Числівник

Числівник називає кількість предметів або порядок їх при лічбі і відповідають на питання скільки?, котрий?

Кількісні числівники називають кількість предметів і відповідають на питання скільки? (один, півтора, четверо, багато)

Порядкові числівники вказують на порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?

Простими називають числівники, які мають у своєму складі лише один корінь (один, одинадцять)

Складними називають числівники, які пишуться одним словом, але мають у своєму складі два або більше коренів (шістдесят, стодводцятипятитисячний)

Складеними називають числівники, які складаються з двох або більше окремих слів (двадцять один, сто двадцять п’ять тисяч)

Займенник

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називають їх.

Особові займенники вказують на особи (я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони)

Зворотний займенник себе вказує на діяча, якого певним чином стосується виконувана ним дія (Мені себе не жаль)

Присвійні займенники вказують на належність предмета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш; третій особі множини: їхній; будь-якій особі, яка виконує дію: свій.

Вказівні займенники вказують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: скільки

Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками

Питальні займенники являють собою запитання, які ставляться до іменника: хто?, що?; до прикметника: який?, чий?; до числівника: скільки?, котрий (Хто ви, я вас питаю?)

Відносні займенники – це ті ж питальні, які вживаються для поєднання підрядних речень до головних (Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес)

Неозначені займенники вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки чи кількості. Вони утворюються від питальних займенників за допомогою часток аби-, де-, -сь, хтозна-, казна-, -небудь, невідь- (абиякий, будь-хто)

Заперечні займенники утворюються від питальних за допомогою частки ні- (ніхто, нікотрий, ніскільки)

Дієслово

Дієслово називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити?, що зробити? Дієслово називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі.

Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії відповідають на питання що зробити?(заговорити, посидівши, мигнув)

Дієслова недоконаного виду не вказують н на і початок, ні на кінець дії або означають повторювану дії відповідають на питання що робити?(говорити, стукати)

Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет (зустрічати)

Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет (іти, працювати)

До активного стану належать дієслова, що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого в реченні називним відмінком, на предмет, названий знахідним відмінком без прийменника. (науковці вивчають питання)

До пасивного стану належать дієслова, що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком, від її носія, називного орудним відмінком (питання вивчається науковцями)

Основу інфінітива визначають, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс –ти , а також –сти (працюва(ти), говори(ти))

Основу теперішнього часу визначають, відкидаючи від 3-ї особи однини особове закінчення –е або –ить (-іть) (жив(е), лов(ить))

Способами називаються форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі

Дійсний спосіб – означає реальну дію, яка відбувається або відбуватиметься (будувати, будуємо). Дієслова в дійсному способі обов’язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав), теперішньому (пишу), майбутньому (писатиму) часі

Умовний спосіб – означає дію, можливу за певних умов або бажану (закінчив би). Дієслова в умовному способі на час не вказує (учора написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслова в умовному способі таки вказують на минулий час (був би написав)

Наказовий спосіб – означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти (розкажи). Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часового характеристика такої дії зайва6 дієслово в наказовому способі часових форм не має

Дієслова в першій особі називає дію тієї особи чи осіб, хто говорить ((я) вважаю)

Дієслова в другій особі називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються ((ти) допоможеш)

Дієслова в третій особі називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мовиться((він) малює, (дерево) зеленіє)

Минулий час означає дію, яка відбувається або відбувалася до повідомлення про неї (читав, писала, слухала)

Давноминулий час означає дію, що відбулася чи відбувалася перед іншою минулою дією (домовилися були (але нічого не вийшло))

Теперішній час означає дію, яка відбувається під час повідомлення про неї (Земля обертається навколо Сонця)

Майбутній час означає дію, що відбуватиметься чи відбудеться після повідомлення про неї (прочитаю, писатиму, будуть працювати)

І дієвідміна до неї належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини мають закінчення –е (-є), –уть (-ють) (кажеш, зуміє, зуміють)

ІІ дієвідміна до неї належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають –и –і –(ї), -ать (-ять) (мовчиш, склеїть)

Архаїчна дієвідміна до неї належать дієслова дати, їсти, повісти та префікси похідні від них на зразок додати, продати, виїсти, розповісти