Незакінчені речення

Незакінчені речення являють собою початкові фрагменти звичайних речень, що їх із тієї чи іншої причини мовець раптом обірвав, не договоривши. Вони найчастіше трапляються в художньо-літературних, меншою мірою — у публіцистичних творах.

Перерваність речення на письмі позначають трьома крап­ками, а у вимові — своєрідною паузою.

Незакінчені речення використовуються зі стилістичною метою. Вони виконують різні функції, зокрема:

а) передають внутрішній стан мовця (його схвильованість, збентеження, тривогу, нерішучість чи, навпаки, радість, захоплення, рішучість тощо): — Я не Ганна, не наймичка, я... — та й оніміла (Т. Шевченко). — Чудесна книга... Яка книга!! Хто ж... Хто ж написав оцю дивну, оцю чудесну книгу?{і. Багряний);

б) відтворюють певні екстремальні умови, у яких відбувається мовлення: — Прощай, сину. Нехай тебе доля боронить від лихого. Хай... — раптом Дмитрові перехопило дух, він вже не міг дивитись на бліде обличчя сина (М. Стельмах). — Я тебе не застрілив би, бо... А мене... А мене ти пристрелиш!.. Мусиш! Мусиш!.. — розхвилювався та й забився в нападі пекельного, нестерпного болю (І. Багряний),

в) дозволяють ухилитися від прямої відповіді, уникнути неприємних слів і таким чином нерідко надають багатозначності висловлюванню: — Ну, якби не стримався! — пригрозив старшина. — Я б тобі... (О. Гончар). — А чи дивились ви, чи є в неї... теє... — Що таке теє? — визвірилась на нього ображена жінка. — Ну, що теє... звісно, без чого відьма не буває... хвіст (М. Коцюбинський). Ось він [рід]... підіймав чарки й келихи й виголошував незграбні, але гарячі, з самого серця, слова, п'ючи «за щастя, за долю» новонародженої й за... Але цього останнього «за» ніхто не хотів вимовляти вголос, бо вислів найкращих побажань тут був би пригадуванням найгіршого (І. Багряний);

г) як риторичний прийом, дають змогу сконцентрувати увагу читача або слухача на якійсь важливій деталі, проблемі: Така дія, як ця, що відбувається тут, могла відбуватися й відбувалася скрізь, на будь-якій точці земної кулі року болючого 1943-го, але...

І тут приходить знамените «але» — «але» як виняток з правила.

Але в дійсності, в усій своїй трагічній повноті й специфічності така дія могла відбуватися й відбувалася лише на певній території й лише на тлі надзвичайної епопеї певного народу (може, навіть як вивершення тієї епопеї) (І. Багряний).

Від неповних речень незакінчені речення відрізняються тим, що в них, на відміну від перших, важко або й неможливо встановити, що конкретно випущено. Це висловлювання, які з певних причин не стали повнозначними реченнями, але і в цьому випадку вони привертають увагу читача до певних явиш, натякають на щось, передають напругу конкретного мовлення.

Поняття про ускладнення

Ускладнене просте речення — синтаксична конструкція з однією синтаксичною основою (підметово-присудковим центром), яка може розгортатись у складне речення. Наприклад, у реченні Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі (Дніпрова Чайка) відокремлене означення можна перетворити на підрядне речення: Море, яке було приспане тихою ласкою ночі, мовчало зовсім. Речення з однорідними членами День був ясний, сонячний і теплий (І. Нечуй-Левицький) можна розчленувати на три неускладнені висловлювання День був ясний. День був сонячний. День був теплий. Ускладнене речення Біля хати зашуміли внуки — радість і надія у житті (А. Малишко) можна переробити на два речення: Біля хати зашуміли внуки. Вони радість і надія у житті.

До ускладнених належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, а також із внесеннями — звертаннями, вставними і вставленими словами й реченнями, словами-реченнями й вигуками.

Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники (І, та, або, тобто, а саме тощо), окремі прийменники (крім, замість, незважаючи на, завдяки та ін.), прислівники (зокрема, особливо, наприклад тощо), а також інтонація й порядок слів. На письмі ускладнення позначаються розділовими знаками: комами, парними комами, тире, парними тире, крапкою з комою, дужками.

Ускладнена частина є засобом виділення, підкреслення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення, засобом передавання додаткової інформації, засобом увиразнення всього висловлювання.