Глава 13 Структура цивільних правовідносин

Структурними елементами цивільних правовідносин є:

1. суб 'єкти;

2. об 'єкти;

3. зміст (права та обов 'язки);

4. санкція.

Підстави виникнення перебувають за межею правовідносин, а тому до їх структури не можуть бути зачислені.

§ 1. Суб'єкти цивільних правовідносин

Правовідносини - це завжди відносини між, щонайменше, дво­ма суб'єктами. Правовідносини за участю лише однієї особи не­можливі. Тому, згідно зі статтею 606 ЦК, зобов'язання припиня­ється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Л. придбав у своєї сестри Т. житловий будинок із розстроч­кою платежу на два роки. Незабаром Т. раптово померла. її єдиним спадкоємцем за заповітом був Л. В результаті при­йняття Л. спадщини він із боржника Т. перетворився у свого боржника, оскільки до нього як до спадкоємця перейшло не лише право власності, яке мала 1, а й її право вимоги до своїх боржників.

У цій ситуації боргові зобов'язання Л. припиняються.

На думку професора Я. М. Шевченко, право власності є відно­шенням особи до речі.¹ Не було б претензій до такого висловлю­вання, якщо б у ньому мовилося про ставлення особи до речі.

Право власності, як і будь-яке інше право особи, може появити­ся лише у суспільстві. Тому відносини власності - це вид суспіль­них відносин, це відносини між людьми, іншими суб'єктами з приводу речі.

₂ Див.: Юридичний вісник України-2001.-№46-С. 2. Див. про це у наступному розділі.

Суб'єктами цивільних правовідносин може бути фізична особа, юридична особа, Український народ, держава Україна, Автономна Республіка Крим, іноземні держави, адміністративно-територіаль­ні громади.²

177

Українське цивільне право

Розділ III. Цивільні правовідносини

§ 2. Об'єкти цивільних правовідносин

Теорію об'єкта цивільних правовідносин справедливо зачисля­ють до найбільш заплутаних.

На багато питань ученими так і небуло дано узгодженої, належ­ним чином обґрунтованої відповіді. Йдеться, зокрема про такі:

1. чи є синонімами «об'єкт» та «предмет» правовідносин?

2. чи є тотожними за змістом поняття «об'єкт права» і «об'єкт правовідносин»?

На початок розгляду цих питань - трохи історії. Слово «об'єкт» -латинського походження (від «objectus» - предмет).¹

Словник української мови Бориса Грінченка слова «об'єкт» не містить.

Новий тлумачний словник української мови одним із значень слова «об'єкт» подає явище, предмет, особа, на які спрямована пе­вна діяльність, увага і т. ін.²

У Цивільному кодексі 1922 р. розділ III Загальної частини мав назву «Об'єкти прав (майно)», хоча у жодній із статей цього коде­ксу слово «об'єкт» не вживалося. Натомість стаття 54 визначала | «предмет» приватної власності. У Цивільному кодексі 1963 р. сло- ] во «об'єкт» не було використано жодного разу.

У статті 472 ЦК 1963 р. з назвою «Твори, на які поширюється авторське право» предметом авторського права названі були різ- * номанітні твори науки, літератури та мистецтва.

У Законі України «Про власність» словосполучення «об'єкт права власності» було використано неодноразово.

У Цивільному кодексі України об'єктам цивільних прав у Книзі третій присвячено окремий розділ. Отже, термін «об'єкт» цивіль­ного права знову набув законодавчого закріплення. Однак неми­нучий процес українізації правової лексики повинен би привести до визнання термінів «предмет» та «об'єкт» такими, що мають од­накове цивільно-правове значення.

Водночас розмежування між ними, яке іноді проводиться в лі­тературі, не має, на мій погляд, достатнього обгрунтування.

У літературі радянського періоду «об'єкт» правовідносин не трактувався однозначно. Найбільш поширеними були дві точки зо­ру: «об'єкт - це те, на що спрямовані цивільні права та обов'язки» і «об'єкт - це те, з приводу чого виникають цивільні права та обов'язки». В окремих джерелах об'єктом називали одне і друге.

¹Див.: Словник іншомовних слів.- К., 2000.- С. 682.

² Див.: Новий тлумачний словник української мови. Т. 3.- К., 1998- С. 9.

178

Такий погляд на проблему був підтриманий у новітній україн­ській правничій літературі.

Доцент Ю. П. Космін, дещо відійшовши від наведених точок зо-пу пише про об'єкт цивільних прав як про «те, заради чого суб'єкти вступають у відносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення своїх законних прав та інтересів».¹

Однак така позиція є спірною. Насамперед, слід звернути увагу на нетотожність змісту словосполучень «те, з приводу чого» і «те,

заради чого».

Слово «заради» означає мету, а не об'єкт права Якщо, напри­клад, В. продала квартиру у Києві і купила квартиру у Ялті у зв'язку з важкою хворобою дитини, то у цьому договорі є свій мо­тив і своя мета, але ні перше, ні друге не є об'єктом права.

Залишається приєднатися до погляду на об'єкт права як на бла­го, на яке спрямована його (права) дія.

У статті 177 ЦК міститься приблизний перелік об'єктів цивільних прав: речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага.

Ця стаття, на жаль, не була відкорегована у зв'язку зі зміною статті 1 ЦК, тому нематеріальні блага залишилися в кінці цього переліку.

Об'єкт права і об'єкт правовідносин вважаються поняттями, то­тожними за змістом.²

Якщо об'єктом права є житловий будинок, то абсолютний обов'язок не зазіхати на недоторканність цього права стосується цього ж будинку. Отже, в абсолютних правовідносинах об'єкт права, об'єкт обов'язку збігаються, а це засвідчує, що об'єкт пра­вовідносин в цілому - єдиний.

Якщо, наприклад, Д. уклав кредитний договір з банком на суму 20 тис. гривень, з обов'язком повернути суму боргу з процентами До 1 листопада, то у цьому випадку банк є носієм права вимоги, предметом якого є відповідна грошова сума. Д. є носієм обов'язку сплатити банкові цю суму. Отже, і в договірному зобов'язанні об'єкт (предмет) права і об'єкт (предмет) обов'язку збігаються. Таким чином, єдність об'єкта правовідносин є результатом єдності об'єк­та права і об'єкта обов'язку.

₂ Див.: Цивільне право. Частина перша.- К., 1997- С. 114.

Там само.- С. 114; Цивільне право України. Книга 1- К., 2002-^с- 136; Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украи-ньі: Учебник-X., 2004-С. 205.

179

Українське цивільне право