§ 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України

Цивільний кодекс та ^Ідею прийняття окремого Господарського Господарський кодекс (Торговельного, Комерційного) кодексу

попри численні заперечення, не можна

все ж вважати абсурдною. Торговельні (комерційні) кодекси має ціла низка інших держав, вбачаючи в цьому потребу для вирішен­ня проблем господарювання.

Як вважав професор Г. К. Матвєєв, основна вада концепції гос­подарського права полягала у розколі єдиного масиву цивільного законодавства на дві несумісні частини. У розвинутих державах цивільні та торговельні кодекси не суперечать, а доповнюють один одного. Різниця між ними у тому, що в цивільних кодексах міс­тяться норми, в принципі, обов'язкові для всіх, а в торговельних -регулюються специфічні комерційні зв'язки'.

На думку В. Л. Мусіяки, розвиток підприємництва вимагає створення, поряд з Цивільним, Торгового кодексу. Це забезпе­чить розвиток бізнесу, хоча і закріпить дуалізм правового регу­лювання¹.

Оскільки з 1 січня 2004 р. набрали чинності і Цивільний, і Гос­подарський кодекси, дискусії про потребу Господарського кодексу мали б відійти на другий план.

Гострота проблеми полягає у тому, чи є у Господарському ко­дексі достатня кількість новел, чи достатньо високий рівень зако­нодавчої техніки, засобами якої під один дах були зведені норми уже чинних законодавчих актів; чи є достатня теоретична база для формулювання цілої низки несподіваних правових конструкцій, для відступу від усталених в цивілістичній науці і санкціонованих практикою життя принципів, концепцій, понять?

Академік В. К. Мамутов та професор Г. Л. Знаменський, які в узгоджувальній комісії представляли «господарників», зробили все для відстоювання своєї позиції. Тому до них претензій не може

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

бути Можемо мати претензії до «цивілістів», які не доклали зу-иль для досягнення компромісу, усунення колізій між цими ко­дексами. Можемо мати претензії і до Президента України, який підписав обидва кодекси, хоча чимало із його зауважень були зне­хтувані Верховною Радою України.

Професор Я. Шевченко слушно вважає, що, прийнявши Госпо­дарський кодекс, законодавець нівелював досягнення Цивільного кодексу¹. Але винуватою у цьому є не лише Верховна Рада.

Врешті,- маємо два кодекси, які по-різному регулюють одні й ті ж сфери суспільних відносин. Ця обставина викликала занепо­коєння та дискусії, залучивши до них численних науковців та практичних працівників.

Основні суперечності між цими кодексами стосуються:

1. змісту свободи договору;

2. колективної власності;

3. видів підприємницьких юридичних осіб;

4. права інтелектуальної власності;

5. взаємозв'язку збитків та неустойки;

6. регулювання окремих видів договірних зобов'язань.

Є колізії дещо завуальовані, проте більшість з них - явні, їх легко зауважити.

Господарський кодекс наповнений ускладненою термінологією, водночас, у ньому майже повністю знехтувана термінологія, що міститься в Цивільному кодексі.

Істотні колізії між одночасно прийнятими кодексами - нечуване явище в історії парламентаризму. Воно - результат багатьох чин­ників, зокрема, байдужості, небажання йти на поступки та комп­роміси.

Як позбутися «зашморгу» колізій між Цивільним та Господар­ським кодексами.

Запропоновано трактувати норми Господарського кодексу як норми спеціальні². Проте «амбіції» Цивільного кодексу на місію «старшого брата» не є, на мою думку, безпідставними.

Відносини приватні у сфері господарювання, незалежно від того, Що опинилися вони у лоні Господарського кодексу, не припиня-

Рукопис виступу на науково-практичній конференції «Концептуаль­ні питання створення нового Цивільного кодексу України». 14 квітня 1992 р.

Мусияка В. Л. Некоторьіе вопросьі концепции и структури нового Гражданского кодекса Украиньї. В кн.: Концептуальні питання ство­рення нового Цивільного кодексу України (Матеріали Республікансь­кої науково-практичної конференції 14-15 квітня 1992 p.).- K., 1992.-С. 51.

162

Я. Шевченко. Актуальні проблеми застосування цивільного права в Умовах сучасних суспільних відносин // Вісник Хмельницького інституту Регіонального управління і права, 2002.- № 2.- С. 15.

Знаменський Г. Пріоритет спеціальних законів як загальноюри-Дичний принцип // Юридичний вісник України. 22-28 березня 2003 р-

163

Українське цивільне право

ють від цього своєї приватної суті. А отже, вони не можуть бути врегульовані інакше.

