§11. Опіката піклування над фізичною особою

„,„ Недостатність або повна відсутність у

Загальні зауваги " . . ^{J J}

^JU особи свідомості та волі зумовлюють не-

обхідність встановлення механізму охорони її інтересів. Складо­вими частинами такого механізму є встановлення над такою осо­бою опіки або піклування.

У радянський період нашої історії опіка та піклування вважали­ся інститутами сімейного права і входили в систему усіх республі­канських кодексів про шлюб та сім'ю. Проте достатніх підстав для цього не було, адже опіка та піклування призначалися не лише над дітьми чи одним із батьків, а опікунами та піклувальниками були не лише родичі, члени сім'ї, а й сторонні особи.

Опіка та піклування - інститути головним чином цивільного права, сфера використання опіки та піклування виходить за межі сімейних відносин.

З цих міркувань норми про опіку та піклування в процесі нау­кового доопрацювання проекту були включені у структуру Ци­вільного кодексу України .

Поряд із зміною місця інститутів опіки та піклування були вне­сені істотні зміни і до змісту відповідних правових норм.

Органи опіки Стаття 129 Кодексу про шлюб та сім'ю

та піклування 1969 р., хоча і мала назву «Органи опіки

та піклування», органів опіки та піклу­вання не перечисляла. У поданому в ній великому переліку держа­вних інституцій одні з них «встановлювали» опіку та піклування, на других було покладено «безпосереднє ведення справ», треті -«безпосередньо відали» справами опіки та піклування.

Дуже часто функції органу опіки та піклування фактично здійс­нювали Опікунські ради. Однак вони є лише дорадчим органом, позбавленим права приймати будь-які рішення.

Не вирішує проблеми і стаття 56 ЦК України, яка делегує ви­значення органів, які мають здійснювати опіку та піклування, спе­ціальному закону. І у Цивільному, як і у Сімейному кодексі, такий перелік не може бути визначений, оскільки це має бути зроблено окремим, спеціальним законом.

УСімейному кодексі залишені лише норми щодо опіки та піклуван­ня над дітьми, які розглядаються у загальному контексті норм про влаш­тування дітей, позбавлених батьківського піклування.

279

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Q_n:_Ka Опіка - це система заходів, спрямованих на

забезпечення малолітнім дітям та недієздат­ним особам умов для життя та охорони їх інтересів.

Вона залежить від особи підопічного. Обов'язковими елемен­тами цієї системи є забезпечення підопічного житлом, одягом їжею, медичною допомогою. Дитина - підопічний має забезпечу­ватися, крім цього, умовами для розвитку та виховання.

Опікун не зобов'язаний витрачати свої власні кошти на утри­мання підопічного. Якщо ж підопічний не має власних джерел для життя, взяття його під опіку засвідчуватиме харитативні наміри опікуна. Опікун є законним представником підопічного, проте представництво є лише однією із його функцій.

Смерть опікуна чи звільнення особи від повноважень опікуна не є підставою для припинення опіки.

Над ким

встановлюється опіка?

Опіка встановлюється над малолітньою ди­тиною, яка позбавлена батьківського пікл) вання, а також над особою, яка визнана cj дом недієздатною.

За Кодексом про шлюб та сім'ю 1969 р., опіка у всіх випадка встановлювалася органом опіки та піклування.

За статтею 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною. Ця новела сприяє не лише економії часу. За її допомогою досягається повніша охорона інте­ресів особи.

Суду надано право встановити опіку над малолітньою дитиною, якщо, розглядаючи справу, він встановить, що вона позбавлені батьківського піклування.

У інших випадках опіка може бути встановлена органо» опіки та піклування.

Піклування Піклування - це система заходів, спрямова-L

них на забезпечення інтересів неповнолітніх! дітей (підлітків) та осіб, дієздатність яких обмежена.

Якщо піклування здійснюється над неповнолітнім, ця система заходів включає виховання, фізичний, духовний розвиток, спри­яння створенню йому необхідних побутових умов, захист його інтересів.

Піклування призначається помимо волі неповнолітніх чи осіб, що обмежені у дієздатності, проте при виборі піклувальника ма­ють враховуватися їх побажання.

Піклування над особою, яка обмежена у дієздатності, полягає, насамперед, у контролі за її поведінкою.

280

Піклувальник не зобов'язаний утримувати підопічного. Але, як і статус опікуна, статус піклувальника зумовлює його підвлад­ність нормам звичаєвого права та моралі: подати допомогу страж-

душому.

Піклування призначається судом одночасно при вирішенні за­яви про обмеження цивільної дієздатності особи. В іншому випад­ку - органом опіки та піклування.

Призначення опікуна «Опікуна або піклувальника призначає та піклувальника °Р^{ган ошки та} піклування»,- так записа-

но у частині 1 стаття 63 ЦК.

Законом України від 3 травня 2005 р. були внесені зміни до статті 60, за якими суд призначає опікуна та піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Отже, суд уповноважений не лише встановлювати опіку та піклування, а й призначати опікуна та

піклувальника.

Автор відповідної законодавчої ініціативи, певно, вважав, що від цього становище особи, яка потребує опіки чи піклування, змі­ниться на краще. Так воно, на перший погляд, і виглядає.

Насправді ж, ця новела може загальмувати вирішення судом справи про визнання особи недієздатною чи справи про обмежен­ня цивільної дієздатності особи, а заодно і призначення опіки та піклування, через відсутність того, хто погодився б бути опікуном чи піклувальником. На мій погляд, вона не має достатнього науко­вого обгрунтування, є помилковою.

