Бібліографічний список до теми

1, 2, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 32, 34, 35, 36, 41, 43

Змістовий модуль 2. Теоретичні складові розвитку оподаткування

Тема 4. Термінологія оподаткування та основні елементи податку

Мета:

засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання студентів щодо: термінології оподаткування; основних елементів податку; методів встановлення податкових ставок.

План вивчення теми

1. Загальна характеристика елементів податку та їх класифікація на обов’язкові й факультативні.

2. Методи встановлення податкових ставок.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого та другого питань рекомендуємо звернутися до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, навчального посібника Соколовської А.М. Основи теорії податків. – К.: Кондор, 2010. – 326с. та детально проаналізувати як термінологію оподаткування, так і елементи податку: суб’єкт (платник) і носій, об’єкт оподаткування, база оподаткування, джерело сплати, одиниця оподаткування, податкова ставка і квота, податкові пільги; податковий період, порядок розрахунку податку, порядок і терміни сплати податків, методи побудови податкових ставок (тверді й процентні ставки); види процентних ставок: пропорційні, прогресивні та регресивні, їх комбінації (просту й складну прогресію оподаткування), відповідальність за несплату чи несвоєчасну сплату податків, порядок примусового стягнення податків тощо. При цьому слід з’ясувати, які елементи податків відносяться до обов’язкових, а які до факультативних.

Крім того необхідно запам’ятати, що між зазначеними елементами податку існує певне підпорядкування, яке можна проілюструвати, поставивши до них запитання: суб’єкт – хто сплачує податок? об’єкт оподаткування – що оподатковується? одиниця оподаткування – як вимірюється об’єкт оподаткування? джерело сплати податку – з чого сплачується податок? податкова ставка – скільки сплачується з одиниці об’єкта оподаткування? податкова квота – яка частка доходу утримується? податкові пільги – на яку величину зменшується база оподаткування або податок?

Суб’єкт податку (платник податку) – це юридична чи фізична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету, а носій податку – це фізична особа, яка є споживачем товарів і послуг та яка сплачуючи їх вартість, сплачує і всі податки, як непрямі, що включаються до цін, так і прямі, що сплачуються за рахунок доходів, отриманих від реалізації товарів і послуг, тобто носій податку є реальним платником податку.

Об’єкт оподаткування – це фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок (доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб). Іншими словами, об’єкт оподаткування - це кількісно виражений показник, що може служити базою оподаткування, тобто він вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком.

Джерело сплати податку – це доходи юридичних і фізичних осіб, за рахунок яких сплачується податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (у випадку оподатковування доходу або майно, яке приносить дохід) та може і не мати відношення до об’єкта оподаткування (у випадку оподаткування майна і землі, які перебувають в особистому користуванні платника і не приносять доходу їх власникам).

Одиниця оподаткування – це чисельна одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування, щодо якого встановлюються податкові ставки (наприклад, при оподаткуванні доходів фізичних осіб - це грошова одиниця країни, а при оподаткуванні земельних ділянок – це гектар, акр).

Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка виражена у відсотках носить назву податкової квоти або податкового окладу, тобто це сума податку, що сплачується з одного об’єкта.

Система ставок, що враховує вид діяльності платника податку поділяється на: базову ставку, тобто основну, яка враховує вид діяльності платника податку (наприклад, в Україні при оподаткуванні прибутку підприємств базову ставку встановлено на рівні 25%); знижену ставку, яка враховує певні особливості діяльності платника та зменшує податковий тягар на нього (частіше всього її застосування можна розглядати як податкову пільгу, наприклад, оподаткування прибутку страхових організацій – резидентів здійснюється за ставкою 3%); підвищену ставку, яка враховує специфічні види діяльності платника, або отримання доходу і перевищує базову ставку (наприклад, застосування повної ставки мита).

За методом встановлення податкові ставки поділяються на: абсолютні (тверді) ставки (розмір податку встановлюється у твердій фіксованій величині на одиницю виміру об’єкта); відносні (процентні) ставки (співвідношення ставки до об’єкта оподаткування).

Процентні ставки поділяються на: пропорційні (єдині ставки, які не залежать від розмірів об’єкта оподаткування, наприклад, подібний механізм оподаткування використовується при оподаткуванні ПДВ – 20%); прогресивні (розміри ставок зростають відповідно до зростання розмірів об’єкта оподаткування, наприклад, шкала ставок, яка застосовувалася при прибутковому оподаткуванні доходів громадян); регресивні (розміри ставок зменшуються відповідно до зростання розмірів об’єкта оподаткування).

Встановлення податкових ставок може базуватись на таких методах: емпіричному (суть якого полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників); економіко – математичному моделюванні (суть якого полягає в розробці математичної моделі, яка враховує інтереси платника і визначальні чинники, які діють у сфері стягнення того чи іншого податку); інтуїтивному підході (він базується на передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє і затверджує).

Податкові пільги – це повне або часткове звільнення платника податку від його сплати.

Після вивчення запропонованого матеріалу спробуйте відповісти на питання для самоконтролю знань, виконати тестові завдання та індивідуальну роботу, які наведено нижче.