Поряд з численними претензіями до Господарського кодексу, не можна не бачити в ньому і позитивних рис, однією з яких є врахування сьогоднішніх економічних реальностей України. А вони вимагають і державного впливу на економічні процеси, і захисту інтересів власного виробника (на це спрямована, зок­рема, норма про акціонерні товариства закритого типу), і особ­ливих санкцій до сторін, які уклали договір, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Цивільний кодекс Сімейний кодекс України було прийнято Вер-

/ Сімейний кодекс ^{ховною Ра}Д°^{Ю УкраШИ} -¹⁰ °^1ЧНЯ ?°п5 ^Р°^КУ'

він мав набути чинності 1 січня 2003 року. Однак 26 грудня 2002 року Верховна Рада України несподі­вано прийняла Закон, яким внесла зміни до Перехідних та при­кінцевих положень Сімейного кодексу України: «Сімейний ко­декс України ввести в дію одночасно з Цивільним кодексом України»'.

Серед народних депутатів України була поширена інформація про те, що без Цивільного кодексу Сімейний кодекс, наче, діяти не зможе і що такого перенесення вимагає уся юридична громад­ськість. І перше, і друге не відповідало дійсності.

У Сімейному кодексі було кілька відсилань до Цивільного ко­дексу України (щодо позовної давності, розірвання договору і ви­знання його недійсним, щодо права спільної сумісної власності). Але відповідні норми містилися і в чинному на той час Цивільно­му кодексі 1963 р.

І лише однієї норми у ньому не було - про можливість призна­чення опіки та піклування судом. Але наявність у законі «дрімаю­чих» норм - відомий прийом законодавчої техніки.

Сімейні відносини - відносини, безперечно, приватні. Проте у Сімейному кодексі регулюються і публічні відносини (реєстрація шлюбу, визначення батьківства, материнства, проведення усинов­лення).

За ідеологією, яка закладена у Сімейному кодексі, визнається пріоритет Цивільного кодексу стосовно більшості нюансів позов­ної давності; щодо особливостей спільної сумісної власності; щодо загальних вимог, дотримання яких забезпечує дійсність сімейного

Зорислава Ромовська.Сімейний кодекс України. Науково-практич­ний коментар. К., 2003- С. 522.

164

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

оговору; щодо загальних підстав відшкодування збитків та мо­ ральної шкоди _

у статті 8 СК передбачена можливість субсидіарного застосу­вання норм Цивільного кодексу у разі відсутності відповідної нор­ми у Сімейному кодексі, якщо це не суперечить суті сімейних від­носин.

Цивільний та Сімейний кодекси не є конкуруючими актами.

Були, щоправда, висловлені претензії до статті 57 СК, у якій вико­ристано термін «особиста» власність дружини і чоловіка. Однак цей термін - не засвідчує повернення до минулого. Він є прикла­дом вкладення до відомого терміна нового змісту: особиста влас­ність - це те, що належить одній людині, спільна власність - це те, що належить двом чи кільком особам.

У Сімейному кодексі статусом дитини наділені неповнолітні. Повнолітні - це уже син чи дочка. Тобто, проведена різниця між правовим та біологічним статусом дитини. У Цивільному кодексі ця ідея не була зреалізована. Отже, маємо термінологічну неодно­значність, яка, однак, не відіб'ється на правозастосуванні.

Цивільний кодекс і Житловий кодекс

Позиція Центрального Комітету КПРС щодо необхідності кодифікації житлово­го права привела до прийняття Верхов­ною Радою СРСР у 1981 р. Основ житлового законодавства Сою­зу РСР та союзних республік. Відповідно до цих Основ Вер­ховна Рада УРСР 30 червня 1983 р. прийняла Житловий кодекс УРСР.

Наявність цих законодавчих актів не змінило комплексного ха­рактеру житлових відносин, які були і залишилися такими, що мають як публічний, так і приватний характер.

При опрацюванні проекту Цивільного кодексу перспектива прийняття Житлового кодексу України сприймалася більшістю членів Робочої групи як об'єктивна реальність, оскільки його при­йняття ввійшло до плану законотворчості Верховної Ради України. Кабінетом Міністрів України тричі вносилися на розгляд Верхов­ної Ради України проекти Житлового кодексу, але усі вони були відхилені.

7 липня 2005 р. Верховна Рада прийняла Житловий кодекс України, але Президент України не підписав його. Для цього у ^{1 Лави} Держави було чимало підстав.

У зауваженнях Президента зазначено, що цей кодекс не забез­печує реалізації програмних конституційних завдань, значною мі­рою залишає застарілі підходи до розв'язання сучасних проблем,

165

Українське цивільне право

не є цілісним актом житлового законодавства, побудованим відпо­відно до конституційних положень, містить недостатні механізми гарантування недоторканності житла.

Президент запропонував Верховній Раді забезпечити розробку нового законопроекту, який би повною мірою відповідав Консти­туції України та сучасним проблемам суспільства.

У цьому Житловому кодексі містилося чимало положень, які є поганою копією норм Цивільного кодексу. Кидається у вічі мовна недолугість викладу багатьох статей, застаріла правнича терміно­логія. Такий кодекс, що усунувся від вирішення важливих питань, перекладаючи їх на акти Кабінету Міністрів України, не дав би користі суспільству, не міг він зробити честі ні Верховній Раді України, ні правничій науці.

