Глава 24

Часова межа існування та здійснення цивільних правовідносин

§ 1. Загальні зауваги

На запитання, що є найціннішим для людини, Григорій Сково­рода відповів: «Час». І мав рацію.

Людина живе у часі, який їй непідвладний. Навпаки, вона під­владна часові.

Зупинення часу щодо конкретної людини — це її смерть. 466

Цінність часу сприймається по-справжньому, як правило, при загрозі втратити життя. І тоді ми ладні віддати все матеріальне, щоби продовжити себе чи своїх рідних у часі. І мабуть, лише тоді слова Г. Сковороди одержують реальний смисл.

В часі існує не лише саме життя, але й все те, що з ним пов'я­зане. Все те матеріальне, що колись започаткувалося, неодмінно матиме колись свій кінець.

Час — об'єктивно існуюча філософська категорія. Він збігає без нашої волі, що не раз підтверджувалося українською народ­ною мудрістю: «час рікою пливе», «роки летять». Час неможливо зупинити, навіть на мить. Його не можна повернути. На відміну від часу, строк, термін - це правничі категорії, якими людина може вільно маніпулювати: встановлювати, змінювати, зупиняти, продовжувати.

Щоденно фізичні та юридичні особи вступають у разові право­відносини, які виникають і тут же припиняються (купівля-про-даж). Є правовідносини триваючі, розраховані на нетривалий про­міжок часу (залізничне перевезення), є правовідносини, які розра­ховані на кілька років (будівельний підряд). Договір довічного утримання називається так тому, що правовідносини триватимуть, допоки житиме людина.

Триваючими є правовідносини, які виникають на підставі дого­вору найму житла. Нерідко траплялося, що в одному помешканні проживало кілька поколінь: зі смертю першого наймача його місце заступав його син, смерть останнього також призводила лише до чергової заміни суб'єкта договору, сам же договір продовжував свою чинність.

У Цивільному кодексі 1963 р. було використано чимало понять, які стосувалися визначення часової межі правовідносин: «в строк», «до строку», «достроково», «протягом строку», «після закінчення строку», «негайно», «в нормально необхідний час», «запізнення», «в момент», «з моменту», «в будь-який час», «прострочення», «час прострочення», «не пізніше», «більш тривалі строки», «без зазна­чення строку», «на невизначений строк», «в межах строків», «своєчасно», «відповідний строк», «за першою вимогою», «на пер­шу вимогу», «достатній за даних умов строк», «на строк», «до до­сягнення», «протягом усього життя».

У Цивільному кодексі України міститься ще більша понятійна багатоманітність. Часто в одному і тому ж контексті використову­ються різні слова, а це засвідчує, що юридично-термінологічне до­опрацювання проекту Цивільного кодексу, на жаль, не вдалося провести до кінця.

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

Строк «Ой матінко-зірко, як у строку гірко»,-

Павло Грабовський; «Ще й до строку далеко»,- Панас Мирний.

Згідно з частиною 1 статті 251 ЦК, строком є певний період в часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Акціонерне товариство уклало договір поставки цукрової| патоки строком на 2 роки; Л. придбав путівку у санаторій на ~~ 24 дні; М. поселився в готелі на три доби; В. уклав з Універ­ситетом договір на платне навчання сина протягом п'яти років.

У кожному з цих випадків мова йде про строки. Протягом цих періодів у часі (від початку і до кінця) сторони реалізують свої права, виконують обов'язки.

Строк може визначатися:

1. роками (наприклад, строк в договорі поставки);

2. місяцями (наприклад, строк в договорі схову чи позики);

3. тижнями (наприклад, строк в договорі оренди);

4. днями (наприклад, строк у договорі побутового підряду);

5. годинами (наприклад, строк завозу хліба у договорі по­ ставки).

У статті 252 ЦК немає згадки про квартали, декади. Але це не означає, що в договорі не може бути досягнута домовленість, на­приклад, про квартальну чи подекадну поставку продукції.

Термін як часова межа У Цивільному кодексі 1963 р. «термін»¹

як певна часова межа, з яким би пов'язу­валися відповідні права та обов'язки, не використовувався. Хоча в юридичній літературі та судовій практиці використовува­лося слово «відтермінування» та і сам «термін», але як синонім «строку».

Пропозиція про включення до проекту Цивільного кодексу Ук­раїни «терміна» як самостійного правничого поняття була внесена Юрієм Зайцевим, директором Центру правничої термінології, пе­рекладів і словників Української правничої фундації. І була, хоча не без певних вагань, прийнята.

Вукраїнській мові слово «термін» має й інше значення - якслово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття. Див.: Словник української мови.- К., 1979.- Т. 10.-С. 88.

У частині 2 статті 251 ЦК терміном названо певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення.

С. уклав з фірмою договір, за яким вона мала 18 вересня вру­чити 3. букет квітів.

К. придбав квиток на авіарейс Львів - Київ, який мав відпра­витися 10 квітня о 7:30.

Фірма уклала з Акціонерним товариством договір на капіталь­не переобладнання приміщення «під ключ». Робота мала бути здана 1 вересня 2004 р.

У всіх цих випадках мова йде саме про термін як момент у часі.

Відповідно до частини 2 статті 252 ЦК, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Такою подією може бути, наприклад, відкриття чи при­пинення навігації, смерть відчужувача за договором довічного утримання. Однак визначення терміну вказівкою на подію, що має неминуче настати, позбавлене достатнього обґрунтування, адже через це руйнується однозначність у трактуванні терміну як моменту у часі.

У разі укладення, наприклад, спадкового договору він почне свою чинність з моменту нотаріального посвідчення. Смерть - не­минуча подія, вона настає в певний момент у часі. Але договірні відносини у цьому разі спрямовані не на вчинення певної дії в цей момент, а до цього моменту.

Для «терміну» характерним є вчинення певної дії чи події в пев­ний момент, і саме це є основною складовою змісту договору.

Річковий порт уклав договір з туристичним агентством про екскурсійне обслуговування туристів з 1 квітня до закриття навігації.

Вказівка в договорі на цю подію є способом визначення строку тривалості правовідношення, а не моментом.

Спірність визначення терміну вказівкою на подію, яка має не­минуче настати, підтверджена змістом частини 1 статті 530 ЦК: «зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказів- кою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з: настанням цієї події».

468

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин