Глава 1. Загальні положення про зобов 'язання.

Глава 2. Купівля-продаж.

Глава 3. Поставка.

35

Глава 4. Державна закупка сільськогосподарської продукції у колгоспів і радгоспів.

Глава 5. Майновий найом.

Глава 6. Найом житлового приміщення.

Глава 7. Підряд.

Глава 8. Підряд на капітальне будівництво.

Глава Я.Перевозка.

Глава 10. Державне страхування.

Глава 11. Розрахункові та кредитні відносини.

Глава 12. Зобов 'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Глава 13. Зобов 'язання, які виникають внаслідок рятування со­ціалістичного майна.

Розділ IV. Авторське право.

Розділ V. Право на відкриття.

Розділ VI. Винахідницьке право.

Розділ VII. Спадкове право.

Розділ VIII. Правоздатність іноземців та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів та угод.

В Основах вперше на законодавчому рівні було використано термін «радянське цивільне законодавство».

Усі цивільні відносини згідно зі статтею 4 Основ були поділені на три групи:

1. ті, що були виключною компетенцією загальносоюзних органів;

2. ті, що складали спільну компетенцію союзних і республікан­ ських органів;

3. ті, що були виключною компетенцією республіканських органів.

До першої належали усі цивільні відносини у сфері економіки, крім автомобільних перевезень. А це означало, що від регулюван­ня найважливіших відносин союзні республіки були відлучені.

Спільна компетенція у регулюванні цивільних відносин допус­калася лише тоді, коли про це було окремо зазначено в Основах або в іншому союзному законодавчому акті.

До спільної компетенції було віднесено, зокрема, визначення випадків і порядку обмеження дієздатності повнолітніх громадян, підстав та порядку реквізиції та конфіскації, визначення підстав обмеженої відповідальності, можливості спадкування авторських прав. Союзним республікам було дозволено визначити наступні (після двох, визначених в Основах) черги спадкоємців за законом.

У виключній компетенції союзних республік залишалося неба­гато: дарування, позика, доручення, довічне утримання.

36

Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

. На підставі Основ цивільного законодав-

Цивільнии к° _ства кожна союзна республіка мала при-

Украінськоі йняти свій Цивільний кодекс.

(1963 р.) Робота по опрацюванню проектів Цивіль-

них кодексів союзних республік була сконцентрована в Москві. Був опрацьований спершу проект Цивільного кодексу РРФСР, який потім був уже вдруге «подарований» іншим союзним рес­публікам.

Кінцеві варіанти проектів Цивільних кодексів союзних респуб­лік знову подавалися у Москву. Всесоюзний науково-дослідний інститут радянського законодавства пильно стежив, щоби різниці між кодексами були мінімальними.

Цивільний кодекс Української РСР був затверджений Зако­ном УРСР Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР» від 18 липня 1963 р. Кодекс набрав чинності 1 січня 1964 року.

Цивільний кодекс УРСР відрізнявся від Цивільного кодексу РРФСР тим, що у нас довічне утримання було окремим договором, а у них - різновидністю договору купівлі-продажу.

Структура Цивільного кодексу УРСР, як і всіх інших союзних республік, повністю віддублювала структуру Основ, та інше і не могло бути. Усі статті Основ були перенесені до змісту кодексу. Різниця у кількості статей (129-572) певною мірою пояснювалася дробленням великих за обсягом статей Основ. Отже, наявність окремих Цивільних кодексів союзних республік створювала лише своєрідний ідеологічно-правовий фасад, за яким була захована майже повна їх змістова ідентичність.

Конституція Конституція УРСР була прийнята Вер-

(Основний Закон) ховною Радою УРСР 20 квітня 1978 р.

Української Радянської ^{У Главі 2} Конституції УРСР, яка мала Соціалістичної назву «Економічна система», була про-

Республіки довжена лінія пріоритетності державної

власності, держава мала здійснювати контроль за мірою праці та споживання.

Подаємо зміст окремих статей цього Основного Закону.

Стаття 10

Право особистої власності громадян на їх трудові прибутки та заоща­дження, на житловий будинок і підсобне хатнє господарство, на предме­ти хатнього господарства і вжитку, на предмети особистого споживання ^{та к}°мфорту, так само як право спадкування особистої власності грома­дян - охороняються законом.

. 37

Українське цивільне право

Стаття 11

Господарське життя УРСР визначається і спрямовується державним народногосподарським планом в інтересах збільшення суспільного ба­гатства, неухильного піднесення матеріального та культурного рівня трудящих, зміцнення незалежності соціалістичної держави і посилення її обороноздатності.

Стаття 12

Праця в УРСР є обов'язком і справою честі кожного здатного до пра­ці громадянина за принципом: «хто не працює, той не їсть».

В УРСР здійснюється принцип соціалізму: «від кожного за його здіб­ністю, кожному - за його працею».

У розділі «Держава і особа» містилася ціла система прав громадян УРСР, зокрема право на охорону здоров'я, на житло, на користування досягненнями культури.

«Відповідно до цілей комуністичного будівництва» громадянам гаран­тувалася свобода наукової, технічної і художньої творчості.

Громадянам УРСР гарантувалася недоторканність особи, житла, осо­бистого життя, таємниця телефонних розмов і телеграфних повідомлень.

За статтею 56, дії службових осіб, які вчинені з порушенням закону, з перевищенням повноважень і які ущемляють права громадян, могли бути «у встановленому законом порядку оскаржені до суду». Правда, на при­йняття цього закону, без якого стаття 56 Конституції не розпочинала своєї чинності, довелося чекати надто довго.

Цією ж статтею громадянам було надано право на відшкодування втрат, заподіяних діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків.