населення є однією з фундаментальних проблем оподаткування. Це зумовлено різними причинами. Одна з основних полягає у тому, що доходи фізичних осіб є стабільним та великим об‘єктом оподаткування. Якщо враховувати ефекти перекладення податкового навантаження, то саме фізичні особи є носіями податків. При цьому податкове навантаження стосується не лише їхніх доходів, а також і витрат.

Дослідженню проблем сучасної податкової системи в цілому, а також податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб присвячені роботи вітчизняних вчених, серед яких: В. Вишневський, М. Дем‘яненко, В. Мартиненко, П. Лайка, А. Соколовська, Л. Шаблиста, І. Чугунова, Т. Даценко.

130