31. Розкрийте зміст еволюції теорій трансформації капіталізму та їх еволюція. У. Ростоу, п. Друкер, д. Гелбрейт.

У1950-1970-х роках у світовій економічній думці поширилися теорії системної трансформації капіталізму. Домінували теорії соціально інституціональної (соціально-індустріальної) течії інституціоналізму, ознакою яких було поєднання економічної теорії та соціології.

Основою теорій системної трансформації ринкового суспільства є твердження про його еволюційний розвиток під впливом різноманітних факторів, насамперед науково-технічного прогресу та державного регулювання. Необхідність втручання держави в економічні відносини, перетворення її на центр оптимізації економічного та суспільного розвитку пояснювалися:

*зниженням функціональної спроможності ринку, що виявлялося в недостатньому реагуванні ринку на соціальні проблеми (соціальне забезпечення, соціальний захист, справедливий розподіл доходів), неспроможності вирішення довгострокових перспектив розвитку суспільства, розв'язання глобальних загальносвітових проблем;

* потребою стимулювання та впорядкування конкуренції як умови відтворення економічної системи, попередження її негативних результатів.

Концепція "управлінської революції", або революції менеджерів (П.Ф. Друкер, Дж. Бернхем, Т. Ніколс), обґрунтовує перехід влади у корпораціях від власників до управлінців-менеджерів, які керуються суспільними інтересами, а не мотивами прибутку.

Теорія індустріального суспільства П.Ф. Друкера базується на твердженні, що системоутворювальними факторами розвитку є промислова корпорація, яка здійснює масове виробництво, профспілки, менеджмент і розвиток людини. Індустріальне суспільство має два різновиди: капіталістичне - вільне та соціалістичне - "рабське". Прогнозуючи економічну трансформацію, вчений виробив концепцію суспільства знань, в якому основними факторами виробництва є знання, технології та інновації.

У 60-х pp. теорію «індустріального суспільства» розробляли американський соціолог і економіст ВолтРостоу.

В. Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест» (1960), де виклав власну концепцію суспільного розвитку, альтернативну марксистській формаційній теорії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство; 2) підготовка передумов для піднесення; 3) піднесення; 4) рух до зрілості; 5) ера високого масового споживання. В. Ростоу дає характеристику кожній стадії, розкриває їх характерні риси. Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і добробут у найширшому розумінні».

П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію розвитку. Майбутнє суспільство він пов'язує зі стадією «за споживанням», де переважатимуть сімейні та інтелектуальні цінності.

У теорії суспільства достатку (суспільства масового споживання, суспільства масового благоденства) Дж.К. Гелбрейт у 1950-х роках обґрунтував тезу про вирішення у процесі трансформації капіталізму основних соціальних проблем (високий рівень споживання, відсутність соціальних конфліктів і "соціалізація" ринкового суспільства). Індустріальне суспільство - це багатополюсне "плюралістичне" суспільство з великою кількістю корпорацій та інших організацій, які виконують власні функції. Одночасно вчений зауважував, що виникла проблема забезпечення потреб духовного та інтелектуального розвитку людини. Наголошував на виключній ролі держави у забезпеченні рівноваги між центрами сили, приватним споживанням і задоволенням суспільних потреб, таких як освіта, охорона здоров'я, боротьба з бідністю, голодом тощо.

У працях 1960-1970-х років у теоріях індустріальної системи та нової індустріальної держави Дж.К. Гелбрейт розглядав індустріальне суспільство як співіснування двох систем: планувальної, якою управляють найбільші корпорації, та ринкової з переважанням вільної конкуренції. У США це співвідношення становить приблизно 1000 корпорацій і 12 млн дрібних фірм у сільському господарстві, сфері послуг, торгівлі, будівництві. Обидві системи прагнуть до контролю економічного середовища, проте лише планувальній системі вдається підпорядкувати економіку і державу, ринкова - пристосовується. Вирішальною ознакою індустріальної системи є технізація виробництва, що потребує від корпорацій гігантських інвестицій, планування та контролю над споживчим попитом. Формується нова роль держави: перетворення на інструмент макроекономічного контролю корпорацій над цінами і ринками промислових товарів.

У теорії регулювальної ролі держави (загальній теорії реформ) Дж.К. Гелбрейт наголошував, що держава зобов'язана звільнитися від влади планувальної системи та працювати в інтересах суспільства. Державні реформи мають охоплювати: вдосконалення механізмів посилення впливу та можливостей ринкової системи, піднесення рівня її розвитку стосовно планувальної системи (зменшення нерівності в доходах і поліпшення конкурентних можливостей); упорядкування цілей корпорацій щодо служіння суспільству і знищення привілеїв планувальної системи; управління економікою; реформування соціальних проблем, забезпечення гарантованого мінімуму доходів усім членам суспільства, розширення суспільних послуг; послаблення тиску військово-промислового комплексу. Здійснення реформ має ґрунтуватися на фінансово-бюджетній політиці (підвищення податків для багатих людей, зменшення дефіциту бюджету, зниження процентної ставки). Такі галузі, як охорона здоров'я, транспорт, міське будівництво, пропонувалося розвивати як державний сектор, що буде новим позаідеологічним соціалізмом.

Майбутнє індустріального суспільства Дж.К. Гелбрейт пов'язував з діяльністю інтелігенції (а не техноструктури), яка керуватиметься економічними пріоритетами на користь суспільних інтересів. Вважав, що провести реформи могли б представники меритократії - професорсько-викладацької еліти, але це можливо лише за умови перетворення фундаментальних знань на найдефіцитніший ресурс, що дає владу.

Теорія соціалістичного імперативізмуДж.К. Гелбрейта пропагує ідею нового соціалізму, змістом якого є організація галузей, які не можуть ефективно функціонувати в ринковій економіці, у межах державної власності. Такий соціалізм не бажає влади, він необхідний там, де наявний низький рівень розвитку.