Особливості вживання однорідних членів

Особливості вживання однорідних членів. Явища, названі однорідними членами, мають бути одного плану, тобто однаково належати до якоїсь реальної чи уявної групи явищ.

Відокремлені члени речення

Поняття про відокремлені члени речення. У простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Ці члени речення по-різному уточнюють, доповнюють, розширюють основний зміст висловлювання. Це – відокремлені члени речення. (Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні). Вони залежать :

Від його смислового навантаження;

Від способу його вираження;

Від його місця в реченні;

Від стилю мовлення;

Від експресивно-емоційного забарвлення висловлювання

Обов’язкові відокремлення зумовлені структурою речення

Факультативні відокремлення залежать від волі автора (Коли архімандрит заплатив йому ці гроші за переписування – дуже гарним письмом – якогось старого літопису, він Самійло-філозов, не захотів бути щодня битим і втік)

Уточнювальний член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву. Відповідають на питання: а саме коли? а де саме? а як саме? а який саме? а що саме? вимовляються вони з видільною, уточню вальною інтонацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше – тире (Внизу, за скелями, глухо шуміло море).

Найчастіше уточнюються обставини місця і часу, рідше – обставина способу дії, означення, додаток, підмет, присудок (Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ, на поліські болота).

Відокремлені додатків

Відокремлені додатки, що мають значення виключення або включення і починаються словом крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від. На письмі виділяються з обох боків комами. (Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього).

Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється. (В кутку під божницею замість стола стояла вузенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю).Хоч залежно від змісту він може й відокремлюватися. (У нашій лоцманівській, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю).

Однак якщо такий додаток виражений неозначеною формою дієслова, він завжди відокремлюється.(Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери).

Відокремлюються додатки, які вводяться прийменником щодо разом із часткою то. (Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю, І це мене гризе немало). Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються.(Антонович сурово засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими… Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата)

Відокремлення узгоджених означень

Відокремлення узгоджених означень. Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником(або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно відокремлюються (Омиті росами квіти розтулюють повіки).

Не відокремлюються одиничне непоширене означення, якщо стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку (На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли).

В інших випадках узгоджене означення звичайно відокремлюються, зокрема якщо вони:

стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе (Гордий і волелюбний, він нагадував сокола).

поширене й стоїть після означуваного слова (Лиш народи, явлена у Слові, достойно можуть жити на землі).

вказівне слово з підрядним означальним реченням (І дівчина несамохіть материні слова згадувала, ті, що вона ще малою чула).

від означеного слова відділене іншими членами речення (Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна).

має обставинний відтінок (незважаючи на чому? за якої умови? що? – стоять переважно на початку речення;). (Стривожені світла, звірятка заворушилися, збилися в одну купку)

Два або більше непоширених означень після означуваного слова обов’язково відокремлюються лише тоді, коли перед означюваним словом уже є узгоджене означення (Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі). Якщо такого означення перед означуваним словом немає, то таке відокремлення необов’язкове (З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої).

Проте не відокремлюються означення, якщо вони за змістом невіддільні від слів, яких стосуються (Думка невідступна, пекуча, ятрівна заволоділа всім її єством). Від означення треба відрізняти виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється (А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів).

На письмі відокремлені означення звичайно виділяються з обох боків комами. Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, то вони виділяються тире. (Мій стан був подібний до сну – тяжкого, болючого, тим більше болючого, що без мрій).