Призначення Житлового кодексу не в тому, щоби дублювати норми Цивільного кодексу. Має бути чітко визначено власний предмет регулювання, а він, безперечно, є. Основним його елемен­том є визначення прав та обов'язків наймача помешкання у дер­жавному та комунальному житлових фондах.

Приватна частина житлових відносин не може бути ізольована від субсидіарної дії Цивільного кодексу.

Цивільний кодекс ^<<Д^{ЛЯ повноти} регулювання цивільних

і Кодекс про працю правовідносин, враховуючи, що Цивіль­ний кодекс - це єдиний кодифікований

акт у сфері приватного права, необхідно буде включити до нього, серед окремих видів зобов'язань, і трудовий контракт»'.

Така думка професора А. С. Довгерта засвідчувала надзвичайні амбіційні претензії окремих членів Робочої групи. Вона була абсо­лютно нереальною і як наслідок - не була навіть предметом серйо­зного обговорення. Адже будь-яке зазіхання на самостійність тру­дового права неодмінно викликало б бурхливий протест різних державних і недержавних структур і було би додатковим бар'єром на шляху просування проекту Цивільного кодексу.

Трудовий договір - договір приватного права, хоча закон вста­новлює цілу систему заходів охорони інтересів працівника.

Ніхто не може заперечити народження інституту трудового до­говору з лона цивілістики. Це зумовлює існування органічного зв'язку між цивільним і трудовим правом. А він мав би служити

Анатолий Довгерт.Концепция и структура проекта нового Граж-данского кодекса Украиньї // Юридическая практика, № 21-22 (31-32) ноябрь 1996 г.

166

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

підставою для визнання і законодавчого закріплення можливості застосування норм Цивільного кодексу у разі відсутності відпо­відної норми у законодавстві про працю.

Цивільний кодекс Земельний кодекс України було прийнято

і Земельний кодекс ?_л^еР*^{0ВН0Ю Радою} України 25 жовтня ' 2001 p., під тиском з боку Адміністрації

Президента України та одного із заступників Голови Верховної Ради України: «ми звідси не підемо, поки не проголосуємо». Це засвідчувало значення для певного кола осіб тих окремих норм, які стосувалися права власності на землю.

Категорично заперечувалася пропозиція про перенесення до Земельного кодексу конституційної норми про право власності на землю Українського народу.

Оскільки, відповідно до статті 14 Конституції України, грома­дяни, юридичні особи набувають права власності на землю «ви­ключно відповідно до закону», треба було заради інтересів купки можновладців якнайшвидше такий закон прийняти.

За частиною 4 статті 22 ЗК, землі сільськогосподарського при­значення не можуть передаватися у власність іноземним юридич­ним особам. Але кожна юридична особа, яка зареєстрована в Украї­ні, незалежно від частки іноземного капіталу є українською юриди­чною особою, отже, може бути власником землі.

Місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, Кабінет Міністрів України одержали право розпо­ряджатися землями державної власності, до складу яких, зокрема, входять землі під об'єкти природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення. Ця норма стала знаряд­дям розпродажу за безцінь цих земель.

У Земельному кодексі допускається можливість примусо­вого припинення права власності на земельну ділянку у зв'язку з суспільною потребою, в той час як у Конституції України та у Цивільному кодексі це можливе лише у разі суспільної необ­хідності.

У Земельному, як і у Цивільному кодексі, є норми про оренду земельних ділянок, про договори відчуження права на земельні Ділянки, а також норми щодо земельних сервітутів.

Таке дублювання стало, з одного боку, результатом тієї ж ідеї про зібрання під дах Цивільного кодексу усього приватно-пра­вового матеріалу, а з другого - автономності роботи авторського колективу, який опрацьовував проект Земельного кодексу, ігно-РУЮчи те, що містилося у проекті Цивільного кодексу.

167

Українське цивільне право

Цивільний кодекс Вдруге сталося так, що Кримінальний ко-

і Кримінальний кодекс ^{декс б}У^в прийнятий першим, хоча неод­норазово підкреслювалося, що новий Кри­мінальний кодекс України має прийматися останнім.

Ця обставина надала авторам проекту Кримінального кодексу України певні привілеї при визначенні окремих загальнотеоретич­них категорій.

Мова йде про поняття конфіскації, що міститься у статті 35 КК, яке є помилковим, адже суть цього додаткового покарання полягає не у примусовому вилученні майна, а у позбавленні засудженого права власності щодо нього.

У статті 354 ЦК міститься інше, правильне трактування кон­фіскації.

Можна піддати сумніву зміст необхідної оборони (стаття 36 КК), а також зміст нової правничої категорії «уявна оборона» (стаття 37 КК). Видається, що слід говорити лише про уявний на­пад: якщо жартівник імітує напад, жертва цієї злої витівки має всі підстави для оборони,- реальної, а не уявної'.

ЦИВІЛЬНІ Розділ Ш ПРАВОВІДНОСИНИ