1. Програма навчальної дисципліни "Друга іноземна мова".

Мета навчальної дисципліни «Друга іноземна мова» - формування, розвиток і вдосконалення іншомовних комунікативних компетенцій студентів, що забезпечують їх ефективну мовленнєву поведінку в обмеженому колі повсякденних, навчальних і професійно спрямованих ситуацій на середньому рівні «елементарного користувача» (А2 за міжнародною класифікацією¹).

Завдання: набуття студентами іншомовної лінгвістичної компетенції (фонологічної, орфографічної, орфоепічної, семантичної, лексичної, граматичної), соціолінгвістичної та прагматичної компетенції на рівнях, достатніх для ефективної мовленнєвої поведінки в обмеженому колі повсякденних, академічних та професійно-орієнтованих ситуацій на середньому рівні елементарного користувача.

Предмет: мовленнєва поведінка, яка дозволяє студенту спілкуватися іноземною мовою в обмеженому колі повсякденних, академічних та професійно-орієнтованих ситуацій.

Комунікативні компетенції, якими студенти мають володіти в результаті вивчення навчальної дисципліни «Друга іноземна мова»

Комунікативні компетенції – це знання та вміння, що дають змогу людині діяти, використовуючи лінгвістичні і нелінгвістичні засоби. Будь-яка форма використання й навчання мови – це володіння набором комунікативних компетенцій - лінгвістичних, соціолінгвістичної, прагматичної.

Студенти, які вивчають іноземну мову на рівні А2, мають володіти на комунікативно достатньому рівні всіма компетенціями.

Лінгвістичні компетенції

Лінгвістичні компетенції складаються з фонологічної, орфографічної, орфоепічної, лексичної, граматичної та семантичної компетенцій.

Фонологічна компетенція

Фонологічна компетенція – це знання й уміння сприймати та продукувати звуки мови; особливості, які розрізняють звуки (наприклад, такі властивості, як артикуляція, плозія, носовий характер тощо); фонетичний склад слів (наголос, тон); фонетику речення (просодію); наголос та ритм речення; інтонацію; фонетичну редукцію; сильні та слабкі форми звуків; асиміляцію.

Уже наприкінці першого модуля студенти повинні вміти правильно артикулювати звуки іноземної мови. Особливу увагу слід приділити звукам, відсутнім у рідній мові. Також студенти повинні уміти правильно передавати іноземною мовою інтонаційні особливості різних типів висловлювань (стверджувальних, питальних, окличних речень, привітання), мати уявлення про види наголосу (словесний, фразовий, логічний).

Орфографічна компетенція

Орфографічна компетенція – це знання й уміння сприймати й продукувати символи, із яких складаються графічні тексти. Наприкінці курсу студенти повинні знати й уміти сприймати та продукувати:

• форму літер;

• правильний правопис слів, включаючи прийняті скорочені форми;

• знаки пунктуації та правила їх використання;

• загальновживані логографічні знаки (наприклад, @, &, $ тощо).

Наприкінці курсу навчання студенти повинні вміти писати зв’язний текст із достатньо правильними правописом слів і пунктуацією.

Орфоепічна компетенція

Орфоепічна компетенція – це вміння читати вголос текст та правильно вимовляти графічно представлені нові слова. Вона включає:

• знання правил правопису;

• уміння користуватися словником та знання правил, що використовуються у ньому для показу правильної вимови;

• уміння розпізнавати омоніми, синтаксичну двозначність із контексту.

Орфоепічна компетенція формується в основному протягом першого модуля, а її розвиток і удосконалення відбуваються впродовж усього курсу навчання.

Семантична компетенція

Семантична компетенція передбачає знання значень – лексичних і граматичних.

Лексична семантика розглядає питання, пов’язані зі значенням слова, в тому числі у його зв'язку з контекстом, а також міжлексичні відносини (синоніми, антоніми).

Граматична семантика має відношення до значень граматичних елементів, граматичних категорій та граматичних структур.

Питання значень є найважливішими для комунікації, і тому саме їм слід приділяти увагу протягом усього курсу навчання.