3.4.4 .Характеритсика окремих психотерапевтичних технік

Епістолярна терапія. Епістолярна терапія дозволяє досягнути реставрації міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до дитини (батьків) можна використати як допоміжний засіб корекції стосунків. Такий лист повинен починатись словами любові та поваги, вибачення і визнання своїх помилок. Він повинен бути лаконічним, яскравим і обов’язково приємним. Бажано, щоб лист містив конструктивні пропозиції щодо покращення порушених міжособистісних стосунків. Як можливі форми роботи з епістолярної терапії можна назвати: 

• лист до уявного (реального ) друга;

• лист до батьків;

• лист самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я);

• лист до себе в майбутнє чи в минуле;

• лист до улюбленого героя ( літературного, історичного, куміра);

• лист до залежності. 

Психокорекційні ігрові вправи. Ігрова терапія – метод корекції емоційних та поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. Гра найбільш природний спосіб самовираження та  засіб спілкування між дітьми, і між дітьми й дорослими. Гра виступає дієвим терапевтичним засобом, тому що вона сприяє звільненню від напруги, психологічних "затисків", стереотипів, стимулює розвиток енергійності, життєвого оптимізму. 

Гра – багатоспрямований процес, у якому умовно можна виділити три категорії цілей: цілі саморозвитку (інтрапсихічні), цілі загального розвитку (розвиваючі) та цілі взаємовідносин (міжособистісні) [10, с.92].

Використовуючи символізм гри, соціальний педагог може одержати інформацію, яку дитині досить складно передати за допомогою слів. Разом з тим, грою можна користуватися, щоб допомогти дитині вирішити проблеми та, застосовувати невербальні стратегії як інструмент терапевтичного процесу. 

Перераховані вище аспекти можна позначити як функції спілкування, саморозкриття та зцілення, аналогічно до функцій гри саморозкриття, загального розвитку та спілкування в повсякденному житті. Найбільш очевидна функція гри в терапії – сприяти розвитку довіри та спеціальних взаємин між дитиною та терапевтом. У грі легко ініціювати взаємодію, легко добитись близькості з дитиною та легко сформувати почуття безпеки [10, с. 93]. 

Використання на занятті ігрових технік обумовлено темою, віком учасників, рівнем сформованості окремих якостей вихованців. Соціальний педагог має визначити потенціал кожної гри, умови залучення до неї учасників групи. Надзвичайно важливо визначити роль педагога під час проведення гри. Він повинен спостерігати за дотриманням прав учасників гри, їх емоційним станом. Умовно можна визначити кілька найбільш поширених груп терапевтичних ігор: діагностичні, корекційні, релакційні, розвиваючі, творчі.

Казкотерапія. Казкотерапія є однією з найцікавіших психокорекційних та психотерапевтичних технік. Казка з її багатим виховним потенціалом та емоційною забарвленістю дозволяє вирішити безліч психолого-педагогічних завдань. Близькими напрямками виступають байко-терапія та легендо-терапія Найбільш поширеними формами казкотерапії є :

• аналіз відомих дитячих, народних казок;

• створення казки „ по слову від кожного “;

• експромтне інсценування казки;

• вигадування кінця казки чи початку нової казки. 

• створення авторської казки кожним клієнтом, де в завуальованій формі він розповідає про власні проблеми, переживання та очікування.

Аналіз казок дозволяє терапевту більш яскраво побачити причини життєвої кризи дитини чи молодої людини, оцінити рівень позитивних зрушень, що відбулися (чи не відбулися) в корекції чи психологічній реабілітації клієнта. 

На заняттях з групової психолого-педагогічної терапії доцільно використовувати різноманітні терапевтичні методики та техніки, зокрема: вправи з образотворчої, музичної, хореографічної терапії, аромотерапію, працетерапію тощо.