Рекомендована література

Основна література:	Додаткова література:
[ 1, 2, 4, 9, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 22, 25 ]	[ 1-5, 7, 12, 13, 15 ]

тема 6. Розробка та реалізація проектів в системі управління персоналом

План вивчення теми

1. Методи контролю і оцінки ефективності реалізації робіт на кожній із стадій проектування системи управління персоналом.

2. Впровадження організаційного проекту управління персоналом.

Навчальні цілі

1) ознайомлення з новими термінами / науковими категоріями / визначеннями / процесами / механізмами;

2) самостійний пошук цільової інформації та самостійне наукове дослідження;

3) формування умінь самостійно аналізувати умови / передумови й знаходити спосіб розв'язання поставлених завдань / проблем / ситуацій;

4) формування спеціальних компетенцій;

5) виконання вправ / розв'язання практичних ситуацій.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Студент має представляти, яким чином розробляється проект, будуються його етапи і яким чином визначаються терміни за проектами.

Головне в плануванні робіт проекту – безперервне підтримання стратегії проекту з урахуванням змін, що відбуваються на шляху до досягнення цілей. У проекті планується предметна область (результати проекту, їх характеристики і комплекс робіт), вартість, час виконання всього j проекту та його окремих етапів, якість, витрати, ризики, обсяг поставок.

Поряд із загальними принципами планування в розглянутій області використовуються і принципи наукової обґрунтованості роботи, узгодженості, домінування стратегічних аспектів, гнучкості й еластичності.

При складанні планів проектів відправними точками є: ТЕО, науково-дослідний і конструкторський потенціал, технічне завдання (ТЗ) і договір на проведення НДДКР. ТЗ необхідні в обов'язковому порядку при виконанні проектів на замовлення державних органів, міністерств і відомств, установ Російської Академії наук, позабюджетних фондів та інших великих інвесторів.

Розрізняють різновиди ТЗ: на виконання науково-дослідних робіт (НДР), на виконання дослідно-конструкторських робіт (ДКР) і технологічних робіт. ТЗ на виконання НДР містить такі відомості: найменування теми НДР; виконавець; замовник; підстава для розробки; статус роботи; джерело фінансування; вихідні дані; стан проблеми; мета роботи; відмінності, новизна, переваги; зміст роботи; кінцевий результат роботи;. область застосування; впровадження результатів роботи; права сторін; вимоги до представляється продукції; умови приймання робіт; вартість робіт; строки виконання робіт; предмет нормування; перелік основних виконавців; вимоги до складу виконавців; перелік рецензентів; особливі умови.

У ТЗ на виконання ДКР додаються технічні (тактико-технічні) вимоги; стадії і етапи розробки; порядок контролю і приймання. До тактико-технічним вимогам відносяться: склад продукції і вимоги до конструктивного пристрою (і її змісту); показники призначення; вимоги до надійності; вимоги до технологічності; вимоги до рівня уніфікації та стандартизації; вимоги безпеки; естетичні і ергономічні вимоги; вимоги до патентної чистоти; вимоги до складових частин продукції, сировини, вихідним та експлуатаційним матеріалами; умови експлуатації (використання); додаткові вимоги (до навчальної продукції, тренажерів, сервісної апаратури, стендів для перевірки продукції тощо); вимоги до маркування та упаковки; вимоги до транспортування і зберігання.

Планування за проектом також враховує якості цілей і, зокрема, їх підпорядкованість. В процесі планування йдуть від більш значущих цілей (вищих) до менш значущим, що розглядаються як завдання. Роботи визначаються за змістом, після чого оцінюється їхня тривалість і вартість.

Предметна область проекту визначається в результаті його осмислення, в ній містяться відомості про те, яка інформація потрібна для його виконання, і перераховані методи та способи, необхідні для виконання проекту. Наприклад, можна скористатися методом структурної декомпозиції і технікою творчого процесу ( «мозкова атака», запис ідей, творча конфронтація, системно-технічне структурування тощо). Для аналізу результатів можна використовувати техніко-економічний аналіз інформації, функціонально-вартісний, системний та інші різновиди.

При виробленні різних підходів до проекту і створення варіантів здійснення проекту можуть бути використані: логічні та інтуїтивні методи, включаючи ймовірні та альтернативні мережеві моделі; імітаційне моделювання; метод експертних оцінок; методи якісного аналізу.

