12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини

Цивільний кодекс УРСР 1922 р. у статті 33 передбачав визнан­ня недійсним правочину, невигідного для особи, який вона вчини­ла внаслідок крайньої нужденності. Крайня нужденність означала відсутність житла, продуктів харчування. Другою ознакою такого правочину вважалася його явна невигідність .

Такий правочин одержав назву «кабального». Мова йшла, голов­ним чином,про договір купівлі-продажу житлового будинку.

Практика застосування статті 33 ЦК виробила правила, які не втратили свого значення і сьогодні:

1. сама лише нужденність продавця, за відсутності крайньої не­ вигідності правочину, виключає можливість визнання договору недійсним;

2. невідповідність ціни дійсній вартості майна, що було прода­ не, ще не засвідчує явної нужденності продавця;

Ф. Вольфсон.Учебник гражданского права.- М., 1930 - С 104- Совет-ское гражданское право / Отв. ред. В. А. Рясенцев.- М., 1955.- Ч. 1.- С. 89.

404

3) при вирішенні питання про кабальність договору щодо буди­нку слід вияснити, чи є договір купівлі-продажу крайньо невигід­ним, чи був він укладений під впливом крайньої нужденності і чи була ця крайня нужденність використана покупцем .

Цивільний кодекс 1963 р. у статті 57 дещо згладив об'єктивну сторону моделі такого правочину, замінивши термін «крайня нуж­денність» на «збіг важких обставин», але не змінив фактично її змісту².

Пленум Верховного Суду УРСР у Постанові від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» визначив збіг важких обставин як: «такий матеріальний стан або особистий стан громадянина чи його близьких, який примусив його укласти угоду на невигідних для нього умовах».

Законодавчий термін «збіг важких обставин» не трактувався буквально як одночасна наявність кількох важких обставин. До­статньо було й однієї.

«Важкі обставини» для громадянина пов'язувалися зі смертю члена сім'ї, важкою хворобою, відсутністю засобів для існування тощо. Але, як і раніше, Цивільний кодекс 1963 р. прив'язував збіг цих обставин лише до громадянина. Тому юридична особа не мала права оспорювати договір за цією підставою. Спрацювувала, пев­но, ідеологічна установка, адже за радянських часів навіть припус­тити не можна було, щоб юридична особа, яка трактувалася не інакше як «соціалістична організація», потрапила у зону «збігу важ­ких обставин».

Рівний правовий підхід до всіх суб'єктів цивільних правовідно­син обумовив зречення від такого привілеєвого становища фізич­ної особи, відповідно, право на оспорення правочину, за стат­тею 233 ЦК України, має кожний учасник цивільних відносин.

Для юридичної особи важкими обставинами можуть бути за­гроза банкрутства, загроза втрати майна тощо³.

Гражданский кодекс УССР. Практический комментарий. Состав.Я И. Курщкий и А. А. Гиммельфарб.- X., 1928.- С. 34.

~ Див.: Бюлетень законодавства та юридичної практики України.- Прак­тика судів України в цивільних справах, 1995.- № 2- С. 32.

Є. Годеме наводить цікавий приклад: у зв'язку з тим, що корабель сів на мілину, а це загрожувало йому загибеллю, капітан, побачивши буксирне судно, звернувся до його капітана з проханням відбуксирувати судно в порт. Після довгих переговорів була визначена плата — 18 000 фран­ків. Згодом суд зменшив цю суму до 4000 франків, оскільки до укладен­ня договору з такою ціною спонукала капітана корабля важка обставина. Див.: Евгений Годзмз. Цит. праця.-С. 77.

405

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

У важкі обставини може потрапити і держава.

«Важка обставина» - оцінювана категорія і має визначатися судом з урахуванням усіх обставин справи. Дуже часто важкий майновий або особистий стан особи є результатом іншої важкої обставини. Тому вся ця сукупність причин і наслідків має бути у полі зору суду при розгляді справи про визнання правочину не­дійсним.

Важка обставина породжує мотив вчинення правочину, який може полягати у придбанні певного майна чи отриманні послуги за непомірну плату або, навпаки, у продажу майна за безцінь, у роздаруванні майна тощо.

Потерпілому, який оскаржує договір, належить довести, що, за відсутності важких обставин, він договору б не уклав взагалі або не уклав би його на зазначених умовах.

Визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, хто був ініціатором його укладення, як і з тим, чи усвідомлював, скажімо, покупець ту користь, яку він матиме від нього.

У сина С. було виявлено туберкульоз нирок. Для оплати опе­рації за кордоном виникла потреба у великих коштах, яких у С. не було. Для порятунку дитини С. уклала з банком кредит­ний договір, з виплатою 35% річних за користування кошта­ми, із заставою двокімнатної квартири. Дуже дешево були продані нею картини, меблі, вироби із дорогоцінних металів.

Чи матиме згодом С. право оспорити дійсність цих договорів або лише умови про плату (ціну)?

35% річних - такою на час укладення договору була плата за користування кредитом для всіх позичальників С. Договір банків­ського кредиту - публічний договір, а це значить, що всі клієнти повинні бути в рівних умовах.

Та поряд з цим слід взяти до уваги інші аргументи: в суспіль­стві мають існувати механізми підтримки, допомоги, захисту слабшої сторони. До створення державної системи такої допомо­ги повинні бути задіяні усі інші можливі механізми. Серед них -застосування статті 233 ЦК і щодо наведених вище ситуацій.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого внаслідок

важкої обставини, така: 1) наявність важкої обставини;

2. крайня невигідність умов договору;

2. наявність причинового зв'язку між важкою обставиною та змістом правочину;

40.6

4. одержання другою стороною непомірного зиску;

5. від кого виходила ініціатива укладення договору, не має пра­ вового значення.

Економічна криза, у якій опинилася Україна, може призвести до різкого збільшення числа таких договорів, а згодом - до появи у судах спорів про визнання їх недійсними.

Визнання договору недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлював, скажімо, покупець ту користь, яку він матиме від

нього.

Можливість визнання недійсними усього договору або лише окремих його умов з названих вище підстав має використовува­тись судами дуже обережно, щоб не створити загрози стабільності цивільного обороту.