§ 10. Відокремлені підрозділи юридичної особи

Юридична особа має право відкривати свої філії та представ ництва.

Філія - це частина юридичної особи, її відокремлений підроз­діл, який виконує всі або частину її функцій поза місцем її знахо­дження у тому ж або іншому населеному пункті. Наприклад, філії банків, підприємств, навчальних закладів. Керівник філії діє нг підставі доручення юридичної особи.

Представництво - це також частина юридичної особи, яка діє у іншому населеному пункті і виконує одну або декілька функцій, що обслуговують основний вид її діяльності: укладення договорів поставки за місцем знаходження виробника продукції, укладення договорів на її перевезення, страхування тощо.

Представництво може бути тимчасовим і триваючим (постійним). Представництво може здійснюватися і однією фізичною особою. Представництво здійснюється на підставі доручення юридичної особи. Для забезпечення своєї діяльності філії та представництва наді­ляються майном тією юридичною особою, яка їх створила.

Відкриття філії та представництва відображається у статуті юридичної особи; відомості про філії та представництва заносять­ся до єдиного державного реєстру юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами, тому не можуть бути самостійними суб'єктами цивільних відносин та са­мостійно відповідати за дії, які вони вчиняють.

Філії (відділення) можуть укладати договори лише від імені юридичної особи, але не від свого імені. Проте, якщо, наприклад, обласна дирекція комерційного банку уклала кредитний договір від свого імені, цей договір може бути згодом визнаний (конвалі-дований) комерційним банком. У цьому разі він не може вважати­ся недійсним.

308

у статті 55 ГК (у першій редакції) філії та представництва були помилково зачислені до суб'єктів господарювання. Однак це не уз­годжувалося із поняттям суб'єкта господарювання, яке міститься у пій же статті. Відповідно до цього поняття, суб'єкт господарювання відповідає «за своїми зобов'язаннями, у межах відокремленого май­на». Як записано у частині 1 статті 132 ГК, «філія здійснює свою діяльність від імені господарської організації», отже, укладений нею договір створює зобов'язання не для неї, а для юридичної особи.

Суб'єктом цивільної відповідальності буде не філія, а юридична особа, яка її створила.

§ 11. Відповідальність юридичної особи

Через недбалість свого працівника фірма поставила замовнико­ві комбайн, який виявився неукомпелектованим. Оскільки фірма не виконала свого договірного обов'язку, тому саме вона є суб'єк­том протиправної поведінки перед замовником і суб'єктом відпо­відальності за її наслідки. Працівник відповідатиме, якщо буде до­ведена його вина, перед своїм роботодавцем (а не перед замовни­ком комбайна), відповідно до законодавства про працю.

Суб'єктом відповідальності за протиправну поведінку юридич­ної особи є вона сама.

Засновник, учасник, за загальним правилом, не можуть відпові­дати за зобов'язаннями юридичної особи. І навпаки, юридична особа не може відповідати своїм майном, тобто тим, яке є її влас­ністю, за зобов'язанням засновника.

Індивідуальність відповідальності означає і те, що держава не відповідає за зобов'язаннями юридичних осіб, як і останні не від­повідають за зобов'язаннями держави.

Поряд з тим, за статтею 3 Конституції України, держава відпо­відає перед людиною за свою діяльність. А це означає, що за пев­них умов держава може відповідати перед однією людиною чи ве­ликою кількістю людей за шкоду, яку вони зазнали від діяльності конкретних юридичних осіб.

Як відомо, довірчими товариствами були обдурені тисячі гро­мадян України. Таке масове ошуканство стало можливим не лише У зв'язку з недосконалістю законодавства, а й через причетність до Цієї афери високих посадовців, відсутність державного контролю за діяльністю цих товариств. Держава зобов'язалася надати цим людям допомогу через створення відповідного фонду.

Держава мала би бути визнана відповідальною і за розвал Банку

309

уаїнське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

«Україна». Адже, як було заявлено Генеральним Прокурором України близько 80 народних депутатів брали участь у розкраданні його акти­вів, імена яких, попри офіційні завіряння, так і не були оприлюднені.

Закон розмежовує відповідальність юридичної особи та створе­них нею дочірніх підприємств, а також відповідальність об'єднань громадян, кооперативів та їх членів.

Юридична особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, у формі сплати так зв. фінансових штрафів. Про­те вона не несе кримінальної відповідальності, хоча думка про до­цільність встановлення кримінальної відповідальності юридичної особи висловлювалася ще на початку двадцятого століття і її не можна вважати абсурдною.