Для оцінки доходів і прямих і непрямих витрат повсюдно застосовується вартісний аналіз, в якому при оцінці переваги того чи іншого варіанта використовується набір критеріїв та показників. Після визначення предметної області складається календарний план. На його основі організується злагоджена робота всіх учасників. Він визначає дати початку та закінчення окремих робіт, їх послідовність, виконавців, ресурси, вартість, проміжні та кінцеві результати по етапах, порядок приймання робіт і в деяких випадках – джерела фінансування (якщо їх декілька). Календарні плани складаються на весь життєвий цикл проекту. Для оцінки тривалості робіт проекту використовується інформація про обсяги та кількісні характеристики, які використовуються ресурсах та виконавців. Чим більше виконавців, тим коротше тривалість виконуваних робіт. Але при цьому зростає вартість проекту, тому завжди існує система обмежень лімітують склад команди при плануванні об'єкту за тимчасовими параметрами. Такими обмеженнями перш за все є розмір використовуваних матеріально-технічних та інших ресурсів і інтенсивність виконання робіт.

Тривалість окремих робіт може бути визначена різними методами: методом аналогії, якщо є відомості про аналогічні роботах і проектах; аналізом комерційних баз даних з оцінки тривалості робіт; використанням наявної в БНіП, довідниках нормативної бази; застосуванням експертних оцінок і урахуванням оптимістичних, песимістичних і найбільш вірогідних оцінок часу при формуванні сітьових моделей; моделюванням за допомогою генерації випадкових чисел з урахуванням різних припущень (метод Монте-Карло).

Найбільш поширеними є імовірнісні методи визначення тривалості робіт. При нормальному законі розподілу застосовується формула (1):

Т_ОЧ = (Т_MIN + 4T_HB + T_MAX) / 6, (1)

де Т_MIN та T_MAX – мінімально та максимально можлива тривалість робіт проекту;

T_HB – найбільш імовірна тривалість робіт проекту.

Щоб укластися в рамки встановлених сум бюджету, в будь-якому проекті розраховуються витрати на заробітну плату команди, вартість спожитих матеріалів, сировини та використання устаткування, оплата транспортних послуг та послуг зв'язку тощо. Документ, у якому визначені всі необхідні витрати на підготовку та реалізацію проекту, називається кошторисом витрат. В ній обґрунтовуються: необхідність застосування обладнання; необхідність придбання матеріалів; обсяг і напрямки використання коштів, що відносяться до накладних витрат (транспортні, поштові та комунальні послуги, послуги зв'язку, оплата поточного ремонту тощо); вартість робіт, що виконуються виконавцями та співвиконавцями.

Інша робота, яка здійснюється з планування вартості проекту, полягає в розробці бюджету проекту, що представляє собою розподіл планованих витрат відповідно до етапів і сторонами виконання проекту. У невеликих проектах розрахунок кошторису витрат та розробка бюджету відбуваються як один процес. У складних проектах передбачається виконання названих робіт по кожному напрямку.

При плануванні витрат використовуються різні методи: розрахункові – визначають потреби в ресурсах на основі норм і нормативів (з праці, витрат матеріалів, технологічні нормативи тощо); метод експертних оцінок – залучають незалежних фахівців та консалтингові фірми; нормативи відрахувань і платежів в бюджет і позабюджетні фонди тощо. На основі кошторисної документації проводяться розрахунки за виконання робіт між замовником і виконавцем, здійснюється і фінансування проекту, виконується економічний аналіз витрачання фінансових коштів за напрямами, термінами і етапах і тим самим забезпечується надалі контроль за використанням бюджетних коштів. У складних проектах може бути передбачено складання різних за видами кошторисів: зведеного кошторису, що визначає всі види витрат на весь проект; локальних кошторисів, що складаються на окремі види робіт та процеси; об'єктивних кошторисів; кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

Економічний ефект проекту визначається різницею між сумою вигод від здійснення проекту і сумою витрат на його розробку і реалізацію. Можливі два підходи до визначення економічного ефекту від застосування проекту: 1) порівнює результати (обсяги випуску, продуктивність праці, виробничі витрати тощо) до і після проекту; 2) означає визначення тих же критеріальних показників за умов: без проекту та з урахуванням дії проекту.

Перший підхід не виключає впливу інших внутрішніх і зовнішніх факторів, що діяли одночасно з впровадженням проекту (зміни цін, тарифів, впровадження окремих організаційно-технічних заходів тощо), врахувати їх вплив часто не представляється можливим. Крім того, цей підхід передбачає вибір базисного періоду, а як до останнього приймається суб'єктивно найбільш сприятливий період роботи організації по обмеженому колу показників, що не завжди узгоджується з предметною областю проекту. Дані обставини ведуть до спотворень в оцінці очікуваних результатів від застосування проекту, тому переважно другий підхід. Економічна оцінка проектів здійснюється на етапі складання бізнес-плану проекту або при визначенні його ефективності. Для великих проектів складається зведений план управління, що включає результати планування всіх функцій управління проектом.