18.Особливості другої технологічної революції та її вплив на економічний розвиток країн світу (друга половина XIX – початок XX ст.).

На межі XIX—XX ст. головною тенденцією розвитку економіки був перехід від капіталізму, заснованого на вільній конкуренції окремих самостійних державних і приватних підприємств, до капіталізму, що ґрунтувався на багатьох формах монополії або олігополії.

Зміни в економічних відносинах, що призвели до нового етапу соціально-економічного розвитку, спричинені бурхливим розвитком науки і техніки. В історії період кінця XIX — початку XX ст. відомий як час другої технологічної революції (перта — промисловий переворот), котра тривала до Першої світової війни (1914—1918). Завершилося домінування третього технологічного укладу і розпочався перехід до четвертого укладу (див. табл. 1.2).

У цей період кардинально змінились основи наукового мислення, розвивалося природознавство, формувалася єдина система наук. Тісний взаємозв'язок науки з технікою зумовив поступове, історично тривале перетворення науки на безпосередню продуктивну силу суспільства.

На межі XX ст. виникали великі наукові інститути, лабораторії, створені на потужній технічній базі. З'явилась окрема сфера — науково-дослідна діяльність, завдання якої полягало в доведенні теоретичних рішень до технічного втілення, у тому числі в дослідно-конструкторських розробках, виробничих, технологічних та інших дослідженнях. Процес революційних перетворень у галузі науки потім відбився в техніці й технології, що сприяло незвично високим темпам збільшення обсягу світового промислового виробництва (сумарна виплавка сталі з 1870 до 1900 р. зросла в 20 разів).

Важливе значення мали зміни в енергетичній базі виробництва і транспорту: парову енергію замінили електричною, сформувалася технологія отримання, передачі й приймання електроенергії, здійснювалася електрифікація. У 1867 р. німецький винахідник В. Сіменс сконструював електромагнітний генератор із самозбудником, який давав змогу за допомогою обертання провідника в магнітному полі одержувати і виробляти електричний струм. У 70-х роках винайшли динамо-машину, її можна було використовувати не тільки як генератор електроенергії, а й як двигун, що перетворює електричну енергію на механічну. Через десять років у США Т. Едісон винайшов перший сучасний генератор (1883). У 1891-му він створив трансформатор, що розв'язало проблему передачі електроенергії на значну відстань. Промислові підприємства вже не були прив'язані до енергетичної бази. Виробництво електроенергії організували на особливих підприємствах — електростанціях.

Наприкінці XIX ст. розвивалася така галузь електротехніки, як техніка засобів зв'язку. Поліпшувалася якість апаратури дротяного телеграфу, почали використовувати телефонний зв'язок (винахідник телефону — американець 0. Белл, 1876).Високі темпи розвитку продуктивних сил потребували модернізації давніх галузей промисловості, передусім гірничої металургії. Вводили технічні новинки, змінювали конструкцію та розмір доменних печей.ростання обсягів виробництва товарів потребувало збільшення швидкості їх перевезення, що зумовлювало розвиток й удосконалення транспорту. В будівництві шляхів усе частіше використовували сталь (залізничні рейки, мости).В епоху НТР завдяки промисловому виробництву автомобілів з 90-х років функціонував новий вид транспорту — автомобільний. Упровадженню автомобілів сприяв винахід ірландського інженера Дж. Денлоп — гумові шини (1895). На заводах Г. Форда в 1912—1913 рр. уперше застосували конвеєр. Високі темпи розвитку автомобілебудування зумовили широке спорудження шосейних доріг.У період другої технологічної революції значного розвитку набула хімічна промисловість. Хімічні методи обробки сировини використовували практично в усіх галузях. Почалося виробництво штучних (анілінових) барвників. У таких галузях, як машинобудування, електротехнічне виробництво, текстильна промисловість, застосовували хімію синтетичних волокон — пластмаси, ізоляційні матеріали зі штучних волокна й каучуку та ін.

Потокове виробництво змінило характер заводського устаткування в машинобудуванні. Вводили в дію спеціалізовані верстати з метою виготовлення деталей — гвинтів, шайб, болтів тощо. У текстильній промисловості в 1890 р. з'явився автоматичний ткацький верстат.

Значний внесок зробили у військовому оснащенні: автоматизація стрілецької зброї та артилерії (1883 р. — кулемет Максимова, кілька типів автоматичних гвинтівок), виникнення бронеавтомобілів, виробництво вибухових засобів, широке використання засобів повітроплавання й авіації. З 1915-го літаки озброїли кулеметами, створили літаки-бомбардувальники, великі надводні кораблі (панцирники), стає реальним підводне плавання.

Детально розглянемо головні наслідки технологічної революції.

1. Промисловий переворот XVIII—XIX ст. сприяв становленню машинної індустрії, зумовив зміни в соціальній структурі суспільства: утворення двох нових класів — буржуазії та найманих робітників, утвердження панування буржуазії. На відміну від нього, результатами другої технологічної революції були зміни в техніці й технології виробництва, реконструкція машинної індустрії, поступове перетворення науки на безпосередній чинник виробництва. Тому цю революцію називають не промисловою, а науково-технічною. Вона забезпечила різке зростання виробництва: за 1850—1900 рр. добування вугілля збільшилося в 10 разів, нафти — в 25, обсяги виплавки сталі за 1870—1900 рр. зросли більше ніж у 50 разів.

2. Друга технологічна революція сприяла появі багатьох нових галузей промислового виробництва: електротехнічної, хімічної, нафтопереробної, автомобілебудівної та ін.

3. Відбулася диверсифікація не тільки галузей, а й під галузей (машинобудування: виробництво локомотивів, автомобілів, літаків, кораблів — річкових і морських, трамваїв тощо).

4. Зміни в технології виробництва, застосування нових матеріалів і швидкий розвиток нових галузей та машинобудування зумовили зміни в структурі чорної металургії, унаслідок чого значно збільшився попит на сталь.

5. Технологічна революція зумовила зміни у світовій галузевій структурі промисловості. Перше місце посіли галузі важкої індустрії, значно випередивши за темпами зростання легку промисловість. Ці зміни привели до посилення концентрації виробництва, переважали великі підприємства. Такі структурні зрушення спричинили різке збільшення обсягів капіталу, необхідного для створення й діяльності окремого підприємства. Додаткові капітали залучали шляхом випуску акцій та організації акціонерних товариств.

6. Унаслідок другої технологічної революції замість індивідуальної приватної форми власності головною стала система акціонерного підприємництва, що відповідала новій формі організації виробництва, у сільському господарстві —- фермерська. Вирізняли два варіанти господарювання — американський (США і Канада) та прусський. Для Європи було характерним поєднання обох шляхів розвитку капіталізму в аграрному секторі. Розвивалися також кооперативна і муніципальна форми власності. У1913 р. у США на підприємствах, котрі належали акціонерним товариствам (28 % усіх підприємств), працювало 80 % робітників. У Німеччині створення акціонерних товариств охопило насамперед гірничу й металургійну промисловості, будівництво та залізниці. З дозволом випуску дрібних акцій номіналом до 1 фунта стерлінгів у 1895—1905 рр. відбулося значне збільшення кількості акціонерних товариств в Англії. Дещо повільнішими темпами цей процес здійснювався у Франції. Кооперативна власність виникла на основі добровільного об'єднання капіталів та засобів незначних товаровиробників, її використовували як форму їх захисту від експлуатації посередників і великих підприємців. Основними видами кооперації, які сформувалися до 1914 р., були споживча, кредитна, сільськогосподарська й житлова. До початку Першої світової війни Росія, до складу котрої входила значна частина українських земель, посідала перше місце у світі за чисельністю учасників кооперативного руху (24 млн осіб), об'єднаних у 63 тис. кооперативів. У Західній Європі 120 тис. кооперативів об'єднували 20 млн осіб, у США в 600 кооперативах перебувало 70 тис. осіб.

На цьому історичному етапі змінилося лідерство країн світу: провідні місця за промисловим розвитком посіли "молоді" капіталістичні країни — США і Німеччина, значно просунулась Японія, тоді як колишні лідери — Велика Британія і Франція — відставали. Центр світового економічного розвитку з Європи перемістився в Північну Америку. Першою державою світу на тривалий час стали Сполучені Штати Америки.

Отже, зазначимо основні напрями економічних змін цього періоду, які започаткували сучасні інноваційні тенденції:

— оптимізація підприємств за техніко-технологічними критеріями сприяла тому, що постійно удосконалювали організаційну структуру фірм і їх корпоративні зв'язки;

— взаємопов'язаність інноваційних процесів, що збільшувалась, підвищувала значущість великих господарських утворень, які формують "інноваційний каркас" економіки країни й ініціюють поетапно організацію міжрегіональних господарських утворень;

— під впливом інноваційних процесів змінювався світовий ринок