У результаті внесеної зміни до статті 60 ЦК, виникла колізія між нею та статтею 63 ЦК, яка, звичайно, може бути подолана за допомогою принципу розумності.

Орган опіки та піклування призначатиме опікуна чи піклуваль­ника у всіх інших випадках, не пов'язаних із судовою процедурою, а також тоді, коли призначений судом опікун чи піклувальник від­мовиться від виконання своїх опікунських обов'язків або помре.

Опікун та піклувальник призначаються з числа повністю діє­здатних осіб, бажано, з числа родичів і виключно за їх заявою. Примусове призначення особи опікуном не допускається.

Фізична особа може мати не лише одного опікуна чи піклувальника.

Оплатність послуг За статтею 149 Кодексу про шлюб та

опікуна та піклувальника ^сі^м'^{ю 1969} Р-. обов'язки по опіці та пік­луванню мали виконуватися безоплатно.

У цьому, мабуть, і крилася одна з причин неможливості часто-густо знайти бажаючого виконувати непрості соціальні функції опікуна чи піклувальника, особливо, якщо мова йшла про особу,

281

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Припинення піклування

здатності, значення

282

яка страждала на психічний розлад здоров'я або зловживала спиртними напоями.

Ідея безоплатності опіки та піклування домінувала при опрацю­ванні проекту Цивільного кодексу. її не вдалося подолати при опрацюванні проекту Сімейного кодексу: як записано у ст. 249 СК, опіка та піклування над дітьми здійснюється безоплатно. Саме на цьому наполягало Головне юридичне управління Верховної Ради України.

На його думку, оскільки опікунами та піклувальниками є час­то баба, дід, старші брати, сестри, інші близькі родичі, то немає морально-етичної підстави платити їм за любов, за родинні по­чуття.

При підготовці проекту Цивільного кодексу до третього читан­ня (на той час Сімейний кодекс уже був прийнятий) вдалося вклю-чити-таки до нього статтю 73 із іншим баченням розв'язання про­блеми. Цією статтею до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення підстав виникнення у опікуна та піклу­вальника права на оплату, її розміру та порядку виплати.

Цінність цієї норми полягає у тому, що нею принципово визна­на подальша оплатність послуг опікуна та піклувальника. Хоча задля цього довелося свідомо йти на законодавчу колізію, але до­сягнутий результат виправдовує такий засіб.

Колізія між статтями 249 СК та 73 ЦК може бути усунена шля­ хом внесення до Сімейного кодексу відповідних змін, а доки це станеться - питання оплатності послуг опікуна та піклувальника має вирішуватися за допомогою розумності та справедливості. Припинення опіки У Р^а31 досягнення дитиною 14-річного

віку опіка, призначена над нею, автома­тично перетворюється на піклування.

У разі відновлення за рішенням суду цивільної дієздатності особи, яка позбулася психічної хвороби, опіка над нею буде при­пинена автоматично.

Смерть опікуна не припиняє опіки, яку, до призначення нового опікуна, має здійснювати сам орган опіки та піклування або визна­чена ним установа (дитячий будинок, будинок інвалідів тощо).

Підстав для припинення піклування де­кілька: реєстрація шлюбу з неповноліт­нім, надання йому повної цивільної діє-зникнення інших обставин, які

8 12. Право особи, яка потребує допомоги, на помічника

За статтею 66 Кодексу 1926 p., піклування Піклувальник . с-

ui*-v _ _над повнолітньою особою призначалося

ии ПОМІЧНиК ... ^г

^ни на п клопотання про це, на прохання її

близьких або з ініціативи компетентних державних органів, або партійних, громадських чи профспілкових організацій та з ініціа­тиви опікунської установи, якщо ця особа через фізичні вади, ста­рість, хворобу або інші причини не могла належними чином вести свої справи або захищати свої інтереси.

За статтею 138 Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 p., піклування могло бути встановлено і над повнолітніми, дієздатними особами, якщо вони за віком або станом здоров'я не могли самостійно за­хищати свої права і виконувати свої обов'язки.

Такий піклувальник не був законним представником, за жодних умов не міг відповідати за шкоду, завдану цією особою, не упов­новажувався давати згоду на укладення нею договорів, а був фак­тично її порадником, помічником.

Для чіткого відмежування інституту піклування від близького, але нетотожного правового явища, і було запропоновано запрова­дити фігуру помічника.

При опрацюванні проекту Цивільного кодексу України ця про­позиція була предметом дискусії. Доцільність заміни фігури пік­лувальника з особливим статусом, відмінним від статусу інших піклувальників, на фігуру помічника заперечувалася. І лише при підготовці проекту Цивільного Кодексу до третього читання до нього була включена стаття 78.

Особа помічника обирається вільно тим, хто потребує його допомоги.

Оскільки помічник не має права контролювати поведінку осо­би, його ім'я не затверджується органом опіки та піклування, але реєструється, з виданням відповідного документа.

У статті 78 ЦК названо повноваження помічника. У сфері циві­льних правовідносин він може одержувати поштову кореспонден­цію, вчиняти дрібні побутові правочини від свого імені.

Помічник є законним представником особи лише в органах Державної влади та місцевого самоврядування, а також в організа­ціях, діяльність яких пов'язана з наданням послуг.

Для звернення до суду помічникові потрібне окреме доручення.

Аналіз статті 78 ЦК дає підставу для висновку про договірний характер відносин між дієздатною особою, що потребує допомоги, та п помічником. Послуги помічника є платними, якщо сторони не Домовилися про інше.

283

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин