32. Науково-технічна революція та її особливості на другому етапі розвитку (друга половина хх ст.). Дайте характеристику праць. Д. Белла, а Тоффлера, п. Дракера.

Розвиток світових продуктивних сил наприкінці XIX - на початку XX ст. визначався другою науково-технічною революцією (НТР).

Відбулася наукова революція, в результаті якої сформувались основи наукового мислення та єдина система наук. Наукова революція розпочалася у фізиці та охопила всі галузі наук. Найвидатнішими досягненнями були: квантова теорія М. Планка, теорія відносності А. Ейнштейна, розвиток гідро- й аеродинаміки, хімічної науки. Зв'язок науки з виробництвом набув системного характеру. Сформувалась нова галузь діяльності - науково-дослідна, завдання якої полягало у впровадженні наукових досягнень у виробництво через дослідницько-конструкторські розробки, виробничі, технологічні та інші дослідження. На рубежі XX ст. було створено низку великих наукових лабораторій та інститутів.

Пришвидшився розвиток техніки і технологій. Було створено нову енергетичну базу виробництва - електричну. Винайшли технологію отримання, передачі та приймання електроенергії. Виробництво електроенергії було організовано на особливих підприємствах - електростанціях. Почалася електрифікація промисловості, транспорту та побуту. У1880-1890-х роках винайдено і вдосконалено двигуни внутрішнього згорання, які широко впроваджували в усіх галузях промисловості та транспорту. Однією з провідних галузей стала електротехніка - поширювалися електричне освітлення, засоби зв'язку, радіозв'язок, електроніка.

Почалося становлення сучасної металургії. Змінювались конструкції та розмір доменних печей. На основі масового впровадження конвертерів Бессемера, Мартена і Томаса як підгалузь виокремилось сталеплавильне виробництво. У 1880-ті роки шляхом використання електролітичного методу отримання алюмінію започатковано кольорову металургію. Було винайдено новий спосіб зварювання металів - за допомогою електрики.

Значного розвитку набула хімічна промисловість. Почалось виробництво і масове застосування штучних барвників, хімічних волокон - пластмас, ізоляційних матеріалів, штучного волокна. Було розроблено нові ефективні технології отримання сірчаної кислоти, соди та ін., запропоновано методи виготовлення аміаку - основи для азотних сполук, необхідних у виробництві барвників, мінеральних добрив та вибухових речовин. Винайдено метод переробки нафти при високих тиску і температурі для отримання синтетичного бензину.

Військова промисловість теж активно розвивалася: автоматизовано стрілецьку зброю та артилерію (1883 р. винайдено кулемет Максимова, кілька типів автоматичних гвинтівок, бронеавтомобіль), упроваджено у виробництво вибухові засоби. Винайдення конвеєра і поточної системи виробництва сприяло використанню спеціалізованих верстатів для виготовлення деталей - гвинтів, шайб, болтів тощо. Вперше застосовано конвеєр на заводах Г. Форда в 1912-1913 рр. У текстильній промисловості з'явився автоматичний ткацький верстат.

Революційні зміни відбулися у транспортній системі. У шляховому будівництві дедалі більше почали використовувати сталь (залізничні рейки, мости). У 1903 р. розпочали будівництво теплоходів (суден із двигуном внутрішнього згорання), танкерів (нафтоналивних суден). Розпочато електрифікацію залізничного транспорту. У 1890-х роках з'явилися приміські електричні залізні дороги та електричні лінії для міського трамвая. Відбулося становлення повітряного транспорту. З'явився новий вид транспорту - автомобільний. Високі темпи розвитку автомобілебудування спричинили будівництво шосейних доріг і тунелів.

Підсумки другої НТР:

o економічне зростання ґрунтувалося на регулярному впровадженні інновацій. Взаємозв'язок науки з технікою зумовив процес поступового перетворення науки у продуктивну силу суспільства;

o пришвидшився процес формування індустріального технологічного способу виробництва. Техніка і технологія виробництва зазнали якісних змін, кількість винаходів позначали чотиризначними числами. Почали автоматизувати виробництво, широко впроваджувалась потокова система. Зростала продуктивність праці;

o у національних економіках пришвидшились структурні зміни: галузі важкої індустрії значно випередили за темпами зростання легку промисловість; виникли нові галузі промисловості; транспорт і зв'язок сформувалися як окремі сектори господарства. Почалось різке зростання обсягів світового виробництва;

o технічні та технологічні зміни зумовили укрупнення промислового виробництва, посилення концентрації та різке зростання обсягу капіталу, необхідного для організації підприємства. Додаткові капітали залучали шляхом випуску акцій і створення акціонерних товариств, що мобілізувало вільні кошти різних прошарків населення.

Економічні, соціальні й політичні негаразди й потрясіння, пов'язані з комп'ютерною революцією, повністю проявилися у 1973-1982 роках, але відчуватися стали у США вже наприкінці 60-х років. Ідеї теорії індустріального суспільства й конвергенції двох систем були розвиті у працях П. Друкера, А. Тоффлера, Д. Белла та ін.

Теорії суспільства П. Друкера. Теорія суспільства знань П. Друкера викладена у книзі "Епоха розриву поступовості" (1969). У ній П. Друкер підкреслює, що економічні теорії будуються на дідівській презумпції економічного еквілібріуму та ідеалу його збереження. Проте суть інновацій і підприємництва полягає у тому, щоб зірвати цей еквілібріум. Його прибуток - показник успіху у цій справі, показник прориву у майбутнє, "ціна" цього майбутнього. Це створює ситуацію безперервних і непередбачених якісних змін, ситуацію "розриву поступовості", яка принципово не піддається плануванню на багато років уперед. Успіх країни - у відновленні масового ризикуючого самостійного приватного підприємця, в деконцентрації виробництва й "приватизації" власності, а не в її усуспільненні.

П. Друкер розробляє свою концепцію знань та їх впливу на економіку й суспільство, розкриваючи їх перетворювальний вплив на сільське господарство США (наукова агротехніка), на нагромадження "людського капіталу", на соціальну структуру й соціальні проблеми та конфлікти. Він називає нового працівника "розробник знань" (причому кожний такий професіонал у межах своєї компетенції має бути "керівником", що приймає рішення), але вважає його "нащадком вчорашнього найманого робітника конвеєра", а не "вільного професіонала" XIX ст. Статус, функції і становище цього робітника - центральна проблема суспільства. Визначаючи суспільство як "суспільство організацій", у яких зайнята переважна частина освічених людей, вчений показав необхідність законів, які б забезпечували їх права. Кожна організація у власних інтересах має наділяти максимальною відповідальністю своїх членів, залучати їх до управління там, де це дозволяють їх знання. Це було основою прогнозу майбутнього розвитку децентралізації прийняття рішень і розвитку "внутрішнього підприємництва" у великих корпораціях, без чого їх діяльність стане неефективною, незважаючи на досягнення наукового менеджменту. Рецепт був майже "крамолою", але сьогодні він - азбука ефективного управління.Загальну картину величезних змін і потрясінь показав А. Тоффлер у книгах "Шок майбутнього" (1970) та "Екоспазм" (1975). Він переконливо довів, що потрясіння, які відбуваються - це не просто "друга промислова революція" або перехід до "економіки послуг", а невимірно більше - народження принципово нової, невидимої людям цивілізації, яка змінює основи їх буття.Результат зазначених праць - це розкриття прихованого змісту важких економічних і соціальних потрясінь перехідного періоду як часу абсолютно необхідного, величезного і багатогранного розвитку переважної більшості населення. Ціна безконтрольності цього розвитку - втрата багатьма людьми віри у себе, енергії і життєвих сил, розпад сімей, різке зростання стресів, захворювань і смертності, алкоголізму, наркоманії, злочинів. "Шок майбутнього" - це очікуваний масовий катастрофічний прояв перерахованих соціальних бід і деформацій А. Тоффлер об'єднав у єдину "картину" зроблений багатьма вченими аналіз різних найновіших явищ, які "підривали" основи попереднього виробництва й суспільства. Проте при цьому на перший план виступили негативні наслідки розвитку НТР, а не негативні фактори, які уповільнюють її - відстаючі структури й відносини. Відповідно, виникло загальне стратегічне завдання - гальмування НТР ("моніторинг нововведень"), замість її всебічної підтримки.

Теорія індустріально-технократичного суспільства Д. Белла була викладена у книзі "Прихід постіндустріального суспільства" (1973). Основна проблема індустріального суспільства - підпорядкування економічних функцій політичному порядку; центральний факт - незалежність економічного порядку від політики поступово зникає, контроль суспільства вже не стільки економічний, скільки політичний. Друга, не менш важлива зміна - втрата приватною власністю соціальної ролі визначення функцій людей. Функція стає незалежною.

Майбутнє постіндустріальне суспільство характеризують такі ознаки:

1) прихід індустрії на місце промисловості;

2) панування переважно професійної і технічної праці, працівників якої Белл називає ієрархічно побудованим класом;

3) фундаментальні теоретичні знання (як джерело нововведень і заходів соціальної політики);

4) контроль над новою технологією і доступ до неї;

5) застосування інтелектуальної технології прийняття рішень.

Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених. Розвиток науки потребує вкладення значних коштів, нагромаджених державою і корпораціями. Харизматична місія вчених - використовуючи ці засоби, не допустити підпорядкування досліджень інтересам політики або ринку.

На цій основі Д. Белл передбачає майбутнє не як боротьбу класів, а боротьбу націй. Потрясіння 1973-1982 років дійсно майже підвели світ до такої ситуації, коли стало необхідним усвідомлення загальної долі, загальної кризи розвинених країн і країн, що розвиваються